Головуючий у 1 інстанції – суддя Ковтуненко О.В
Доповідач – Л.В. Ястребова
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
22 жовтня 2009 року справа № 2а-153/09/0538
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ястребової Л.В.
суддів: Колеснік Г.А., Ляшенка Д.В.
при секретарі: Асєєвій Я.В.
за участю:
сторони: не з’явилися, про день слухання справи було повідомлено належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради, третя особа Маріупольська виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності– про зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену суму допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 липня 2009 року,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду першої інстанції з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради, третя особа Маріупольська виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності– про зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену суму допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 липня 2009 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга на зазначене рішення, в якій просить скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 липня 2009 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання за викликом не з’явилися, про день слухання справи було повідомлено належним чином.
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Відповідно до довідки відповідача позивачці було сплачено у 2007 році допомогу по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку у розмірах, які встановлено Постановою Кабінету Міністрів України № 13 від 11 січня 2007 року.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року N 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Таким чином, позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Колегія суддів не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позовних вимог за 2007 рік у зв’язку з пропуском річного строку звернення до адміністративного суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно з матеріалами справи, відповідач в своїх запереченнях на даний позов наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог, у тому числі і у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду. Крім того, в матеріалах справи відсутні відповідні докази поважності пропуску строку для звернення до суду з даним позовом.
Судом першої інстанції також, правильно було відмовлено позивачу в частині нарахування зазначеної допомоги за відповідний період у 2008 році, оскільки відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. і ця норма Закону не визнана неконституційною.
Отже, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік виплачена відповідачем відповідно до діючого законодавства
Крім того, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплачувати зазначену допомогу у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, з наступним підвищенням з урахуванням підвищення розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчинити певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.
Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 липня 2009 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Колегія суддів : Л.В. Ястребова Г.А.Колеснік Д.В.Ляшенко