ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.09 Справа№ 24/133
За позовом: Акціонерного банку „Діамант”, м.Київ
До відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м.Червоноград
Про стягнення 90 926,63грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача – Саган Х.Б. –представник
Від відповідача –не з’явився
Суть спору: Позов заявлено про стягнення 83725,24грн. основного боргу по сплаті лізингових платежів та 7201,39грн. пені.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 19.02.2008року сторонами укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів №240, відповідно до умов якого позивач зобов’язується набути у власність транспортний засіб (самоскид КАМАЗ 65201) та передати його у користування відповідачеві за плату, а останній зобов’язується щомісячно сплачувати лізингові платежі до 10-го числа місяця, наступного за місяцем підписання акту приймання-передачі предмета лізингу (п.2.2.2 договору, додаток №1 до договору). Предмет лізингу переданий по акту прийому-передачі від 13.03.2008року. Як зазначено у позовній заяві, відповідач взяті на себе зобов’язання виконує не належним чином, у зв’язку з чим його заборгованість по сплаті лізингових платежів за січень –липень 2009 року становить 83725,24грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.
Крім того, на підставі п.9.1 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 7 201,39грн.
Крім того, 11.09.2009року позивачем подано клопотання від 25.08.2009року про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на транспортні засоби, які належать відповідачеві, а саме:
ПАЗ 3205, державний номерний знак НОМЕР_1;
ПАЗ 32050 СПГ, державний номерний знак НОМЕР_2;
ОДАЗ 9370, державний номерний знак НОМЕР_3;
КАМАЗ 5410, державний номерний знак НОМЕР_4;
Причіп Кессборер 17, державний номерний знак НОМЕР_5;
ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_7.
Представник позивача в судове засідання 20.10.2009року з’явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач, повторно, явку представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов чи будь-яких пояснень не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень, які є у матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.
19.02.2008 року позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів №240, відповідно до умов якого позивач зобов’язується набути у власність транспортний засіб (самоскид КАМАЗ 65201) та передати його у користування відповідачеві за плату, а останній зобов’язується щомісячно сплачувати лізингові платежі. Згідно із п.7.1 договору строк, на який відповідачу надається право користування предметом лізингу (самоскидом КАМАЗ 65201), становить 48 місяців з дати підписання акту прийому - передачі предмета лізингу.
13.03.2008року предмет лізингу переданий відповідачеві по акту приймання-передачі (додаток №2 до договору №240 від 19.02.2008року). Вказаний акт підписаний двома сторонами та скріплений їх печатками.
Згідно із п.2.2.2 договору лізингові платежі за користування предметом лізингу сплачуються лізингоодержувачем (відповідачем у справі) щомісячно в термін до 10 числа місяця, починаючи з наступного за місяцем підписання сторонами акту прийому-передачі.
Отже, відповідач зобов’язувався сплачувати лізингові платежі щомісячно до 10 числа упродовж 48 місяців, починаючи з 10 квітня 2008 року.
Згідно із додатком №1 до договору фінансового лізингу транспортних засобів №240 від 19.02.2008року, який підписаний позивачем та відповідачем, сторони дійшли згоди, що місячний лізинговий платіж становить –16003,16грн., який включає в себе:
- частину лізингового платежу, що спрямовується на компенсацію вартості предмета лізингу, (з ПДВ);
- сукупного розміру лізингової винагороди та частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію витрат позивача у зв’язку з укладенням договору лізингу.
Як вбачається із матеріалів справи, лізингові платежі, які підлягали до сплати за період з 10 квітня по 10 грудня 2008р. відповідачем сплачені повністю, зокрема, лізинговий платіж, який підлягав до сплати 10 грудня 2008р. відповідач частково сплатив в січні 2009р., частково в лютому 2009р. Проте, слід зазначити, що лізингові платежі за 2008рік сплачувались відповідачем з порушенням строків їх сплати.
За період з 10 січня по 10 липня 2009р. підлягали до сплати лізингові платежі в сумі 112022,12грн.( 16003,16 х 7).
Відповідач фактично сплатив за період з .лютого по липень 2009р. (з 27.02.2009р. по 21.07.2009р.) - 28 600,00грн., з яких 303,12 грн. зараховано в рахунок погашення боргу за грудень 2008р., а решта - 28 296,88грн.( 28600,00 –303,12) в рахунок лізингових платежів за січень-липень 2009р.
Факт сплати лізингових платежів підтверджується поданими суду виписками банку з рахунка клієнта.
Отже, заборгованість по лізингових платежах за січень - липень 2009 року становить
83 725,24грн. (112 022,12 –28296,88).
Станом на день розгляду справу доказів сплати заборгованості в сумі 83725,24грн. суду не подано.
Крім того, на підставі п.9.1 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 7 201,39грн., яка нарахована окремо по кожному лізинговому платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період, що не перевищує 6 місяців від дати, коли зобов”язання мало бути виконане. Розрахунок пені доданий до матеріалів справи.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно із ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ст.760 ЦК України).
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов”язаннн ( ст.610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов”язання, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
( ст.612 ЦК України).
У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.
Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.
Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконане.
Відповідно до частини 2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.
Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача, відхиляється з наступних підстав.
Згідно із ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Предметом спору у даній справ є стягнення заборгованості за договором лізингу. Позивачем не доведено, доказів не подано, що невжиття таких заходів до забезпечення позову як накладення арешту на транспортні засоби відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення з відповідача коштів.
Слід зазначити, позивач не подав суду доказів того, що у відповідача відсутні кошти на рахунках. Сам факт несплати відповідачем лізингових платежів не можна вважати належним доказом того, що у відповідача дійсно відсутні кошти, стягнення яких є предметом даного спору. За таких обставин, на думку суду, відсутні підстави для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити повністю.
Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, адреса: АДРЕСА_1, на користь Акціонерного банку „Діамант”, ідентифікаційний код 23362711, адреса: 04070, м.Київ, Контрактова площа,10-А, - 83 725,24грн. основного боргу, 7201,39грн. пені, 909,27грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя