Справа № 2а-3472/09г.  

ПОСТАНОВА

Іменем України  

6  жовтня  2009 года                                                                      м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого-судді - ФАНДА О.А.,

за участю секретаря – ЛИСТОПАД І.Г.,

розглянувши у відкритому содовому засіданні адміністративний позов

ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про призначення та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах, встановлених законом та про стягнення заборгованості; -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання його дій незаконними та винними, зобов’язання провести перерахунок та виплату йому заборгованості з державної пенсії в мінімальному об’ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2005 року; зобов’язати відповідача після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості з належних позивачу пенсійних виплат у необхідних розмірах призначити до виплати позивачу у законодавчо встановлених розмірах державну пенсію в мінімальному об’ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком.

Крім того, представник позивача просив допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

В судове засідання позивач не прибув, просив розглядати справу без його участі.

Відповідач до суду не з’явився, просив розглядати справу без участі його представника. Подав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилався на те, що ОСОБА_1  перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, отримує пенсію по інвалідності 3 групи та віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсійне забезпечення осіб, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС здійснюється згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на підставі Постанов Кабінету Міністрів України. При нарахуванні основної та додаткової пенсії позивачу Управління керувалося нормами Постанови КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року №1, згідно якої розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії проводиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.  Управління ПФУ у Комінтернівському районі м. Харкова зазначало, що не погоджується з позивачем стосовно застосування для розрахунку додаткової пенсії згідно ст. 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» величини мінімальної пенсії за віком встановленої законами України «Про державний бюджет України», оскільки ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закріплює норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом. Розмір пенсії, встановлений ч. 4 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був. Редакція ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої додаткова пенсія для інвалідів нараховується в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком та ст. 54 цього ж закону, яка встановлює розмір основної пенсії не нижчим по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, були змінені на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення п. 28 розділу ІІ вказаного Закону, яким були внесені зміни до ст. 50 та с. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» втратили свою чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року. З метою законодавчого врегулювання даного питання КМУ була прийнята 28 травня 2008 року постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22 травня 2008 року. Пунктом 4 якої передбачено щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачувати інвалідам ІІІ групи 15 процентів від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Пункт 6 вказаної постанови закріплює положення стосовно розмірів пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, яка для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по ІІІ групі інвалідності не може бути нижчою від 965 грн. З урахуванням зазначеної постанови позивачу виплачується основна та додаткова пенсія в розмірі 15 процентів від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Посилаючись на вказані обставини просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1  перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по ІІІ групі інвалідності, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення серії А НОМЕР_1 ).

При цьому позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова, де він перебуває на обліку як пенсіонер, із заявою про нарахування державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено (а.с. 6-7).

Управління Пенсійного фонду у Комінтернівському районі м. Харкова розрахунок пенсії ОСОБА_1  провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., встановленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Суд приходить до висновку, що вказані дії відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства з наступних підстав.  

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи, дітям інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Згідно  зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення йому державної пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

За змістом абзацу третього ст. 1 вказаного Закону державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.  Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А в п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року встановлено розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, всупереч положенням зазначених статей закону, і ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. А отже положення ч. 3 ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційного права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на зазначене та виходячи з пріоритету законів над нормативними актами, суд визнає, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлений в розмірі 332 грн.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

За таких обставин відповідач, після набрання чинності вказаним законом, мав здійснювати перерахунок в сторону збільшення як основної так і додаткової пенсії.

Згідно зі ст. 65 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» - прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено в розмірі з 1 січня 2006 року – 350 грн., з 1 квітня – 359 грн., з 1 жовтня – 366 грн.

Статтею 62 Закону України  «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено в розмірі з 1 січня 2007 року – 380 грн., з квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.

Згідно зі ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили  працездатність встановлюється в розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з цими змінами було встановлено таке. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які віднесені до категорії 1 і, які визнані інвалідами ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, згідно з цими змінами, внесеними до ст. 54 цього ж Закону було визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по ІІІ групі інвалідності, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Вищезазначена редакція Закону діяла увесь час до прийняття Конституційним Судом України 22 травня 2008 року рішення № 10-рп/2008 про визнання змін, внесених Законом України від 28 грудня 2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші нормативні акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня їх ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного фонду у Комінтернівському районі м. Харкова повинно було керуватися вимогами статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 6 червня 1996 року та статтею 67 цього Закону.  

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про  невідповідність дій відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсі діючому законодавству.

Стосовно вимоги представника позивача про негайне допущення до виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що вказане питання врегульоване законодавчо та не потребує додаткового рішення суду відповідно до 1 ст. 256 КАС України.

На підставі викладеного, ст. 46 Конституції України, ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 65 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», 62 Закону України  «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»,   рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 за № 10-рп/2008 , ст. ст. 2, 3, 6 – 9, 11, 17, 18, 69 – 71, 94, 159, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

    П О С Т А Н О В И В:

          1. Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова  про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

    2. Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова щодо нарахування та виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1  в розмірі меншим ніж встановлено ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2005 року - незаконними.

3. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1  (місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2005 року, за виключенням періоду часу з 01.01.2008 року по 22 травня 2008 року виходячи з встановленої законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановивши основну щомісячну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, розраховуючи з встановленої мінімальної пенсії за віком, та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

 4. В іншій частині вимог відмовити.

 5. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови  виготовлено 9 жовтня 2009 року.

                            Суддя –