Справа №2а-5-827/2008 року
Центральний районний суд м. Миколаєва
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 грудня 2008 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.
при секретарі Луговенко К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі міста Миколаєва про захист соціальних прав, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 оскаржив у суді неналежне виконання Управлінням Пенсійного фонду України у Центральному районі міста Миколаєва протягом 2006 – 2008 років вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Сторони просили про розгляд справи за їх відсутності, через що судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після вислуховування сторін та перевірки матеріалів справи , суд дійшов такого.
І……Матеріалами справи встановлено, та сторони не заперечують проти того, що позивач отримує пенсію за віком та на нього розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За такого відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на державну соціальну підтримку в порядку, що встановлений нормами діючого законодавства.
Проте, протягом 2006-2008 років відповідач відмовляв позивачеві наданні такої підтримки.
ІІ……Діючи у такий спосіб, відповідач вважав, що діє цілком законно та й у межах його компетенції.
Але з таким у повній мірі погодитись неможливо.
1.Так, порядок надання державної соціальної підтримки особам, як мають статус «дітей війни», протягом 2006 – 2008 років визначався /одночасно/:
1. Законом України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», що був прийнятий 18 листопада 2004 року та набув чинності 1 січня 2006 року /надалі – законом № 2195-IV /;
2. Законами України «Про державний бюджет України» на відповідний період.
Аналіз змісту згаданих законів вказує про те, що вони по-різному регулюють порядок надання такої державної допомоги. Так, закон № 2195-IV у статті 6 містить імперативну вимогу про виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії; Закони України «Про державний бюджет України» на відповідні роки містять вимоги про зупинення дії цієї норми або ж про здійснення виплат у меншому розмірі.
В той же час, вони стосуються різних предметів регулювання. Так, закон № 2195-IV стосується статусу певного кола осіб. Що ж стосується Законів України «Про державний бюджет України, то вони, як розтлумачив Конституційний Суд України у своїх рішеннях №№ 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) та 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) як правові акти, чітко зумовлені поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, мають особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – вони стосуються виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення.
За такого для вирішення спору по данній справі суду необхідно визначитись, який з законів є приоритетним та підлягає застосуванню у виниклих правовідосинах.
При вирішенні цього питання суд виходе з того, що Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подалання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Не врегульоване це питання у повному обсязі й у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі щодо набуття чинності Конституцією України, оскільки у цьому пункті розтлумачується спосіб подолання колізії однопредметних нормативно-правових актів, але не нормативно-правових актів, що мають різний предмет регулювання.
Водночас, розглядаючи справу „Кечко проти України", Європейський суд з прав людини за ініціативою Уряду вирішив цю колізію національного законодавства та не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України „Про державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lех sресіаlіs. Європейський суд не прийняв і аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Відповідно ж до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європйського Суду з прав людини» суд при вирішенні справ використовує рішення Європейського Суду, як джерело права.
За такого суд вважає, що привирішенні цього спору застосуванню підлягають виключно норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки ж відповідач виходив з інакшого, суд вважає доведеним, що права позивача були порушені, через що підлягають поновленню на підставі судового рішення.
3……При визначенні способу поновлення прав позивача суд виходе із сутності порушеного права, способу його порушення та спрямованості позоних вимог позивача. При цьому з метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне на підставі статті 11 КАС України вийти за межі заявлених ним позовних вимог.
З огляду на це суд враховує, що права позивача були порушені нарахуванням пенсії в обсязі, меншому за передбачений діючим законодавством, а також недоплатою пенсії.
3.1. За такого на підставі судового рішення відповідача слід зобов’язати здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням відповідного підвищення.
3.2. До того ж, на користь позивача з відповідача слід стягнути суму заборгованості.
При обчисленні суми заборгованості суд виходе з того, що інших порушень пенсійного законодавства, окрім неналежного врахування оскаржуваного підвищення, судом не встановлено, через що вважає, що суму заборгованості становить сума підвищення, належного до виплати позивачам за вирахуванням сплачених сум такого підвищення.
Належна до виплати позивачеві сума підвищення становить 30% мінімальної пенсії щомісячно
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
За такого розмір мінімальної пенсії за віком становив:
? у 2006 році - з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень; з 1 жовтня - 366 гривень (відповідно до вимог статті 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»);
? у 2007 році - 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня – 410,06 грн. (406 х 1,01), з 1 жовтня – 415,11 гривень (411 х 1,01) (відповідно до статті 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»)
? у 2008 році - з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривен (відповідно до статті 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»)
За такого позивачеві належало сплатити 30% х (350 грн. х 3 місяці + 359 грн. х 6 місяців + 366 грн. х 3 місяці + 380 грн. х 3 місяці + 410,06 х 6 місяців + 415,11 грн. х 3 місяці + 470 грн. х 3 місяці + 481 грн. х 3 місяці + 482 грн. х 3 місяці + 498 грн. х 3 місяць) – 4.482 грн. 21 коп.
Протягом періоду з 2006 року відповідачем на користь позивача сплачено загалом 579 грн. 30 коп.
Сума заборгованості становить 3.902 грн. 91 коп.
3.3. Відповідачі стверджують, що обчислення доплати провести неможливо, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком законодавчо не визначений.
Але з таким погодитись неможливо.
Так, розмір мінімальної пенсії за віком є встановлений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Посилання відповідачів про неможливість застосування цієї норми є некоректними, оскільки позивач отримує пенсію саме в порядку згаданого закону, через що ця норма поширюється при обчисленні належної йому пенсії.
Отже, поданий позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 158-163 КАСУ, суд, -
Ў П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Центральному районі міста Миколаєва про захист соціальних прав, передбачених законом України «Про соціальний захист дітей війни» - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду у Центральному районі міста Миколаєва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 обчисливши її з урахуванням підвищення в розмірі 30% визначеної відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Мінімальної пенсії за віком.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у Центральному районі міста Миколаєва на користь ОСОБА_1 3.902 грн. 91 копійок /три тисячі дев’ятсот дві грн. 91 копійки/
Постанова може бути оскарженою до Одеського апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 10 днів.
СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=