Справа № 189/344/17

2/189/252/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.05.2017 рокусмт. Покровське Покровського район Дніпропетровської області Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Мотовілова М.О.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-лізинг» про захист прав споживача шляхом визнання договору фінансового лізингу № 100096 від 22 лютого 2017 лютого нікчемним (недійсним з моменту укладення) та застосування реституції, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з цивільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-лізинг» про захист прав споживача шляхом визнання договору фінансового лізингу № 100096 від 22 лютого 2017 лютого нікчемним (недійсним з моменту укладення) та застосування реституції.

У позовній заяві просив визнати договір фінансового лізингу № 100096 від 22 лютого 2017 лютого, укладений між ним та відповідачем, нікчемним (недійсним з моменту укладення) та застосувати реституцію у якості застосування наслідків недійсності правочину та стягнути з відповідача на його користь 48611,11 грн., сплачених за договором фінансового лізингу № 100096 від 22 лютого 2017 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

22.02.2017 року між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 100096 з метою придбання позивачем трактору для обробки земельної ділянки. Під час підписання договору представник відповідача в усній формі завірив позивача, що він отримає трактор МТЗ-82.1 у лізинг, загальною вартістю 486111,00 у найкоротший термін, після сплати ним авансового платежу в сумі 48611,00 грн.; також позивач отримав обіцянку в усній формі щодо повернення даного авансового платежу у разі будь-яких непередбачуваних ситуацій.

На дату подання позову до суду жодних дій від відповідача, спрямованих на виконання договору, а саме, на передавання позивачу предмета лізингу позивачу не відбулося, зв’язатися в телефонному режимі позивач не може.

При підписанні договору, в той же день, на виконання пункту 8.2.1. договору та додатку №1, який є його невід’ємною частиною, ОСОБА_1 сплатив на рахунок відповідача суму 48611,00 грн., що підтверджується квитанцією.

Відповідно до пункту 8.2.1. вказана сума виявилася комісійною нагородою (одноразовою оплатою Лізинг одержувачем Лізингодавцю за розгляд, перевірку та підготовку документів для підписання лізингового договору). Вважає даний пункт договору (умову) несправедливою як для споживача, дану суму неспівмірною із затратами лізингодавця, посилаючись при цьому на ст. 509 ЦК України та ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, відповідно п.п.5,6 ст.18 даного закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаним недійсним в цілому.

Вважає, що дана угода була укладена під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики.

Окрім того, позивач посилається на ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. зі змінами, відповідно до якої відносини, що виникають у зв’язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізинг одержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізинг одержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізинг одержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, визначених законом.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні в натур все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В судове засідання з’явився позивач; відповідач в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, копію позовної заяви із додатками отримав, про причини неявки суду не повідомив, письмові заперечення на позов не надав.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

В судовому засіданні позивач пояснив, що про ТОВ «Альфа-лізинг» узнав за допомогою Інтернету, даний договір уклав у місті Запоріжжя, в офісі відповідача; що представник відповідача при спілкуванні в офісі запевнив його в наступному: вартість трактору МТЗ-82.1 2013 року випуску складає близька 96 000, 00 гривень, і що платіж 486111,00 грн. – це є авансовий платіж позивача у розмірі 50% вартості предмету лізингу. Трактор йому обіцяли передати в той же день, коли був підписаний договір лізингу і сплачено 486111,00 грн.

Позивачем суду на огляд було надано оригінал договору фінансового лізингу з додатками 1,2 до нього, квитанцію від 22.02.2017р. про сплату 486111,00 грн.; копії даних документів знаходяться у матеріалах справи.

Суд вважає, що оскільки, відповідно до ст. 10 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і неявкою до суду без поважних причин, відповідач фактично відмовився від захисту своїх прав в суді, а ст. 169 ЦПК України дає право суду у разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляти заочне рішення),  в зв’язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України та ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд вважає провести заочний розгляд справи. Крім цього, на думку суду в матеріалах справи є достатньо доказів для її слухання та прийняття рішення по суті справи і такий розгляд справи не буде порушенням права відповідача як сторони у цивільному процесі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 225 ЦПК України суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом було встановлено, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Лізинг» був укладений договір фінансового лізингу № 100096 від 22.02.2017р., у простій письмовій формі.

Відповідно до пункту 1.1. даного договору лізингодавець зобов’язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмет лізингу), а лізинг одержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору строк графік сплати лізингових платежів зазначається у додатку № 1 до договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Відповідно до пункту 1.3 договору замовлення предмету лізингу відбувається з моменту підписання Лізинг одержувачем специфікації (додаток № 2) та сплати лізинг одержувачем на рахунок лізингодавця комісії за організацію і авансового платежу у повному обсязі.

Згідно пункту 3.1 договору предметом лізингу є трактор МТЗ 82.1.

Згідно додатку № 1 до договору вартість предмета лізингу складає 486 111,00 грн., авансовий платіж - 50% від цієї суми. Умовою придбання трактору згідно даного додатку є оплата позивачем комісії за організацію у розмірі 48 611,10 грн., авансового платежу у розмірі 243 055,5 грн., а також комісії за передачу предмета лізингу в сумі 14 583,33 грн.

В той же час згідно квитанції № 073010001 від 22.02.2017 року платник ОСОБА_1 сплатив на рахунок отримувача, ТОВ «Альфа-лізинг» код 39873353 суму 486111,00 грн., а в призначенні платежу зазначено: «сплата першого внеску за трактор за дог. №100096 від 22/02/2017, в т.ч. ПДВ».

В судовому засіданні позивач пояснив, що дані реквізити, в тому числі інформація щодо призначення платежу йому було надано представником відповідача, що також підтверджує думку позивача, що його навмисно і свідомо було введено в оману. Адже в призначенні платежу не зазначено, що це – комісія за організацію, а зазначено, що це – перший внесок за договором.

Судом встановлено, що даний договір укладений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. зі змінами, відносини, що виникають у зв’язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Таким чином, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізинг одержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізинг одержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами першою та третьою статті 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються Цивільним Кодексом та іншими законами.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно частини другої статті 799 ЦК України договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, в тому числі вимог щодо вчинення правочину у формі, встановленій законом.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов’язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні в натур все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до частини четвертої та п’ятої статті 220 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В зв’язку з цим, суд приходить до висновку, що оскаржуваний договір лізингу № 100096 від 22 лютого 2017 лютого, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-лізинг» та ОСОБА_1, є нікчемним з моменту його укладення; оскільки визнання його нікчемним судом згідно закону не вимагається – позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

В той же час, суд має право застосувати наслідки нікчемного правочину.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Згідно статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути іншій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення – відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, як існують на момент відшкодування.

Отже, наслідки недійсності правочину залежать від того, чи було його виконано. Якщо сторони не приступили до виконання правочину, то він не підлягає виконанню, тобто жодна із сторін не вправі вимагати його виконання. Якщо ж правочин виконано повністю або частково (передано майно, сплачені кошти), то наслідком має бути повернення кожною із сторін недійсного правочину другій стороні в натурі всього, що вона одержала на його виконання.

Оскільки до виконання договору приступив один позивач, який сплатив в якості авансового платежу платежу 486111,00 грн., а сам договір є нікчемним з моменту його укладання, то відповідач зобов’язаний повернути позивачу одержані від нього на виконання договору лізингу грошові кошти.

Дана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, відповідно до якої договір лізингу авто за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України; згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню; відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Висновок Верховного суду є обов’язковим для судів відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про судовий збір» стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 22, 202, 203, 215, 216, 220, 236, 760, 799, 806-808 ЦК України, ст.18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 10, 11, 57-61, 74, 88, 169, 179, 197, 209, 212-215, 218, 224-227 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-лізинг» про захист прав споживача шляхом визнання договору фінансового лізингу № 100096 від 22 лютого 2017 лютого нікчемним (недійсним з моменту укладення) та застосування реституції, - задовольнити частково.

Застосувати реституцію у якості застосування наслідків недійсності правочину та стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-лізинг» код ЄДРПОУ 39873353 на користь позивача, ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, - 48611,11 гривень, сплачених за договором фінансового лізингу № 100096 від 22 лютого 2017 року.

Стягнути судовий збір з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-лізинг» код ЄДРПОУ 39873353 на користь позивача, ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, судовий збір в сумі 640,00 (шістсот сорок) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте Покровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення він має право оскаржити рішення суду в загальному порядку.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.В. Чорна