Головуючий у 1 інстанції – Скворцова В.Г.
Суддя-доповідач – Ястребова Л.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
22 жовтня 2009 р. м. Донецьк
справа № 2а-454/09/1228
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого: Ястребової Л.В.
Суддів Колеснік Г.А., Ляшенка Д.В.
при секретарі
за участю:
позивач
представник позивача
представник відповідача Асєєвій Я.М.
не з’явився
ОСОБА_2
не з’явився
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу судовому засіданні
ОСОБА_1
на постанову Слов’яносербського районного суду Луганської області
від
та ухвалу від 16 квітня 2009 року
30 квітня 2009 року
по справі № 2а-454/09/1228
за позовом ОСОБА_1
до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області
Луганського обласного військового комісаріату
Управління Державного казначейства в Луганській області
про оскарження дій щодо заниженій виплаті пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, посилаючись на неправомірність здійснення Луганським обласним військовим комісаріатом по значно заниженій виплаті пенсії відповідно до законодавчих актів, які не відповідають Конституції України та Рішенню. Конституційного Суду України, що привели до порушення права позивача на підвищення пенсії на 150% та 200% з 01.01.1999 року по 30.06.2006 року від розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України та відповідає Конституції України та передбачений ст. 25 п.б Закону України № 2262-ХП, ч. 3 ст. 13 Закону України № 3551-ХП. Вважає, що із передачею прав, функцій та обов’язків по нарахуванню, призначенню, перерахунку та виплаті пенсії позивачу Луганським військовим комісаріатом Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області з 01.01.2007 року просить стягнути з ГУПФУ в Луганській області матеріальну шкоду, заподіяну заниженням пенсії з 01.01.1999 року по 31.06.2006 року у сумі 92943,04 грн. х урахуванням 3% річних та 12% ставки НБУ згідно судової практики Європейського Суду з прав людини, що складає 91427,44 та зобов’язати ГУПФУ в Луганській області надалі виплачувати позивачу підвищену пенсію на 200% у відповідності зі ст. 25 п.б Закону України № 2262-ХП та ч. 3 ст. 13 Закону України № 3551ХП. Управління Державного казначейства Луганської області зобов’язати забезпечити виконання рішення суду відповідача грошовими коштами.
Постановою Слов’яносербського районного суду від 16 квітня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Ухвалою Слов’яносербського районного суду Луганської області від 30 квітня 2009 року ОСОБА_1 відмовлено у заяві про роз’яснення судового рішення від 16 квітня 2009 року в адміністративній справі № 2а-454/09/1228 за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в Луганській області, Луганського обласного військового комісаріату, Управління Державного казначейства в Луганській області на дії, бездіяльність та вчинення певних дій, що порушує право учасника бойових дій, інваліда війни 3 групи на підвищення пенсії з 01.01.1999 року по 30.06.2006 року на 150% та 200% мінімальної пенсії за віком.
В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду, ухвалити нову постанову, якою задовольнити його вимоги в повному обсязі вимог, посилаючись на те, що його вимоги є правомірними.
Позивач також не погодився з ухвалою суду першої інстанції від 30 квітня 2009 року, на що також послався в апеляційній скарзі.
Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач та представники відповідачів, належним чином повідомлені, проте не скористалися своїм правом бути присутніми під час апеляційного розгляду .
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 25 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, в редакції, що діяла до 04.04.2006р. було встановлено, що пенсії по інвалідності підвищуються:
а) на 400 процентів мінімальної пенсії за віком – інвалідам війни I групи;
б) на 350 процентів мінімальної пенсії за віком – інвалідам війни II групи;
в) на 200 процентів мінімальної пенсії за віком – інвалідам війни III групи;
г) на 150 процентів мінімальної пенсії за віком – учасникам бойових дій, які отримують пенсії по інвалідності, що настала внаслідок причин, зазначених у п. б ст. 20 цього Закону, членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге;
д) на 75 процентів мінімальної пенсії за віком - учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни; які отримують пенсії по інвалідності, що настала внаслідок причин, зазначених в п. б ст. 20 цього Закону, на 50 процентів мінімальної пенсії за віком - іншим учасникам війни, які отримують пенсії по інвалідності, що настала внаслідок причин, зазначених в п. б ст. 20 цього Закону, також дружинам (чоловікам), які не одружилися вдруге, померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, батькам дружинам (чоловікам), які не одружилися вдруге, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли або пропали без вісті в період проходження служби.
Розмір з якого обчислювалося позивачу підвищення до пенсії по інвалідності, був встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 831 від 26.07.1996р. ” Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 р., та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 серпня 1996 року”, Постановою Кабінету Міністрів України № 1686 від 10.11.2000 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3.01.2002 року ”Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”.
Зазначені постанови регулювали правовідносини які виникли до 1.01.2006 року, 1.07.2006 року.
Статтею 25 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців” (Закон 3591 від 04.04.2006 року) встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ), пенсії по інвалідності підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 05.10.2005 року (№ 2939), ст. 13 ч.4 Закону № 3551 викладена в редакції відповідно до якої інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В цій частині закон набрав чинності з 1.01.2006 року.
Цим же Законом № 2939, ст. 15 ч.4 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладена у редакції відповідно до якої членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дружинам (чоловікам) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В цій частині Закон набрав чинності з 1.07.2006 року.
Таким чином з урахуванням розміру мінімальної пенсії з якого необхідно визначати розмір доплати до пенсії, встановленого Постановою КМУ № 1, Законом з 1.01.2006 року та 1.07.2006 року такий розмір було збільшено, що потягло збільшення розміру пільгових виплат позивачу.
Вказані Закони України не визнані неконституційними Конституційним Судом України.
Статтями 13 та 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що доплата до пенсії інваліду війни, учаснику бойових дій є пільгою.
Ця пільга не є складовою основної пенсії, а тому судова колегія вважає, що з боку відповідача не було порушень Конституційного права позивача на належне соціальне забезпечення.
Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції по суті дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимог позивача та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального права.
Відповідно до ст. 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, а також державного виконавця, ухвалою роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому зміст. Як вбачається із заяви позивача вбачається, що він не погоджується із застосуванням судом строку звернення до адміністративного суду, на підставі чого йому відмовлено в позові, та фактично оскаржує постанову суду першої інстанції, що не є підставою для роз’яснення судового рішення, тому колегія суддів погоджує також висновок суду першої інстанції щодо відмови у заяві позивача про роз’яснення постанови суду від 16.04.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Слов’яносербського районного суду Луганської області від 16 квітня 2009 року та ухвалу від 30 квітня 2009 року по справі № 2а-454/09/1228 – залишити без задоволення.
Постанову Слов’яносербського районного суду від 16 квітня 2009 року та ухвалу від 30 квітня 2009 року по справі № 2а-454/09/1228 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Луганського обласного військового комісаріату, Управління Державного казначейства в Луганській області про оскарження дій щодо заниженій виплаті пенсії – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.
Колегія суддів: