Справа № 363/3952/16-к

Провадження № 1-кп/367/352/2017

У Х В А Л А

25 травня 2017 року Ірпінський міський суд Київської області у складі колегії:

головуючого судді Кафтанова В.В.,

суддів Шестопалової Я.В., Саранюк Л.П.,

секретаря Чамор Я.С.,

прокурора Михайлика Д.О.

захисника ОСОБА_1,

представника потерпілих ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п. 7; 15 ч. 2, 115 ч. 2 п. п. 1, 7; 263 ч. 1 КК України, -

встановила:

23.05.2017 року до Ірпінського міського суду Київської області з Апеляційного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п. 7; 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 1, 7; 263 ч. 1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про те, що дане кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстави для закриття провадження відсутні, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства, а тому можливо призначити судовий розгляд даного обвинувального акту у відкритому судовому засіданні у строки визначені КПК України, з доставкою в судове засідання обвинуваченого та викликом інших учасників процесу.

Захисник ОСОБА_1, представник потерпілих ОСОБА_4, обвинувачений ОСОБА_3 підтримали думку прокурора.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Також, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 р. № 223-1430/0/4-12 зазначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, в тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.

Частиною першою ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).

В рішенні від 25.07.2000 р., у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «В» ч. З ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03.2001р. по справі «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «В» п. З ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).

Вивчивши обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 24.07.2016 р. в Єдиний  реєстр  досудових  розслідувань за   № 12016110150000855 по обвинуваченню  ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п. 7; 15 ч. 2, 115 ч. 2 п. п. 1, 7; 263 ч. 1 КК України, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, оскільки він не містить у собі належним чином сформульованого, зрозумілого обвинувачення та містить протиріччя.

При викладенні фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення прокурор зазначив, що 24.07.2016 р. приблизно о приблизно о 01 год. ОСОБА_3 маючи з собою заздалегідь підготовлений перероблений саморобним способом револьвер «STALKER» №0814-000287, Cal. 4mm.4.5, який він знайшов 19.07.2016 р., перебував в кафе барі «Український шинок» за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Вища Дубечня, вул. Леніна, 28/1, де вживав алкогольні напої та розважався. В цей час в барі також перебували ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не були знайомими з ОСОБА_3 та зайшли до бару випити кави.

Того ж дня, о 01 год. 11 хв. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вийшли з приміщення бару на подвір’я. ОСОБА_3 в цей час підійшов до барної стійки, яка знаходилася навпроти входу в кафе. Виглянувши на подвір'я ОСОБА_3 побачив ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які прямували в напрямку входу до кафе бару. Не бажаючи, щоб невідомі особи, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зайшли до «його бару», ОСОБА_3 о 01 год. 12 хв., перебуваючи в громадському місці в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, діючи з особливою зухвалістю, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття з іншими особами та нормами моралі, діючи умисно, використовуючи малозначний привід, дістав з під одягу перероблений саморобним способом револьвер «STALKER» №0814-000287, CaL4mm,4.5 та демонстративно скерував його в напрямкуОСОБА_5, після чого здійснив два постріли в підлогу перед ногами ОСОБА_5 та виштовхнув його лівою рукою за межі кафе - бару. ОСОБА_5 маючи на меті вибити із рук пістолет кинувся на ОСОБА_3 та ввійшов в приміщення кафе бару. Продовжуючи свої протиправні дії, перебуваючи в громадському місці в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді спричинення смерті іншій людині, діючи з особливою зухвалістю, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття з іншими особами та нормами моралі, діючи умисно, використовуючи малозначний привід, ОСОБА_3, тримаючи в правій руці перероблений саморобним способом револьвер «STALKER» №0814-000287, Cal. 4mm.4.5, скерував його на ОСОБА_5, та маючи намір влучити в життєво-важливі органи, здійснив один постріл в область грудної клітини потерпілого. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 помер на місці події. Умисні дії ОСОБА_3 , які полягали у спричиненні тілесних ушкоджень, перебувають у прямому причинно- наслідковому зв’язку з настанням суспільно – небезпечних наслідків у вигляді настання смерті ОСОБА_5 Суб’єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу. Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного. Однак, прокурором в обвинувальному акті не зазначено, чи були направлені дії обвинуваченого на заподіяння саме умисного вбивства, та чи мав він умисел на скоєння умисного вбивства. Також, прокурором не зазначено, чи були направлені дії обвинуваченого на заподіяння саме умисного вбивства, та чи мав він умисел на скоєння умисного вбивства відносно потерпілого ОСОБА_6

Крім того, при викладі фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення та правової кваліфікації прокурор кваліфікує дії ОСОБА_5 окремо за ч. 1 ст. 263 КК України по епізоду від 19.07.2016 р., як незаконне придбання та носіння вогнепальної зони та бойових припасів без передбаченого законом дозволу та окремо за ч. 1 ст. 263 КК України по епізоду від 24.07.2016 р., як незаконне носіння та зберігання вогнепальної зони та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а в формулювання обвинувачення кваліфікую ці два епізоди разом за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу

Отже, у зв’язку із наведеним, обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України і підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження строків тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що під час досудового провадження обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого закінчується 25.05.2017 р.

Суд вважає, що залишаються ризики, які спонукають суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, т. я. перебуваючи на волі він може вчинити інше кримінальне правопорушення. До такого висновку суд дійшов враховуючи те, що існують ризики його зникнення щоб уникнути відповідальності.  Крім того, по провадженню не допитані учасники процесу.

Жоден із більш м’яких видів запобіжних заходів не забезпечить запобіганню зазначеного ризику.

Тому суд  вважає за доцільне  продовжити строк тримання обвинуваченому ОСОБА_3 під вартою на 60 днів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 327, 331 КПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Повернути прокурору обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному  24.07.2016 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016110150000855 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п. 7; 15 ч. 2, 115 ч. 2 п. п. 1, 7; 263 ч. 1 КК України.

Зазначені в ухвалі недоліки обвинувального акту прокурору усунути протягом 15 днів.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 за ст.ст. 115 ч. 2 п. 7; 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 1, 7; 263 ч. 1 КК України на строк 60 днів.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою діє з 25.05.2017 р. по 23.07.2017 р. включно.

Повний текст ухвали буде складено у строк до п’яти днів і проголошено 30.05.2017 р. о 09 год. 00 хв.

На ухвалу в частині повернення обвинувального акту може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд на протязі семи днів з дня проголошення ухвали.

Суддя                                                                      В.В. Кафтанов

Судді                                                                        Я.В. Шестопалова

                                                                              ОСОБА_7