ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2009 року №17885/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Обрізка І.М., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання Неміш О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.03.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області про стягнення допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2008 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області про стягнення допомоги.
Позивачка посилалась на те, що вона є матір’ю двох дітей шкільного віку ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, потерпілих від аварії на ЧАЕС. Відповідно до п.6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй як законному представнику дітей передбачено щомісячні виплати на кожну дитину шкільного віку, яка народилась від батьків ІІ-ї категорії постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 50% мінімальної заробітної плати.
Проте, зазначена грошова допомога виплачувалась їй відповідачем у неповному розмірі, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на вказаний рік дію частини п.6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що суперечить рішенню Конституційного Суду України № 6- рп/2007 від 09 липня 2007 року.
Зазначеним рішенням визнані неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії п.6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо встановлення розміру допомоги на дитину шкільного віку.
Проте, в порушення вимог вказаного Закону виплати на дітей шкільного віку, потерпілих від аварії на ЧАЕС в 2007-2008 роках позивачці була здійснена не в повному обсязі.
Позивачка просила зобов’язати відповідача виплатити їй недоплачену допомогу за період з 01.09.2007 року по 30.11.2008 року в сумі 6431 грн. та в подальшому виплачувати таку допомогу.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.03.2009 року позов задоволено.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області в користь ОСОБА_1. 6431 грн. недоотриманої допомоги та зобов’язано їх проводити нарахування та виплачувати їй щомісячні виплати на дітей з 01.12.2008 року в розмірі 50% мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством на дитину.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, зазначена постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, такою, яка винесена з порушенням норм матеріального права.
Апелянт звертає увагу на те, що за 2007-2008 роки допомога на дітей постраждалих від аварії на ЧАЕС позивачці призначена та виплачена вірно відповідно до Законів України Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України Про державний бюджет України.
Апелянт просить скасувати постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.03.2009 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що вона є матір’ю двох дітей шкільного віку, потерпілих від аварії на ЧАЕС.
Розмір отриманої позивачкою у 2007 році допомоги на дітей не відповідає вимогам Закону України п.6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і сума заборгованості перед ОСОБА_1., виходячи із законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати за 2007-2008 роки становить 6431 грн., підлягає стягненню з управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права та обставинам по справі.
Колегія суддів відзначає, що згідно з вимогами п.6 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, що діяла в 2007 році), потерпілим дітям, надаються такі гарантовані державою
компенсації та пільги: щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до
прийняття постанови про відселення.
Встановлено, що діти позивачки ОСОБА_3. та ОСОБА_2. мають статус потерпілих дітей внаслідок ЧАЕС, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію п.6 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо встановлення розміру допомоги на дитину шкільного віку. Дане рішення Конституційного України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо виплати на користь позивачки допомоги дітей шкільного віку, потерпілих від аварії на ЧАЕС в 2007 році в значно меншому розмірі ніж це передбачено п.6 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправними, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що допомога на дітей ОСОБА_1. в 2007 році відповідачем була нарахована невірно та виплачена не в повному обсязі.
Щодо стягнення допомоги на дітей шкільного віку, потерпілих від аварії на ЧАЕС за 2008 рік, то Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до п.6 ст.30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з яким п.6 ст. 30 Закону було викладено в новій редакції: «щомісячна виплата в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України, незалежно від інших виплат на кожну
дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення».
З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року позивачці ОСОБА_1. виплачувалась допомога на дітей відповідно до внесених Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» змін. Тому, позовні вимоги позивачки в частині стягнення допомоги на дітей за вказаний період не підлягають задоволенню.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким и були внесені зміни до п.6 ст.30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, з 22.05.2008 року почала діяти попередня редакція п.6 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка передбачала виплату допомогу на дітей шкільного віку, потерпілих від аварії на ЧАЕС в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1. щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої допомоги на дітей шкільного віку, потерпілих від аварії на ЧАЕС з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості перерахування та виплати недоплаченої грошової допомоги ОСОБА_1., згідно п.6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів не вбачає.
З огляду на наведене, колегія судів приходить до висновку про неправомірність постанови суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення допомоги на дітей з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, тому оскаржувана постанова підлягає до скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області задоволити частково.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.03.2009 року у справі № 2а-19/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги на двох дітей шкільного віку, потерпілих від аварії на ЧАЕС відповідно до п.6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну допомогу на двох дітей шкільного віку, потерпілих від аварії на ЧАЕС відповідно до п.6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : І.М. Обрізко
В.З. Улицький
Повний текст виготовлено 22.10.2009 року