Справа № 22-1632 2006 р.                                    Рішення ухвалено під головуванням

Категорія 5                                                              Сауляка Ю.В.

Доповідач Щолокова О.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2006 року

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Щолокової О.В.

Суддів: Іванюка М.В., Оніщука В.В.

При секретарі Яблонській І.Л.

За участю сторін розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності на житлове приміщення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що протягом останніх років постійно проживають за адресою АДРЕСА_1. Із згоди власника з " колясочної" дане приміщення було переобладнане в квартиру. Переобладнання було погоджено з усіма мешканцями під'їзду та комунальними службами міста. Оскільки вказане приміщення протягом останніх 20 років використовується як житлова квартира, тому позивачі просили визнати за ними право власності на це майно за набувальною давністю.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 квітня 2006 року подав задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові, так як постановленням цього судового рішення порушуються його права, як співвласника даного майна, судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно ( набувальна давність).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що факт добросовісного заволодіння і відкритого, безперервного володіння і користування більше 10 років спірною квартирою з боку позивачів доведений письмовими доказами: картками особистого рахунку, довідками  ЖЕКу, квитанціями  про оплату комунальних послуг. А тому позивачі набули право власності на спірну квартиру за набувальною давністю.

Такий висновок суду обґрунтований як на нормі матеріального права, так і на фактичних обставинах справи.

Посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що оскаржуваним судовим рішенням порушені його права, як співвласника даного приміщення є безпідставними, оскільки не доведені будь-якими беззаперечними доказами.

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду на захист своїх прав з позовом про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, і даний позов розглядається судом.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 квітня 2006 року залишити без змін.