ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2009 року №22а-16861/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Обрізка І.М., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання Ткач О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.11.2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2008 року ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за 2006-2007 роки.
Оскаржуваною постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.11.2008 року вказаний позов задоволено частково, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області здійснити щомісячну виплату ОСОБА_1, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1. ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належать до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року №1-29/2007 визнав неконституційними окремі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема п. 12 ст. 71 та ст. 111, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області у проведенні перерахунку пенсії позивачу з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є незаконною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1, є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1, щодо підвищення розміру йому пенсії як дитині війни та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачам у передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.
При вирішенні спору суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, дав правильну оцінку зібраним доказам у справі та ухвалив законну постанову, підстав для скасування якої та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.11.2008 року по справі № 2а-2058/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : І.М. Обрізко
В.З. Улицький
Повний текст виготовлено 08.10.2009 року