Справа № 2-969/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 жовтня 2009 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання Шер – Алієвої В.В., Алманової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом прокурора Малиновського району м ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради), ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування розпорядження Малиновської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради, визнання договору купівлі-продажу недійсним, зустрічна позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, треті особи – Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради (орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради), агентство нерухомості „Капітал” про визнання правочину дарування договором купівлі – продажу, про визнання права власності в порядку спадкування, -
В С Т А Н О В И В :
В Малиновський районний суд м. Одеси звернулась Прокуратура Малиновського району м. Одеси, ОСОБА_2, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до органів опіки і піклування Малиновської райадміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання дій Малиновської адміністрації Одеського міськвиконкому в частині надання дозволу на продаж квартири неправомірними, скасування розпорядження Малиновської районної адміністрації, визнання договору купівлі-продажу недійсним (т. 1, а.с. 4-5).
В обґрунтування заявлених вимог представник прокуратури Малиновського району м. Одеси посилається на те, що 20.06.2002 року ОСОБА_8, який діяв від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 продав 190/1000 частин квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 При цьому, згідно розпорядження № 227/01 – 04 від 08.04.2002 року Малиновської районної адміністрації м. Одеси, дозвіл на продаж частки квартири, ОСОБА_8 надано за умови придбання для ОСОБА_6 іншого житла. Проте розпорядження районної адміністрації не було виконано, чим порушено майнові права неповнолітнього ОСОБА_6
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2004 року
(головуючий - суддя Демченко О.М.) було скасовано розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради № 227/01-04 від 08.04.2002 року про надання дозволу на продаж частки квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд. 12/2; договір купівлі – продажу 190/1000 частин квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд. 12/2 від 20.06.2002 року укладений між ОСОБА_9, який діяв від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був визнаний недійсним; договір дарування 190/1000 частин квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд. 12/2 від 26.06.2003 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 був визнаний недійсним (т. 1, а.с. 104-106).
01 грудня 2004 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.10.2004 р. (т. 1, а.с. 108-109). В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просила суд скасувати дане рішення та постановити нове, яким відмовити прокурору та позивачці в задоволені позову (т. 1, а.с. 108-109). ОСОБА_7 також подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати дане рішення та направити справу на новий розгляд.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 лютого 2006 року скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2004 року, а справу направлено на новий розгляд (т. 1, а.с. 256-257).
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Дрішлюка А.І. від 20 березня 2006 року цивільну справу було прийнято до свого провадження та продовжено розгляд справи (т. 2, а.с. 2).
Заступником прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 25 квітня 2006 року було подано уточнений позов, в якому він просив суд скасувати розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради № 227/01-04 від 08.04.2002 року про надання дозволу на продаж частки квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд. 12/2; визнати договір купівлі – продажу 190/1000 частин квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд. 12/2 від 20.06.2002 року укладений між ОСОБА_9, який діяв від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 та ОСОБА_4 недійсним; визнати договір дарування 190/1000 частин квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд. 12/2 від 26.06.2003 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 недійсним; визнати за ОСОБА_6 право власності на 190/1000 частин квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд. 12/2 (т. 2, а.с. 22-23).
13 квітня 2007 року відповідач - ОСОБА_7 подав зустрічну позовну заяву, в якій просив суд визнати угоду стосовно 190/1000 частин квартири № 11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд. 12/2 від 26.06.2003, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 договором купівлі – продажу (т. 2, а.с. 94-95).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 липня 2008 року по справі була призначена судова будівельно – технічна експертиза. Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи (т.2, а.с. 156-157). 18.08.2008 року на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи та рахунок на загальну вартість виконаних експертом робіт (т.2, а.с.160-161). 22.09.2008 року матеріали цивільної справи були повернуті до суду разом з повідомленням про неможливість виконання експертизи в зв’язку з невиконанням стороною вимог експерта (т.2,а.с.162-163) .
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03 листопаду 2008 року провадження у справі було зупинено строком на 6 місяців, до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника, після смерті відповідача ОСОБА_10 (т.2, а.с.176-177) .
14 липня 2009 року ОСОБА_11, вважаючи себе правонаступником ОСОБА_10, подала позовну заяву, в який вона просила визнати угоду від 26.06.2003 укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 договором купівлі – продажу 190/1000 частин квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд. 12/2 та визнати за неї право власності на 190/1000 часток зазначеної квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд.12/2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 (т. 2, а.с. 94-95). Судом було прийнято рішення про визнання її процесуальним правонаступником ОСОБА_10 та прийнято позов до провадження.
Прокурор та позивачка по первинному позову у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, а зустрічні позовні вимоги не визнали. Проти задоволення позову ОСОБА_5 в частині прийняття спадщини не заперечували. Відповідачка ОСОБА_5 первинний позов не визнала, свій позов підтримала. Відповідачка ОСОБА_4 вважає, що первинний позов не підлягає задоволенню, проти задоволення позову ОСОБА_5 в частині прийняття спадщини не заперечувала.
Представник третьої особи агентства нерухомості „Капітал” в судове засідання не з’явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини своєї неявки не повідомив. Його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, вважає, що первинний позов підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 народився 18.08.1993 року, в свідоцтві про народження його батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_12 (т.1, а.с.8) . 07.06.1994 року ОСОБА_12 померла, про що в Книзі реєстрації смертей 07.06.1994 року було зроблено відповідний актовий запис за № 5611 та відділом реєстрації актів цивільного стану виконкому Жовтневої райради народних депутатів м. Одеси було видано свідоцтво про смерть, серія І-ЖД №020100 (т. 1 а.с. 9). Розпорядженням Ленінської районної адміністрації м. Одеси № 862 від 10.12.2001 року опікуном над неповнолітнім ОСОБА_3 була призначена рідна сестра померлої матері неповнолітнього ОСОБА_3 – ОСОБА_2 (т.1, а.с.7) .
ОСОБА_8 та його неповнолітньому сину ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою 27.04.2001 р. належало 190/1000 часток квартири АДРЕСА_2.
20.06.2002 року ОСОБА_8, який діяв від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_6, отримавши дозвіл на продаж частки квартири, згідно розпорядження № 227/01 – 04 від 08.04.2002 року Малиновської районної адміністрації м. Одеси, продав 190/1000 частин квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_13, що підтверджується договором купівлі – продажу, реєстровий №5248, посвідченого нотаріусом ОСОБА_1 (т.1, а.с.12).
Згідно вищезазначеного розпорядження № 227/01 – 04 від 08.04.2002 року Малиновської районної адміністрації м. Одеси ОСОБА_8 був зобов’язаний у місячний термін надати до Малиновської районної адміністрації відповідні правоустановчі документи на придбання квартири № 75 в смт. Лиманське БОС 169 у Роздільнянському районі Одеської області з включенням неповнолітнього ОСОБА_6 до числа власників зазначеної квартири (т.1, а.с.11). Згідно довідки БТІ Роздільнянського району від 08.01.2003 року нерухоме майно на території Роздільнянського району за ОСОБА_6 не зареєстровано (т.1, а.с. 26). Таким чином, умови на яких було надано дозвіл не були виконані, а після спливу встановленого строку розпорядження підлягало скасуванню. Відповідно оцінюючи позовні вимоги сто совно скасування розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради № 227/01-04 від 08.04.2002 року про надання дозволу на продаж частки квартири №11 за адресою: м.Одеса, вул.25-й Ч.Дивизії, буд.12/2, суд виходе з наступного. Під час прийняття оспорюваного розпорядження не були перевірені дійсні житлові умови неповнолітнього ОСОБА_6 (зокрема, його реальне місце проживання), а також не врахована наявність законного опікуна, призначеного Розпорядженням Ленінської районної адміністрації № 862 від 10.12.2001 р. – ОСОБА_2 Проти скасування зазначеного розпорядження не заперечує і сам орган прийнявши його. Так, згідно з запереченнями на позов, наданими представником Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради вони також просять скасувати розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради № 227/01-04 від 08.04.2002 року про надання дозволу на продаж частки квартири №11 за адресою: м.Одеса, вул.25-й Ч.Дивизії, буд.12/2 (а.с. 16-17, т. 1). Представник органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради для захисту інтересів неповнолітнього проти задоволення позову прокурору у відповідній частині не заперечував. За встановлених обставин (фактичне та юридичне позбавлення неповнолітнього житла) договір купівлі-продажу, реєстровий №5248, посвідчений нотаріусом ОСОБА_1 (т.1, а.с.12), укладений 20.06.2002 року ОСОБА_8, який діяв від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 щодо продажу 190/1000 частин квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_13 є недійсним у частині розпорядження часткою малолітнього відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, яка була чинна на момент укладання первинного правочину, та згідно з якою недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. Відповідно до положень п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» за правилами ст.48 ЦК УРСР угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. Стаття 48 ЦК УРСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45-47, 49-58 ЦК УРСР). У разі визнання угоди недійсною за ст. 48 ЦК УРСР суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає. Разом з тим, останнє речення вказаної постанови не слід тлумачити як безумовний обов’язок щодо посилання на інший нормативний акт, у разі якщо йдеться про порушення прав неповнолітньої особи, оскільки, буквальне, сенсові та системне тлумачення конструкції ст. 48 ЦК УРСР дозволяє виділити ситуації в яких вона застосовується як підстава для недійсності правочину - не відповідність вимогам закону (в цьому випадку суд також повинен вказати норму закону, якій протирічить недійсний правочин), та власно порушення прав неповнолітніх дітей слід визнавати спеціальним випадком, оскільки інших спеціальних норм як на момент прийняття ЦК УРСР, так і на момент вчинення оспорюваного правочину не було.
З матеріалів справи вбачається, що Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради надала ОСОБА_8 дозвіл на продаж частки квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул.25-й Ч. Дивизії, буд.12/2 при умові, що останній повинен був у місячний термін надати до Малиновської районної адміністрації відповідні правоустановчі документи на придбання квартири №75 в смт. Лиманське БОС 169 у Роздільнянському районі Одеської області з включенням неповнолітнього ОСОБА_6 до числа власників зазначеної квартири (т.1, а.с.11). Тому суд визнає договір купівлі – продажу 190/1000 частин квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд.12/2 від 20.06.2002 року укладений між ОСОБА_9, який діяв від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 та ОСОБА_4 недійсним. Відповідно до вимог ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Застосовуючи наслідки передбачені ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР суд враховує, що продавець за договором купівлі-продажу – ОСОБА_8 помер 10 лютого 2003 р., про що в Книзі реєстрації смертей 27.02.2003 р. було зроблено відповідний актовий запис за № 461 та Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси було видано свідоцтво про смерть, серія І-ЖД № 334484 (т. 1, а.с. 42). Оскільки спірне майно належало ОСОБА_6 та померлому ОСОБА_8 в рівних частках, то неповнолітній ОСОБА_6, як спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР, зобов’язується повернути ОСОБА_4 отриману спадкодавцем суму за продаж 190/1000 частин спірної квартири, оскільки в частині Ѕ, що належали померлому відбулося співпадіння управоможеної особи та зобов’язаної/, а інша Ѕ спірного майна належить неповнолітньому.
Оскільки право неповнолітнього на майно оспорювалось ОСОБА_5, то позов прокурора в частині визнання права власності за неповнолітнім виходячи з встановлених обставин та наданої судом їм правової оцінки згідно з положеннями ст.ст. 16, 392 ЦК України підлягає задоволенню.
Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договіра дарування (купівлі-продажу) від 26.06.2003 р. укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14, то оскільки в цій частині юридично ця вимога співпадає частково з зустрічними вимогами ОСОБА_11 про визнання угоди від 26.06.2003 укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 договором купівлі – продажу 190/1000 частин квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд. 12/2 суд задовольняє ці вимоги виходячи з наступного.
26 червня 2003 року ОСОБА_4 вчинила дарування спірної частини квартири ОСОБА_10, який в судовому засідання позов не визнавав та посилався на те, що йому не було відомо про спір щодо зазначеного майна, та вказував на те що він є добросовісним власником 190/1000 частин квартири АДРЕСА_1, які він придбав для проживання.
08 вересня 2008 року ОСОБА_10 помер, про що в Книзі реєстрації смертей 08.09.2008 р. було зроблено відповідний актовий запис за № 7175 та Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси було видано свідоцтво про смерть, серія І-ЖД № 160619 (т. 2, а.с. 174).
Факт укладання удаваного договору дарування від 26.06.2003 р., за яким приховувалась купівля-продаж між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 щодо 190/1000 частин квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Чап. Дивизії, буд. 12/2 учасниками процесу визнаний, що зафіксовано технічними засобами фіксації процесу в судовому засіданні, яке відбулося 02.10.09, тому не підлягає доведенню (ч.1 ст. 62 ЦПК України). Аналогічним чином встановлюється судом факт прийняття спадщини ОСОБА_5, яка була визнана судом процесуальним правонаступником після смерті її сина ОСОБА_7, що відповідає положенням ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Разом з тим, в ідповідно до ст. 58 ЦК УРСР якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі. Відповідно до ст. 243 ЦК УРСР з а договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Відповідно до ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі – продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. В матеріалах справи (т.1, а.с.137) знаходиться копія розписки від 26.06.2003 року з тексту якої вбачається, що ОСОБА_4 (продавець) отримала від ОСОБА_7 (покупець) 16 050 грн., що в еквіваленті складає 3000 доларів США, за продаж 190/1000 частин квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд. 12/2.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно суд приймаючи рішення по справі та враховуючи інтереси всіх учасників процесу роз’яснює ОСОБА_11 положення статті 239 ЦК УРСР (аналогічні положення закріплені і в ст.. 659 ЦК України), що оскільки у разі набрання цим рішенням законної сили відбудеться відсудження речі, то згідно з вказаною нормою продавець (ОСОБА_4П.) зобов'язаний відшкодувати покупцеві понесені ним збитки. Таким чином, ОСОБА_4 буде повинна повернути ОСОБА_11 16 050 грн., що в еквіваленті складало 3000 доларів США, що були отримані, як плата за купівлю 190/1000 частин квартири №11 за адресою: м. Одеса, вул. 25-й Ч. Дивизії, буд. 12/2 від ОСОБА_7 .
Одночасно відмовляючи частково в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 про визнання права власності на спірне майно в порядку спадкування суд виходить з того, що оскільки правочин за яким було набуто майно спадкодавцем був визнаний судом недійсним, то відповідно спірне майно не могло увійти в спадкову масу, а тому позов не може бути задоволений в цій частині.
Керуючись ст. ст. 58, 224, 243, 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст. ст.16, 391, 1218, 1223 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 130, 208, 209, 212, 213-215, 217 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов прокурора Малиновського району м ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (орган опіки піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради), ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування розпорядження Малиновської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради, визнання договору купівлі-продажу недійсним – задовольнити.
Скасувати розпорядження Малиновської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 08.04.2002 р. № 227/097-04 про надання дозволу ОСОБА_8 на продаж 190/1000 частин квартири АДРЕСА_4.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу 190/1000 квартири АДРЕСА_5, укладений 20.06.2002 р. між ОСОБА_8, діючого від імені себе та свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу За польською О.В., реєстровий номер № 5248.
Визнати недійсним договір дарування від 26.06.2003 р. укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 190/100 частин квартири № 11 будинку 12/2 по вул. 25-Чапаївської дивізії у м. Одесі.
Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, треті особи – Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради (орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради), про визнання правочину дарування договором купівлі – продажу, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.
Визнати притворним правочин дарування укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 26.06.2003 року та встановити, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу 190/100 частин квартири АДРЕСА_6 за ціною з розрахунку 3 000 доларів США, що на момент укладення правочину складало 15 990 грн. за курсом НБУ.
Допустити реституцію по першому правочину визнаному судом недійсним.
В частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на спірне майно – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І. ДРІШЛЮК