Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-995/2009р.                                       Головуючий у першій

                                                                  інстанції Проценко О.І.

Категорія 27                                                      Доповідач у апеляційній

                                                              інстанції Єфімова В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

22 жовтня 2009 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста  Севастополя в складі:

головуючого:         Куцеконя І.П.,

суддів:             Єфімової В.О., Птіціної В.І.,

при секретарі:     Живкович О.О.,

за участю:     представника відповідача ЗАТ КБ „ПриватБанк” – Олейникової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі Севастопольської філії на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 липня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі Севастопольської філії про зобов’язання до виконання умов договору,

ВСТАНОВИЛА:

    У лютому 2009 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі Севастопольської філії з вимогами щодо зобов’язання відповідача виконати умови договору, а саме надати йому кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії в сумі 29 000 доларів США, відповідно до умов договору № 00-4390М від 11.07.2006 року (надалі по тексту Кредитний договір).

    Вимоги позову мотивовані тим, що 11.07.2006 року між сторонами по справі був укладений кредитний договір № 00-4390М про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 40 000 доларів США, але листом відповідача від 01.12.2008 року позивачу було відмовлено у видачі наступного траншу в сумі 29 000 доларів США, з посиланням на п.2.3.7 спірного договору, що на думку позивача, є порушенням з боку відповідача, як умов укладеного між ними договору, так й вимог діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини.

    Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 липня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі. На ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі Севастопольської філії покладено зобов’язання надати позивачу кредит в сумі 29 000 доларів США, у вигляді відновлювальної кредитної лінії, згідно умов кредитного договору № 00-4390М від 11.07.2006 року.

    Не погодившись з рішення суду, ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі Севастопольської філії подало апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав невідповідності нормам матеріального права, та ухвалення нового про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без задоволення.

    Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.    

    Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з їх законності та обґрунтованості.

    З такими висновками суду колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

    З матеріалів справи видно, що відповідно до п.1.1. Кредитного договору № 00-4390М, укладеного між ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1. 11 липня 2006 року, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов’язався надати Позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 40 000 доларів США (а.с.4).

Листом № 14/6627 від 01.12.2008 року позивачу було письмо повідомлено про відмову у наданні траншу у сумі 29 000 доларів США у рамках кредитної лінії за Кредитним договором на підставі п.2.3.7. даного договору (а.с.9).

Відповідно п.2.3.7. Кредитного договору № 00-4390М від 11 липня 2006 року Банк має право відмовити у видачі кредиту за цим договором та звільняється від відповідальності у випадку встановлення Національним Банком України, Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади та управління будь-яких видів обмежень за активними операціями Банку.

    Відмовляючи позивачу у наданні траншу, з підстав зазначених у п.2.3.7. кредитного договору, відповідач діяв у відповідності до його положень, оскільки Постановою Національного банку України     № 413 від 04 грудня 2008 року (п.3 у редакції від 04 грудня 2008 року) банкам було рекомендовано відмовитися від укладання договорів про відкриття кредитних ліній і надання інших безумовних кредитних зобов'язань.

    Крім того, на час звернення ОСОБА_1 з проханням до відповідача про надання кредиту у сумі 29 000 доларів США, останній вільних грошових коштів не мав, та у відповідності до п.2.3.6. Кредитного договору мав право відмовити позичальнику у видачі кредиту або будь-якої його частини.

    Також, з матеріалів справи видно, що у порушення п.2.2.14 Кредитного договору, згідно якому в період дії цього кредитного договору, до повного погашення заборгованості за ним, Позичальник зобов’язується погоджувати з Банком отримання кредитів в інших банках, ОСОБА_1., як вбачається з Витягу з Державного реєстру обятяжень рухомого майна  серії ОВ № 606333, без погодження з відповідачем був укладений Кредитний договір         № 11188723000 від 26 липня 2007 року з АКІБ „УкрСиббанк”(а.с.27-28).

    Відповідно п.2.3.9. Кредитного договору № 00-4390М від 11 липня 2006 року припинити подальшу видачу кредиту у разі невиконання Позичальником будь-яких зобов’язань, передбачених договором, на строк до виконання відповідних зобов’язань, але при цьому в межах терміну, передбаченого п.1.2., з направленням Позичальнику відповідного повідомлення.

    На підставі викладеного, а також враховуючи положення ст.ст.526, 629 ЦК України та п.2.3.9. Кредитного договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно оцінив викладене, та дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача шляхом покладення на ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі Севастопольської філії зобов’язання надати позивачу кредит в сумі 29 000 доларів США, у вигляді відновлювальної кредитної лінії, згідно умов кредитного договору № 00-4390М від 11.07.2006 року, оскільки, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні зазначеного кредиту, відповідач діяв у відповідності до вимог кредитного договору.

Отже, викладене свідчить про те, що рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним і обґрунтованим, а тому на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі Севастопольської філії задовольнити.

Рішення  Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 липня 2009 року скасувати.

Постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі Севастопольської філії про зобов’язання до виконання умов договору залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий :                     І.П.Куцеконь

Судді:                         В.О.Єфімова

                            В.І.Птіціна