ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р.                                        Справа № 914/795/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                                                              Давид Л.Л.

суддів                                                                                 Малех І.Б.

                                                             ОСОБА_1

при секретарі судового засідання                                          Оштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів, від 17.04.2017 за вих. № Lv007z-ck-3850-0417 (вх. № апеляційного суду 01-05/2099/17 від 11.05.2017)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 24.04.2017 (суддя Запотічняк О.Д.)

у справі № 914/795/17

за позовом: Приватного підприємства “Оліяр”, с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів,

про: визнання недійсним акту-розрахунку від 01.03.2017 та зобов’язання відповідача припинити зловживання наданими йому правами.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 11.07.2016.

від відповідача: ОСОБА_3 – представник за довіреністю від 03.01.2017.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.04.2017 у справі № 914/795/17 заяву Приватного підприємства "Оліяр" про забезпечення позову задоволено. Заборонено ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз" (79039, м.Львів, вул.Золота,42, код ЄДРПОУ 03349039) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, що спрямовані на обмеження чи припинення газопостачання Приватному підприємству "Оліяр" (81118, Львівська область, Пустомитівський район, с.Ставчани, код ЄДРПОУ 32461721).

Не погоджуючись з ухвалою суду, ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 24.04.2017 у справі № 914/795/17.

Зокрема, в апеляційній скарзі Апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, не з’ясував та не навів в ухвалі суду обґрунтування яким саме чином невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони Відповідачу до вирішення справи по суті вчиняти дії з припинення чи обмеження подачі (транспортування, постачання) природного газу може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду в разі задоволення позову.

Окрім цього, Апелянт посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 26.12.2016 у справі № 922/2763/16, зазначає, що судом не з’ясовано узгодженості предмета позову і вжитих заходів до забезпечення позову та не наведено оцінки чи не є застосування таких заходів фактично тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до прийняття рішення по суті.

          Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 прийнято апеляційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів, від 17.04.2017 за вих. № Lv007z-ck-3850-0417 (вх. № апеляційного суду 01-05/2099/17 від 11.05.2017) на ухвалу господарського суду Львівської області від 24.04.2017 у справі № 914/795/17 до провадження та призначено до розгляду на 30.05.2017 о 14 год. 10 хв. в складі колегії: головуючого судді – Давид Л.Л., суддів – Гриців В.М. та Малех І.Б.

У зв’язку з тим, що станом на 29.05.2017 суддя Гриців В.М. перебуває у відпустці, що перешкоджало прийняттю ухвали про перенесення розгляду справи в попередньому складі колегії суддів в строки, визначені ст. 102 ГПК України, розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 242 від 29.05.2017 справу № 914/795/17 передано на проведення автоматизованої заміни судді – члена колегії судді Гриців В.М.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.05.2017 у склад колегії суддів для розгляду справи № 914/795/17 замість судді Гриців В.М. введено суддю Плотніцького Б.Д.

У поданому суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу від 25.04.2017 № 01-12/278 Відповідач просить суд оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав правомірності та обґрунтованості ухвали суду.

Відводу складу суду не надходило. В судовому засіданні 30.05.2017 представники Сторін навели свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 30.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При перегляді ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалася наступним.

За приписами ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

У п.п. 1, 3, 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з подальшими змінами та доповненнями) зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). ОСОБА_2 лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №914/795/17 за позовом Приватного підприємства “Оліяр” до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” про визнання недійсним Акту-розрахунку від 01.03.2017р. яким здійснено донарахування приватному підприємству “Оліяр” об’єму природного газу в квітні 2015 року та зобов’язано сплатити його вартість, про зобов’язання Відповідача припинити зловживати наданими йому правами з метою недопущення порушення законних прав та охоронюваних законом інтересів ПП "Оліяр" шляхом заборони вчиняти будь-які дії з припинення чи обмеження подачі (транспортування, постачання) природного газу.

Позивач до позовної заяви долучив заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, що спрямовані на обмеження чи припинення газопостачання Приватному підприємству "Оліяр".

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Позивач зазначає, що не дивлячись на заперечення позивача щодо допущених з його сторони при експлуатації вузла обліку газу порушень в квітні 2015 року, Відповідачем 20 квітня 2017 року надіслано Акт-розрахунок від 1 березня 2017 року здійснений на підставі Акту про порушення № 15-83/01 від 22 квітня 2015 року, а також рахунок на оплату № 000201858 від 14 квітня 2017 року і повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання за № 000201858 від 14 квітня 2017 року.

Також, Позивач посилається на те, що Відповідач не зважає на заперечення Позивача, не бажає вживати жодних додаткових дій по підтвердженню чи спростуванню фактів, які, як він вважає, свідчать про порушення зі сторони Позивача (зокрема проведення експертиз), натомість вчиняє дії по примушуванню Позивача до сплати коштів, сума яких визначена ним особисто в порядку, про який нічого невідомо Позивачу.

          Крім того, Позивач зазначає, що зловживання Відповідачем наданими йому правами та вчинення дій щодо відключення підприємства Позивача від газопостачання призведе до зупинки діяльності великого сільськогосподарського підприємства - виробника продуктів харчування, може завдати непоправних втрат для виробничого обладнання, переривання виробничого циклу, припинення господарської діяльності, значних матеріальних збитків, які можуть спричинити фінансову неспроможність підприємства в тому числі і неможливість виконання грошових зобов'язань перед контрагентами, зокрема, також і щодо оплати спожитого газу, податків обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів та виплати заробітної плати.

У випадку припинення газопостачання в зв'язку із непідтвердженою заборгованістю внаслідок нібито наявних порушень, що не вчинялись ПП “Оліяр”, стане порушення законних інтересів та прав ПП “Оліяр”, а саме прав на свободу договору щодо придбання природного газу та на підприємницьку діяльність.

Погодившись з доводами Позивача місцевий господарський суд виніс оскаржувану ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову та заборонив ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз" (79039, м.Львів, вул.Золота,42, код ЄДРПОУ 03349039) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, що спрямовані на обмеження чи припинення газопостачання Приватному підприємству "Оліяр" (81118, Львівська область, Пустомитівський район, с.Ставчани, код ЄДРПОУ 32461721).

Відповідач в апеляційній скарзі та його представник в судовому засіданні підставою скасування такої ухвали вважає неузгодження предмета позову і вжитих заходів до забезпечення позову, а також вказує, що застосування таких заходів фактично є тотожним задоволенню позовних вимог до прийняття рішення по суті.

З таким твердженням Апелянта судова колегія не погоджується з наступних підстав.

Звертаючись з позовом, ПП "Оліяр" висунув до Відповідача дві вимоги, а саме:

- про визнання недійсним акту-розрахунку від 01.03.2017 ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз", яким здійснено донарахування ПП “Оліяр” об’єму природного газу в квітні 2015 року та зобов’язано сплатити його вартість;

- про зобов’язання ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз" припинити зловживати наданими йому правами з метою недопущення порушення законних прав та охоронюваних законом інтересів ПП "Оліяр" шляхом заборони вчиняти будь-які дії з припинення чи обмеження подачі (транспортування, постачання) природного газу ПП "Оліяр" .

Тобто, предметом спору у даній справі є встановлення наявності чи відсутності в діях Позивача порушень, відображених в акті-розрахунку від 01.03.2017, що не повинно впливати на діяльність підприємства в цілому.

В заяві про вжиття заходів до забезпечення позову ПП "Оліяр" зазначає, що відключення підприємства Позивача від газопостачання може призвести до зупинення господарської діяльності, значних матеріальних збитків, які можуть спричинити фінансову неспроможність підприємства, в тому числі і неможливість виконання грошових зобов’язань перед третіми особами та контрагентами, зокрема щодо оплати спожитого газу, податків, обов’язкових платежів до бюджетів усіх рівнів та виплати заробітної плати.

Як вбачається із долученого Позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, видам діяльності ПП "Оліяр" є: 10.41. Виробництво олії та тваринних жирів, 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Відповідачем 14.04.2017 прийнято повідомлення № 000201858, адресоване керівнику ПП "Оліяр" про припинення (обмеження) газопостачання.

За таких обставин судова колегія вважає, що вжиті місцевим господарським судом заходи до забезпечення позову є розумними, обґрунтованими, адекватними, прийняті з врахуванням інтересів сторін, оскільки невжиття таких заходів надасть можливість Відповідачу виконати повідомлення від 14.04.2017, та припинити подачу природного газу Позивачу, що дійсно може призвести до незворотних наслідків для підприємства і утруднить виконання рішення суду у справі.

Стосовно посилань Апелянта на постанову Вищого господарського суду України від 26.12.2016 у справі № 922/2763/16, то судова колегія зазначає, що обставини, встановлені при розгляді справи № 922/2763/16 не мають преюдиційного значення при вирішенні даного спору та стосуються інших правовідносин, які не є предметом даного спору.

У відповідності до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга залишена без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів, від 17.04.2017 за вих. № Lv007z-ck-3850-0417 (вх. № апеляційного суду 01-05/2099/17 від 11.05.2017) залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 24.04.2017 у справі № 914/795/17- без змін.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 31.05.2017.

Головуючий суддя                                                  Л.Л. Давид

Суддя                                                                                І.Б.Малех

          Суддя                                                                      Б.Д.Плотніцький