Справа №2-4408/09    

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2009 року     Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді     Омельченко К.О.,

при секретарі     Забіякі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколаб ТзОВ» про зміну дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколаб ТзОВ” про зміну дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, у якій зазначає, що 15 січня 2001 року позивача зараховано на посаду менеджера з продажу "Хенкель-Еколаб" ТзОВ згідно з наказом №5 від 12 січня 2002 року.

01 червня 2002 року на підставі свідоцтва про перереєстрацію № 625 від 01.06.02р., виданого Васильківським МВК, ТОВ "Хенкель-Еколаб" переіменовано на ТОВ "Еколаб ТзОВ" (далі — відповідач) без зміни коду ЄДРПОУ.

Відповідно до Додатку №4 від 07 листопада 2008 року до Контракту на прийняття на роботу на посаду менеджера з продажу по напрямку РЗ-продукти та напої від 26 грудня 2000 року позивача звільнено із займаної посади за взаємною згодою сторін на підставі пункту 1 частини і статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ). Відповідач зобов'язав його відпрацювати до 28 листопада 2008 року включно, що позивач і зробив.

Останнім робочим днем позивача було 28 листопада 2008 року, тому в цей же день він звернувся до Відповідача товариства з проханням повідомити про нараховані суми, належні йому при звільненні, провести з ним розрахунок та видати трудову книжку.

Але йому було відмовлено без зазначення яких-небудь причин цього.

Також посадові особи Відповідача відмовилися повернути йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який вони утримували, обмежуючи його свободу на вільне пересування за межі України.

У подальшому позивач неодноразово телефонував керівництву Відповідача з проханням повідомити про нараховані суми, належні при звільненні, провести з ним розрахунок, видати трудову книжку та паспорт, але йому тільки весь час обіцяли, що це буде зроблено найближчим часом.

У своєму листі Вих. № 14-02/2009 від 06.02.2009 року, який позивач отримав тільки 16 лютого 2009 року, Відповідач повідомив, що на виконання угоди про припинення трудового договору від 07.11.2008 року перерахував на його рахунок заробітну плату за останній місяць роботи (ніякого розрахунку не додано). З часу його звільнення тільки цим листом Відповідач повідомив позивача про можливість отримання трудової книжки.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

17 лютого 2009 року позивач отримав свою трудову книжку та паспорт для виїзду за кордон у Відповідача, про що свідчить підпис позивача та підпис працівника Відповідача у Типовій формі № П-10.

25 лютого та 11 березня 2009 року позивач письмово звертався до Відповідача з проханням надати довідку про розмір заробітної плати за вересень, жовтень 2008 року, довідку про доходи за період з червня по листопад 2008 року, а також копії трудового договору та договору матеріальної відповідальності. Але відповідь на них на даний час до позивача не надходила.

У судовому засідання позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути на його користь лише заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв’язку з затримкою видачі трудової книжки за грудень 2008 року – лютий 2009 року в сумі 17673 грн.

Представник відповідача уточнені позовні вимоги визнав.

У судовому засіданні сторони зробили спільну заяву і надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок.

За умовами мирової угоди відповідач, у день проголошення судом ухвали про визнання мирової угоди, передає позивачу 14000 ( чотирнадцять тисяч) гривень 00 коп. в рахунок погашення у повному обсязі його позовних вимог, а позивач у свою чергу, відмовляється в повному обсязі від своїх позовних вимог до Відповідача та приймає від нього вказану суму коштів, про що ОСОБА_1 оформлюється відповідна розписка.

Зазначена спільна заява та мирова угода приєднана до матеріалів цивільної справи.

Сторонам роз'яснено наслідки такого рішення та наслідки закриття провадження по справі, які передбачені ст. 206 ЦПК України.

Враховуючи, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та вчинена в інтересах обох сторін, суд у відповідності до ст. 175, п. 4 ч. 1 ст. 205 ЦПК України ухвалою закриває проводження по справі.

Отже, з огляду на вищевикладене, керуючись ст. 6, 124 Конституції України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Визнати мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколаб ТзОВ», за якою:

Відповідач, у день проголошення судом ухвали про визнання мирової угоди, передає позивачу 14000 ( чотирнадцять тисяч) гривень 00 коп. в рахунок погашення у повному обсязі його позовних вимог, а позивач у свою чергу, відмовляється в повному обсязі від своїх позовних вимог до Відповідача та приймає від нього вказану суму коштів, про що ОСОБА_1 оформлюється відповідна розписка.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколаб ТзОВ» про зміну дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в п'ятиденний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом десяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                             К.О. Омельченко