Справа № 2-6870/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 жовтня 2009 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В С Т А Н О В И В :
В Малиновський районний суд м. Одеси з позовною заявою про розірвання шлюбу звернулася ОСОБА_1. Посилаючись на те, що сімейне життя між сторонами не склалося, в зв'язку з тим, що виникли непорозуміння, відсутні спільні інтереси, сторони втратили відчуття любові та взаєморозуміння. В зв’язку з наведеним позивачка вважає подальше збереження шлюбу неможливим та просила суд постановити рішення, яким розірвати зареєстрований з відповідачем ОСОБА_2 шлюб (а.с2) .
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, про що надав суду відповідну письмову заяву. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (а.с.7) .
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, 17 серпня 1996 року між позивачкою і відповідачем був зареєстрований шлюб, про що зроблено актовий запис під №619 від 17.08.1996 року Відділом реєстрації актів громадського стану виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси (а.с.3). У шлюбі народилася донька – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5) .
Позивачка в судовому засіданні наполягала на розірванні шлюбу, відповідач позов визнав. Задовольняючи позов суд виходить з того, що згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення. За встановлених обставин суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу, оскільки побудови сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України), а примушування до шлюбу не допускається.
Керуючись ст.ст. 1, 3, 15, 24, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213 – 215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 17 серпня 1996 року Відділом реєстрації актів громадського стану виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси, актовий запис під № 619, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне Ткаченко) – розірвати.
Місто проживання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 визначити з позивачкою ОСОБА_3 (дошлюбне – Ткаченко) ОСОБА_4.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 державне мито у розмірі 17 гривень.
Від сплати держмита при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 (дошлюбне – Ткаченко) ОСОБА_4 звільнити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк зі дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І.ДРІШЛЮК