Справа № 22 - ц - 999/2006р.                                    Головуючий у 1 інст. - Шарапова О.Л.

                       Доповідач - Шевченко В.М.  УХВАЛА                                                                                   ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

6 липня 2006 року апеляційний суд Чернігівської області у складі: Головуючого - судді Позігуна М.І.Суддів - Смаглюк Р.І., Шевченка В.М.

При секретарі - Пац Т.М.

З участю - сторін

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду від 10 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконкому Седнівської селищної ради про визнання договору недійсним, -

установив:

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини АДРЕСА_1Чернігівського району Чернігівської області, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вказаний договір укладений ним за наполегливим проханням його, нині померлої, дружини, а відповідачка, яка являється його дочкою в усній формі зобов'язувалася доглядати хвору матір, крім того даритель при укладенні договору не був попереджений про перехід права користування земельною ділянкою разом з переходом права власності на будівлю, що сприяло неправильному сприйняттю предмета угоди та вплинуло на його волевиявлення.

Рішенням Чернігівського районного суду від 10 травня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки при укладенні угоди його попереджали лише про наслідки, передбачені ст.ст. 101, 226 ЦК України (в редакції 1963р.), а про перехід права користування землею не попереджали, що потягло за собою його помилкове уявлення про предмет угоди, строк позовної давності пропущено, оскільки про вищевказане він дізнався лише після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про визнання недійсним сертифікату про право власності на землю.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

По справі встановлено, що 11 вересня 1991 року між сторонами укладено договір укладено договір дарування 1/2 частини житлового АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області. Згідно довідки Чернігівського районного БТІ НОМЕР_1 від 12.04.06р. за ОСОБА_2 на підставі вказаного договору зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку, який є предметом договору.

Відповідно до ст.56 ЦК України (в редакції 1963 року), якою обґрунтовувались позовні вимоги, - угода може бути визнана судом недійсною, як укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, за позовом сторони, що діяла під впливом помилки.

Під помилкою в даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб"єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинули на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

По суті справи встановлено, що предметом договору дарування була частина житлового будинку, а земельна ділянка перебувала в користуванні ОСОБА_1 і не могла бути відчуженою оскільки не була власністю позивача.

Посилання позивача на те, що відповідачка зобов'язувалася доглядати хвору матір, однак не виконала обіцянки не може бути підставою для визнання угоди недійсною, оскільки умовами договору дарування таке зобов'язання не передбачалось.

Таким чином суд обгрунтовано дійшов висновку про відсутність передбаченої ст.56 ЦК України підстави для визнання угоди недійсною, оскільки позивачем не надано доказів про неправильне сприйняття ним сутності договору дарування 1/2 частини будинку своїй дочці.

Постановлене судове рішення відповідає матеріалам справи і вимогам закону, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Чернігівського районного суду від 10 травня 2006 року - залишити без змін.                                                                                             Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців, з дня її проголошення.