Справа № 22а-361/06 Головуючий у 1 інстанції -
Категорія - адміністративна Мамонова О. Є.
Доповідач - Позігун М.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді ПОЗІГУНА М.І.
суддів: ШЕВЧЕНКА В.М., СКРИПКИ А.А.
при секретарі'. ПАЦ Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного управління юстиції, Управління Державного казначейства у Чернігівській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій, відшкодування шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Чернігівського обласного управління юстиції, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якій просив стягнути з відповідачів борг у сумі 924 грн. за невидані бланки, з урахуванням 3% річних та інфляції на час винесення рішення суду, суму матеріальної шкоди від невидачі бланків у вигляді втраченого заробітку за період з 16.12.1998 року по 07.04.1999 року - 33 223 грн. 80 коп., моральну шкоду в сумі 250 000 грн. та сплачене державне мито у сумі 349 грн. 97 коп.
В додатковій позовній заяві ОСОБА_1 просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача Управління Державного казначейства у Чернігівській області та стягнути з останнього суму матеріальної шкоди від невидачі бланків, які не видавалися внаслідок неправомірних дій посадових осіб обласного управління юстиції в Чернігівській області, у вигляді втраченого заробітку за період з 16.12.1998 року по 07.04.1999 року - 33 223 грн. 80 коп., моральну шкоду в сумі 250 000 грн. та сплачене державне мито у сумі 349 грн. 97 коп.; стягнути з управління юстиції в Чернігівській області борг у сумі 924 грн. за невидані бланки, з урахуванням 3% річних та інфляції на час винесення рішення суду, які були безпідставно повернуті; спростувати недостовірну інформацію, викладену в листі управління юстиції НОМЕР_1 від 13.04.1999 року стосовно надрукованих слів що "в результаті грубого порушення п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України покупцю заподіяно значної матеріальної шкоди" та, що він "надавав завідомо неправдиві відомості управлінню юстиції" та "Свідомо посвідчив наперед нечинний договір" та відшкодувати моральну шкоду, що виникла внаслідок використання та поширення такої недостовірної інформації.
За наступним додатковим позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного управління юстиції, Управління Державного казначейства у Чернігівській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Про визнання дій управління юстиції по недоведенню наказу НОМЕР_2 від 04 січня 1999 року неправомірними, про визнання наказу нечинним та скасування його та про поновлення пропущеного строку на оскарження наказу.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2006 року вимоги щодо спростування недостовірної інформації, викладеної в листі управління юстиції НОМЕР_1 від 13.04.1999 року стосовно надрукованих слів що "в результаті грубого порушення п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України покупцю заподіяно значної матеріальної шкоди" та, що він "надавав завідомо неправдиві відомості управлінню юстиції" та "Свідомо посвідчив наперед нечинний договір" та відшкодування моральної шкоди, що виникла внаслідок використання та поширення такої недостовірної шформації виділено в окреме провадження.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з Чернігівського обласного управління юстиції на користь приватного нотаріуса ОСОБА_1 924 грн. коштів за бланки нотаріальних документів та 9 грн. 24 коп. державного мита.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду, поновити строк звернення до суду по всім його вимогам та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що він подав позовну заяву в 2001 році за правилами ЦК України та ЦПК України в редакції 1963 року і тому його позовні вимоги були заявлені в межах встановлених законом строків позовної давності і вимог ЦПК України 1963 року. Суд, застосувавши ст. ст. 99, 100 КАС України безпідставно і неправильно зробив висновок про відсутність поважних причин для поновлення річного строку звернення до суду та не врахував вимог ч.2 ст. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, де визначена пряма заборона залишення без розгляду позовних заяв, які були подані і не розглянуті до набрання чинності КАС України. Відповідачем не надано жодного доказу про ознайомлення його з наказом НОМЕР_2 від 04.01.1999 року раніше середини 2002 року, тому висновок суду про відсутність поважних причин для поновлення строку оскарження цього наказу не відповідає обставинам справи і є безпідставним. Суд безпідставно не застосував ст. 57 Конституції України та не визнав нечинним і не скасував зазначений наказ; безпідставно не застосував ст. 442 ЦК України і не визнав неправомірними дії відповідача - управління юстиції в Чернігівській області та службових осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по невидачі бланків в період з 16.12.1998 року по 07.04.1999 року; не застосував ст.ст. 213, 214, 440, 442, 453, 203 ЦК України, ст. 56 Конституції України і не стягнув з управління юстиції в Чернігівській області відшкодування шкоди по несвоєчасному поверненню 924 грн. коштів з урахуванням 3% річних, що складає 194 грн. 04 коп. та інфляції на час винесення рішення суду 1156.854 грн., як відшкодування шкоди, що виникла внаслідок неповернення боргу у сумі 924 грн. за незаконно невидані бланки; не застосував ст. 452 ЦК України та п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року і не стягнув з службових осіб управління юстиції в Чернігівській області винних в незаконній невидачі бланків суму в межах їх середньомісячного заробітку за 1998 рік в порядку регресу, на яку буде зменшено розмір матеріальної відповідальності УДК; неправильно застосував ст. 94 КАС України про розподіл судових витрат.
Крім того, апелянт вважає, що розгляд 20.09.2005 року даної справи Верховним Судом України , яким відмовлено в задоволенні його касаційної скарги, є грубим порушенням процесуального законодавства і значним порушенням його прав і свобод, оскільки відповідно до ч.1 п.10 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України касаційні скарги на рішення загальних судів у справах, визначених п. 7 цього розділу не розглянуті Верховним Судом України, передаються для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.
Як вбачається із поданих до суду основної та додаткових позовних заяв, ОСОБА_1 звертався до суду не зі скаргами, а з позовними заявами, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на норми діючого на той час ЦК України та норми Конституції України.
З 01 вересня 2005 року набрав чинності ЦПК України в редакції 2005 року, а 20 вересня 2005 року ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 вересня 2005 року було відмовлено у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 23 липня 2003 року, якою було скасовано зазначене рішення місцевого суду з направленням справи на новий судовий розгляд. В апеляційній скарзі апелянт обґрунтовує незаконність постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2006 року незаконністю ухвали Верховного Суду України, оскільки відповідно п. 10 розділу VII КАС України касаційні скарги на рішення загальних судів у справах, визначених п. 7 цього розділу, що подані до набрання чинності цим Кодексом і не розглянуті Верховним Судом України, повинні були бути передані для вирішення до Вищого адміністративного суду України, а тому розглядом Верховним Судом України його скарги порушено його право на судовий захист, передбачене п.2 ст. 6 КАС України.
Проте, в силу ст. 14 ЦПК судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування... і підлягають виконанню на всій території України, а виходячи зі змісту ч. 4 ст. 338 ЦПК України розгляд Верховним Судом України касаційної скарги по даній справі після 01 вересня 2005 року, за таких обставин, не давав суду першої інстанції правових підстав для розгляду заявлених вимог в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства.
Крім того, відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС, пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК 2005 року розгляду в порядку адміністративного судочинства підлягали лише заяви подані і не розглянуті до набрання ним чинності за правилами, встановленими, зокрема, главами 29-32 ЦПК 1963 року, а в силу п. 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦПК 2005 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Кодексом відповідно до ЦПК 1963 року, розглядаються у порядку, встановленому цим Кодексом. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху чи повернуті, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог ЦПК 1963 року. Згідно ж матеріалів справи, ОСОБА_1 подавалися позовні заяви, а не скарги в порядку, визначеному главами 29-32 ЦПК 1963 року.
За таких обставин, справа не підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому постанова суду підлягає скасуванню з закриттям провадження в порядку адміністративного судочинства з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для розгляду в порядку, визначеному ЦПК відповідно до заявлених вимог, оскільки порушення порядку розгляду справи допущено судом першої інстанції, а не з вини позивача, а тому в силу вимог ч. 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦПК 2005 року провадження у справі не може бути закритим.
Розгляд судом першої інстанції справи не в тому провадженні призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а відповідно до невірного висновку щодо прав і обов'язків сторін, зокрема, і в частині перебігу строку на звернення до суду за захистом порушеного права в частині відшкодування шкоди з підстав, на які посилався позивач.
Керуючись ст. ст. 195, 198, 203, 205, 206 КАС України, апеляційний суд-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 квітня 2006 року скасувати. Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного управління юстиції, Управління Державного казначейства у Чернігівській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій, відшкодування шкоди в порядку адміністративного судочинства закрити, а матеріали справи направити до того ж суду в іншому складі для розгляду по суті в порядку цивільно-процесуального судочинства відповідно до поданих заяв.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.