Справа № 2 – а– 3601/09
П О С Т А Н О В А
Іменем України
12 жовтня 2009 року м. Одеса
Суддя Приморського районний суд м. Одеси ОСОБА_1, розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Південного оперативного командування про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Південного оперативного командування про визнання права на одержання за рахунок держави продовольчого пайка або за його бажанням грошової компенсації замість нього; стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебував на військовій службі та знаходився на продовольчому та фінансовому забезпечені в забезпечені в штабі Ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування. Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 18 серпня 2006 року № 490 був звільнений у запас за пунктом 67 підпункт «б» (за станом здоров’я), з правом носіння військової форми одягу. Наказом начальника штабу ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування (по стройовій частині) від 13.10.2006р. № 223 був виключений зі списків особового складу управління з 13.10.2006р.
Частиною 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, позивачу, як військовослужбовцю, державою було передбачено і гарантовано право на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або за його бажанням грошової компенсації замість них. Кабінетом Міністрів України від 12 березня 1996 року №316 були встановлені та затверджені норми забезпечення продовольчими пайками. До 10.03.2000 року, позивач забезпечувався продовольчим пайком за нормою №7 вищезазначеної постанови, яка передбачала пайок із дев’яті найменованій продуктів для видачі на руки на одну людину на добу. У порушення вимог статті 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, яка забороняє обмежувати військовослужбовців у правах, визначених законодавством України, дія ч. 2 ст. 9 Закону, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них була призупинена Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів” від 17.02.2000 року. У зв’язку з обмеженням Законом від 17.02.2000року №1459, позивач продовжуючи виконувати сумлінно свої службові обов’язки за займаною посадою, після 11.03.2000р. не отримував продовольчого пайка або грошової компенсації замість нього, гарантованих ч.1. ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”; ст.16 Закону України „Про Збройні Сили України” у редакції від 05.10. 2000р., а також ст.17 Конституції України, у зв’язку з чим, звернувся до суду за захистом законних своїх і членів моєї сім’ї прав та інтересів.
Від представників позивача та відповідача до суду надійшли клопотання з проханням розглядати справу за їх відсутності. Ухвалою судді від 09.10.09 справа була призначена до розгляду в порядку письмового провадження.
Представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, в якому позов не визнає та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки відповідно до Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів”від17.02.2000 року, дія ч. 2 ст. 9 Закону, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них була призупинена з 11.03.2000 року, а Постанова КМУ від 12.03.96 року № 316 якою були встановлені та затверджені норми забезпечення продовольчими пайками втратила чинність.
Розглянувши матеріали справи, заперечення представника відповідача та дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” позивачу, як військовослужбовцю, державою було передбачено і гарантовано право на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або за його бажанням грошової компенсації замість них. Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” у редакції із змінами, які набрали чинності з 01.01.2007 року ст.9-1 передбачено продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, яке також гарантовано ч.1. ст.9 вищезазначеного Закону.
Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів” від 17.02.2000 року, дія ч. 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них була призупинена, що не відповідає вимогам ст.2; ч.1.ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”; ст.16 Закону України „Про Збройні Сили України” у яких вказано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України, держава гарантує за рахунок держави військовослужбовцям матеріальне, продовольче, та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі і які не зупинялись Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів” від 17.02.2000 року. ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 64 Конституції України, яка забороняє обмежувати конституційні права людини і громадянина, крім випадків, передбачених Конституцією України, тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. А право на соціальний захист громадян України, які перебувають у Збройних Силах України та в інших військових формувань, забезпечується державою, і право це гарантовано ст.17 Конституції України. Відповідно до ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Постанова №З16 від 12.03.1996 р. „Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань” якою були встановлені норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03. 2002 року „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань” якою затверджено нові норми харчування військовослужбовців, які також не зупинялись Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів” від 17.02.2000 року і які були затверджені не дивлячись на призупинення дії ч.2. ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”.
Згідно наказу Міністру Оборони України № 402 від 09.12.2002 року „Про затвердження положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час” забезпечення військовослужбовців продовольством здійснюється за нормами харчування військовослужбовців Збройних сил України, затвердженими Постановою КМ України від 29.03.2002 року №426. У Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування. Військовослужбовцям норми харчування видаються через відповідні їдальні, або замість установлених норм харчування (основні і додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм, але відповідач таких виплат не робив.
Як вбачається з матеріалів справи позивач перебував на військовій службі в штабі Ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування і не отримував ні пайка ні компенсацію за продовольчий пайок з 11.03.2000 року по день звільнення, тобто по 12.10.2006 року.
Законодавством України позивачу було надано право на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або за його бажанням грошової компенсації замість них. Потім це право, в супереч законодавству та Конституції України – Основного Закону України, було призупинено Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів” від 17.02.2000 року без встановлення строку дії цих обмежень. На сьогодні Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” у редакції із змінами, які набрали чинності з 01.01.2007року, ст.9-1 передбачено продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, яке також гарантовано ч.1. ст.9 вищезазначеного Закону, а права на одержання за рахунок держави продовольчих пайків або грошової компенсації замість них з 01.01.2007 року вже не передбачені у частині 2 статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, тому не можливо з 01.01.2007 року призупиняти ці права військовослужбовців Законом від 17.02.2000 року, який в цієї частині втратив фактично свою юридичну силу.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” Верховний суд вказав, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосувати Конституцію як акт прямої дії.
При оцінці обставин по справі суд керувався офіційним тлумаченням Конституційного суду України, наданим у його рішеннях від 17 березня 2004 року №7-рп/2004 по справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів; від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, за якими, відповідно до сформульованої правової позиції Конституційного Суду України, визначений законами України відповідно до положень ст.17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування, а особливістю професійних обов’язків, пов’язаних з ризиком для життя та здоров’я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім’ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто, зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсації і гарантій; від 17 березня 2004 року №7-рп/2004по справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів).
У відповідності з ч.3ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, Міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, передбачену ч. 4 ст.9 КАС України.
Оскільки відповідачем порушено право позивача, що виразилося у невидачі передбаченого законодавством продовольчого пайка або грошовій компенсації замість нього, що також є порушенням ч.1.ст.9; ч.1ст.9-1; ст.2; ст..1-2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, ст.ст.17; 22; 64 Конституції України, - позов підлягає задоволенню і права позивача мають бути поновлені шляхом стягнення з відповідача відповідної компенсації. за період з 11.03.2000 року по12.10.2006 рік, у розмірі 20 823 грн. 61 коп., виходячи з переліку продуктів, передбачених нормою №7 Постанови КМУ від 12.03.96 року №316, а з 29.03.2002 року нормою №1 Постанови КМУ № 426 від 29.03. 2002р., та цін на ці продукти, згідно довідки Головного управління статистики у Одеської області про середні роздрібні ціни на продовольчі товари в торговій мережі Одеської області.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини; керуючись вимогами статей 8, 17, 22, 24 Конституції України; статті 16 Закону України „Про Збройні Сили України"; статей 1-2, 2; ч.1 ст. 9; ч.1 ст.9-1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; рішеннями Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсації і гарантій; від 17 березня 2004 року №7-рп/2004по справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів; постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”; Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-111, постановами Кабінету Міністрів України №316 від 12.03.1996 року та №426 від 29.03.2003 року, №1427 від 20.12.1997 року та №159 від 21.02.2001 року, наказом МО України та МФ України №297/225 від 27.09.99, статтями 11, 69, 104, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, СУД-
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Південного оперативного командування про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення – задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_2 право на одержання за рахунок держави продовольчого пайка або за його бажанням право на грошової компенсації за період з 11.03.2000 року по 12.10.2006 рік.
Стягнути з Управління Південного оперативного командування на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість продовольчого пайка за період з 11.03.2000 року по 12.10.2006 рік у сумі 20 823,61 (двадцять тисяч вісімсот двадцять три)грн. 61 копійка.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Домусчі Л.В.