Справа № 22ц-1030/2006 р.                                      Головуючий у 1 інст.- Соколов О.О.

______ Доповідач - Литвиненко І .В.

УХВАЛА                           ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

7 липня 2006 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді КОРЕНЬКОВОЇ З.Д.

Суддів - ЛИТВИНЕНКО І.В.,ЗАБОЛОТНОГО В.М.

При секретарі - Приймачок Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2006 року по справі за позовами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до Городнянської загальноосвітньої школи-інтернату 1-Ш ст. для дітей сиріт, Управління освіти та науки Чернігівської облдержадміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі виходячи з середнього заробітку працівників промисловості,-

встановив:

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 звернулись з позовами до Городнянської загальноосвітньої школи-інтернат для дітей сиріт та Управління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації, в яких просили стягнути з відповідачів заборгованість по заробітній платі , виходячи із середньої заробітної плати працівників промисловості. Свої вимоги обґрунтовували тим, що відповідно до ст.57 Закону України „Про освіту", педагогічним працівникам державою гарантовано встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості, проте в порушення вимог вказаного закону їм була встановлена тарифна ставка в нижчому розмірі, ніж гарантовано законодавством та державою.

Рішенням Городнянського районного суду від 11 травня 2006 року відмовлено в задоволенні позову, оскільки дію закону в цій частині зупинено на 2004, 2003, 2002 роки, а в 2001 році це питання вирішувалось у порядку, визначеному КМ України.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачі ОСОБА_2, та ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду від 11.05.2006 року та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме ст.57 Закону України „Про освіту", ст.21 Закону України „Про оплату праці", ст.ст. 21, 22, 43, 64 Конституції України.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що дію абзацу дванадцятого частини першої ст.57 Закону України „Про освіту" було зупинено на 2002, 2003, 2004 роки, і що у 2001, 2002 роках положення і норми, передбачені абзацом 12 ч. 1 ст. 57 зазначеного Закону, реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на відповідний рік.

Відповідно ст.8 Закону України „Про оплату праці" умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 14 ч. 1 ст. 57 Закону України „Про освіту", затвердження схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним, науково-педагогічним працівникам та підвищення (індексація) їх посадових окладів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що посадовий оклад вчителів шкіл визначається згідно схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників і фахівців бюджетних установ, закладів, організацій, яка є додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №134 „Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", і яка не передбачає нарахування заробітної плати педагогічним працівникам з розрахунку середнього заробітку працівників промисловості.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.