Справа № 2-360-2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2009 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:
головуючого – судді Коваля А.Б.
при секретарі Безвенюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Айова” м. Тальне Черкаської області про розірвання договору оренди земельної ділянки, –
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду з позовом до ТОВ „Айова” про розірвання договору оренди земельної ділянки посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки і в 2006 році уклав договір оренди з відповідачем. Відповідач за останні роки порушував умови договору, не доплачував йому орендної плати, відмовився від перегляду ставки орендної плати на підставі Указу Президента України від 19.08.2008 року, розпорядження Кабінету Міністрів України та Черкаської обласної держадміністрації „Про підвищення орендної плати за землі сільськогосподарського призначення”, крім того, не виконує вимоги п.п. 9, 10, 13, 36 договору, тому просить зазначений договір розірвати.
В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав та пояснив, що в 2006 році ОСОБА_1 уклав договір оренди землі з ТОВ „Айова” згідно якого орендна плата була установлена в розмірі 1,5 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, договором також передбачалося, що розмір орендної плати буде переглядатися один раз на рік, договір передбачав підстави припинення дії договору, внаслідок невиконання другою стороною обов’язків передбачених договором, на вимогу однієї із сторін та з інших підстав, визначених законом. Відповідач порушив умови договору, відмовився переглянути розмір орендної плати в зв’язку з прийняттям Указу Президента України, розпорядження КМ України та Черкаської облдержадміністрації в 2008 році, порушує умови договору, керівництво ТОВ „Айова” уникає зустрічі з орендодавцем, добровільно розірвати договір оренди або внести зміни до договору, згідно діючого законодавства, відмовився.
Відповідач позов не визнав, вказавши у запереченні, що договір оренди земельної ділянки з позивачем був укладений без будь-якого примусу, добровільно, відповідач виконує умови договору, оплату за оренду землі проводить систематично, згідно діючого законодавства, підстав для підвищення орендної плати, згідно Указу Президента України за 2008 рік, не має, тому не вбачає підстав для задоволення його позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, але в попередніх судових засіданнях підтвердив позиції відповідача.
Судом встановлено.
Згідно договору оренди землі від 02.06.2006 року позивач уклав з ТОВ „Айова” договір оренди землі площею 2,7468 га вартістю 14216 грн. терміном на 10 років.
Договір зареєстрований в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП „Центр ДЗК при державному Комітеті України по земельних ресурсах”. Відповідно до умов договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
За умовами договору (п. 9 Договору) орендна плата становить 1,5% вартості від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 543 грн. 98 коп. Також зазначено про індексацію при обчисленні орендної плати.
Суд вважає, що відповідач свого обов’язку по виконанню договору не виконав.
Запровадження обов’язкового укладання договорів оренди землі з її власниками та з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формі передбачений Указом Президента України від 03.12.1999 року № 1529 „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”.
Відповідно до п. 13 Договору оренди землі між позивачем та відповідачем розмір орендної плати переглядається один раз на рік в тому числі і у випадках, передбачених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України № 783 від 12.05.2000 року „Про проведення індексації грошової оцінки земель” затверджено Порядок проведення такої індексації та обов’язковість забезпечення інформування власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію грошової оцінки земель.
Згідно п. 1 Указу Президента України № 92/2002 року від 02.02.2002 року „Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток/паїв” із послідуючими змінами, внесеними Указом Президента України № 725/2008 від 19.08.2008 року запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення у розмірі не менше 3-х відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Хоч Указ має рекомендаційний характер, однак зобов’язує орендарів встановити розмір орендної плати не менше 3 відсотків.
Відповідач зобов’язаний був проіндексувати вартість орендної плати з урахуванням зазначеного відсотка самостійно відповідно до вимог вищезазначених Указу Президента України та постанови Кабінету Міністрів України і погодження сторін для внесення змін до договору чи заява про це позивача не вимагаються і не є обов’язковими.
Однак цих умов Договору та зазначених вище законодавчих актів відповідач не виконав і в 2008 році оплату за оренду землі в розмірі 3-х відсотків від вартості земельної ділянки позивача не провів, а провів у розмірі, вказаному в Договорі, тобто 1,5 відсотка, що є порушенням, як умов (п. 13) самого Договору, так і вимог діючого законодавства.
Позиція відповідача щодо якої Указ Президента України, яким передбачено розмір орендної плати не менше 3-х відсотків набрав чинності лише 01.09.2008 року, тобто після укладення договору оренди, а також що оскільки відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Законом України „Про оренду землі”, який є спеціальним, і тому має пріоритет перед іншими законами у сфері зазначених правовідносин, а тому у питанні зміни розміру орендної плати слід керуватися частиною 2 ст. 21 цього Закону, якою передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди не є обґрунтованою.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду землі” відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Посилання відповідача на те, що оскільки Указ Президента України про збільшення орендної плати № 725/2008 від 19.08.2008 року набрав чинності після укладення договору оренди то він не діє на вказані в позові правовідносини також є необґрунтованими оскільки згідно п. 11 договору оренди між сторонами орендна плата вноситься у строки: 1-31 серпня, остаточний розрахунок до 31 грудня поточного року.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України „Про оренду землі” обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Судом встановлено, що договір оренди землі між сторонами був укладений 02.06.2006 року строком на 10 років з орендною платою 1,5 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 14216 грн. При розрахунку орендної плати за 2008 рік застосований коефіцієнт індексації 2,551, що є неправильним оскільки цей індекс діяв до 01.01.2008 року.
На 2008 рік діяв коефіцієнт 2,623, а тому орендна плата, яка передбачена умовами договору, проведена в заниженому розмірі, оскільки повинна бути не 543 грн. 98 коп., як це вказано у договорі, а 559 грн. 33 коп. (14216 х 2,623 х 1,5%).
Однак, виходячи із 3-відсоткової вартості земельної ділянки, встановленої для розрахунку орендної плати Указом Президента України № 725/2008 від 19.08.2008 року та коефіцієнта 2,623, що діяв у 2008 році, орендна плата, яку повинен був сплатити відповідач позивачеві, становить 1118 грн. 66 коп. (14216 х 2,623 х 3%).
За неправильне проведення орендної плати відповідач не сплатив і пеню, визначену п. 14 договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України „Про оренду землі” орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядаються за згодою сторін.
Умовами договору оренди земельної ділянки (п. 13) передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік крім того у разі підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, в інших випадках, передбачених законом.
Позивач, разом з іншими орендодавцями звертався до відповідача про зміну орендної плати в сторону її збільшення відповідно до діючих законодавчих актів, але такі звернення відповідачем залишені без належної уваги.
При таких обставинах і при тому, що договір оренди землі укладено на 10 років, позивач був позбавлений можливості всі ці роки одержувати орендну плату відповідно до чинного законодавства.
Тому позивач обґрунтовано звернувся до суду з проханням розірвання договору оренди земельної ділянки.
Стаття 32 Закону України „Про оренду землі” передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду і крім того на підставах визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушенням договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Вказані положення ЦК України повністю відповідають принципам захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
У Рішенні Європейського Суду від 29.11.1991 року у справі „ОСОБА_2 Девелопмент: ЛТД” проти Ірландії” зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховував позивач, відповідачем порушені.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, на підставі вищевикладеного суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Представником відповідача не було надано суду доказів, щодо належного виконання умов договору.
Керуючись ст. 651 ЦК України, Законом України „Про оренду землі”, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ „Айова” м. Тальне Черкаської області від 02.06.2006 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя ____________________
Рішення виготовлене головуючим власноручно