Справа № 2-118/09  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 30 липня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:  

головуючого судді Кічмаренко С.М.

при секретарі Тимофійчук Х.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору    Одеська обласна рада, Управління охорони об’єктів культурної спадщини про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:    Одеська обласна рада, Управління охорони об’єктів культурної спадщини про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала і пояснила, що  ОСОБА_1  на підставі Протоколу № 12 від 23.11.2005 р. та змін до Статуту від 09.12.2005 р., виступила засновником Товариства з Обмеженою Відповідальністю «ІНКОР». Відповідно до умов мирової угоди, яка була затверджена ухвалою Приморського районного суду 30.09.2005 р. в ході судового розгляду за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ІНКОР» про стягнення заборгованості, ТОВ «ІНКОР» в якості погашення суми боргу за договором позики від 19.08.2005 р. передало у власність ОСОБА_2 належні ТОВ «ІНКОР» на праві власності нежилі двоповерхові будівлі загальною площею 1571, 1 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса, Сабанєєв міст, 3.  

18.10.2006 р. Апеляційним судом Одеської області  скасовано Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2005 р. про затвердження мирової угоди по вказаній справі.  

У зв’язку з тим, що 13.09.2006 р. ТОВ «ІНКОР»  ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, повернення ОСОБА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНКОР» майна, а саме – нежилих двоповерхових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, Сабанєєв міст, 3, є неможливим. Так як на момент закінчення ліквідаційної процедури ОСОБА_1 була єдиним засновником та учасником ТОВ «ІНКОР», відповідно до ч. 4 ст. 111 ЦК України, вона має право на отримання усього майна ТОВ «ІНКОР», що залишилось після задоволення вимог кредиторів та просить витребувати вищезазначене майно у ОСОБА_2 та  визнати за нею права власності на вказане майно. Крім того, у зв’язку з тим, що вказані приміщення є пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення, перебувають в теперішній час в незадовільному стані, ОСОБА_1 зобов’язується здійснювати дії щодо охорони вказаної будівлі-памя ’ тки, утримувати будівлю в належному санітарному та технічному стані, проводити ремонтні роботи та укласти охоронний договір, що до теперішнього часу відповідачем не здійснено, в порушення Закону України  «Про охорону культурної спадщини».

Відповідач - представник ОСОБА_2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що він, на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2005 р., якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ТОВ «Інкор», став власником нежилих двоповерхових приміщень площею 1571, 1 кв. м., які розташовані за адресою м. Одеса, Сабанеев міст, 3. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.10.2006 р. ухвалу Приморського суду м. Одеси щодо затвердження  мирової угоди скасовано, однак грошові кошти за договором позики йому не повернуті. Таким чином, витребування вищевказаних нежитлових приміщень порушить його права та законні інтереси щодо повернення боргу за договором позики. Вважає, що належним чином володіє майном та підстав його витребування у позивачки не має.

Представником третьої особи-Одеської обласної ради до суду була надана заява щодо розгляду справи без участі Одеської обласної ради.

Представник Управління охорони об’єктів культурної спадщини надав до суду заяву щодо розгляду справи у відсутність Управління охорони об’єктів культурної спадщини.

Суд, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Протоколу № 12 від 23.11.2005 р. та змін до Статуту, зареєстрованих виконавчим комітетом Одеської міської ради від 09.12.2005 р., номер запису 15561050004001201, ОСОБА_1 виступила засновником Товариства з Обмеженою Відповідальністю «ІНКОР».

Відповідно до свідоцтва про право власності від 15.06.2004 р., ТОВ «ІНКОР» було власником нежилих двоповерхових будівель загальною площею 1571, 1 кв. м.,які  розташовані за адресою: м. Одеса, Сабанєєв міст, 3.  

Вказане свідоцтво було видано на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 289 від 27.05.2004 р. «Про оформлення свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна, які розташовані за адресами: м. Одеса, вул. І. Буніна, 25, вул. Сабанєєв міст, 3».

Крім того, як встановлено судом, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 19.08.2005 р. був укладений договір позики грошової суми у розмірі 450 000 грн. В якості забезпечення виконання зобов’язань, між ОСОБА_2 та ТОВ «Інкор» було укладено договір поруки, відповідно до якого Поручитель, а саме ТОВ «Інкор» зобов’язалось нести майнову відповідальність перед Кредитором, а саме ОСОБА_2 за виконання у повному обсязі зобов’язань ОСОБА_3 за договором позики.

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_3 обов’язку щодо повернення ОСОБА_2 суми боргу, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ІНКОР» про стягнення заборгованості.  

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2005 р. по справі          № 2-5885/ 2005 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ „Інкор”, третя особа ОСОБА_3 про стягнення суми боргу була затверджена мирова угода між ТОВ „Інкор” та ОСОБА_2, згідно умов якої, в рахунок погашення суми боргу в розмірі 450 000 грн за договором позики від 19.08.2005 р., ТОВ «Інкор» передало ОСОБА_2 у власність нежилі двоповерхові будівлі площею 1571, 1 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса, Сабанєєв міст, 3.  

 Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.10.2006 р. вказана ухвала Приморського районного суду м. Одеси від  30.09.2005 р. була скасована.  

Згідно з приписами статті 175 ЦПК України мирова угода є процесуальною дією, яка тягне за собою певні процесуальні наслідки і спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних та процесуальних прав та обов'язків. Оскільки ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.10.2006 р скасовано ухвалу про затвердження мирової угоди, правові підстави, відповідно до яких у ОСОБА_2 виникло право власності на вказані нежилі приміщення, скасовані.

Згідно з довідкою Головного управління статистики в Одеській області від 14.09.2006 р., № 01-02-111-2606, 13.09.2006 р.  Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОР» ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ. Відповідно до ч. 5 ст. 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.  

Згідно до ч.4 ст.111 ЦК України, майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про господарські товариства»  грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.

Судом встановлено, що згідно наявних в справі документів, ОСОБА_1 була єдиним учасником ТОВ «Інкор» при ліквідації Товариства та, відповідно до ч.1  ст. 21   Закону України «Про господарські товариства» та ч.4 ст.111 ЦК України має право на отримання усього майна, яке залишилось після задоволення вимог кредиторів.  

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.  

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.  

Ч. 1 ст. 1213 ЦК України встановлений обов’язок набувача повернути потерпілому безпідставне набуте майно в натурі.

Доводи відповідача щодо належного утримання у своєму володінні та користуванні нежилих приміщень за адресою: м. Одеса, Сабанєєв міст, 3,судом не приймаються до уваги та спростовуються тим, що відповідачем не надано до суду ніяких доказів, а саме правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на спірні приміщення.

Крім того, судом встановлено, що  будівлю за адресою: м. Одеса, Сабанєєв міст, 3, включено до списків пам’яток архітектури та містобудування місцевого значення (пам’ятка прийнята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15.08.1985 р.; 480), як Особняк, спор. 1893-1894 рр., арх.В. ОСОБА_4.). Відповідно до приписів ст. 23 Закони України «Про охорону культурної спадщини» всі власники пам'яток або їх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам'ятки, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини за адресою Сабанєєв міст, 3 був укладений 11.08.2004 р. між Управлінням з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради та ТОВ «ІНКОР». Відповідачем вказаний договір не укладався, в порушення вимог чинного законодавства про охорону культурної спадщини.  

Відповідно до ст.  15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його  порушення, невизнання  або  оспорювання та на захист свого інтересу,  який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.  

Частина 3 ст. 10 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги позивача такими, що містяться на законних підставах, у зв’язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 59, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України,  ст.ст. 15, 111, 316, 387, 1212, 1213 ЦК України, ст.21 Закону «Про господарські товариства», ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини»,

ВИРІШИВ:  

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежилі двоповерхові будівлі загальною площею 1571, 1 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса, Сабанєєв міст, 3.  

Витребувати у ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1 нежилі двоповерхові будівлі загальною площею 1571, 1 кв. м., розташовані за адресою:  м. Одеса, Сабанєєв міст, 3.  

Дане рішення є підставою для реєстрації в Комунальному підприємств «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості».

Рішення може бути оскаржене а апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-днів апеляційної скарги, або в порядку  ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                                                                              С.М. Кічмаренко