Справа № 2-133/09  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ  

17 серпня 2009 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:  

головуючого - судді Кічмаренко С.М.  

при секретарях  Тимофійчук Х.А., Науменко Г.О.      

за участю адвоката ОСОБА_1          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5  про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, про визнання договорів купівлі-продажу недійсниим та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,  

ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що 19 січня 2006 року без його відома та згоди був укладений між його дружиною - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Позивач стверджує, що спірна квартира є спільною власністю подружжя, оскільки подарована їхньою дочкою двом батькам, а не одному з них, але за договором дарування від 2 жовтня 2001 року значиться одарованою лише його дружина – ОСОБА_3 Позивач також стверджує, що квартира в 2004 – 2005 роках за спільні кошти подружжя капитально відремонтована і реконструйована після дарування, що підвищило її вартість.  

Відповідачка ОСОБА_3, визнавши позов, звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, указавши, що за договором дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського округу 2 жовтня 2001 року, спірна квартира подарована дочкою батькам, але договір оформлений тільки на користь матері, оскільки на той час указана обставина не мала значення для членів однієї родини.  

Позовні вимоги, у частині стягнення грошей, отриманних безпідставно, ОСОБА_3 обгрунтовує посиланнями на те, що відповідач ОСОБА_4 за «вирішення питання» у Верховному Суді України щодо скасування ухвали апеляційного суду Одеської області по справі про розділ майна між її дочкою з колишнім чоловіком вимагав 50 000 доларів США. ОСОБА_3 стверджує, що в січні 2006 року заплатила ОСОБА_4 75 000 грн. (еквівалент 15 000 США), а на решту, в 35 000 США дала боргову розписку й оформила договір купівлі – продажу спірної квартири на забезпечення грошового зобов'язання.  

ОСОБА_3 вважає фіктивним, без наміру створення юридичних наслідків, договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1, просить стягнути з ОСОБА_4 75 000 грн., отриманих без достатньої підстави, віднести за його рахунок судові витрати, ствержуючі, що останній не виконав  прийнятої на себе обіцянки, і у січні 2008 року отримана ухвала про відхилення касаційної скарги її дочки ОСОБА_7 Апеляційним судом за дорученням Верховного Суду України.  

Справа розглядалася неодноразово. Після скасування попереднього рішення Приморського районного суду міста Одеси від 8 травня 2008 року, у зв'язку з незалучення до участі в справі ОСОБА_5, з яким 9 листопада 2007 року відповідачем ОСОБА_4, після надходження позову в суд укладений договір купівлі - продажу спірної квартири, - ОСОБА_8 доповнила зустрічні позовні вимоги, і просить визнати вказаний договір недійсним.  

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2  позовні вимоги підтримав і не заперечував проти задоволення зустріного позову.  

Представник ОСОБА_3  у судовому засіданні позов ОСОБА_9 визнала, зустрічний позов підтримала і просить його задоволнити.  

Представник відповідача ОСОБА_4 основний і зустрічний позови не визнав, і пояснив, що спірна квартира куплена на законних підставах за договором від 19 січня 2006 року, який посвідчений у встановленому порядку нотаріусом. Будь-яких доручень щодо ведення справ позивачів ОСОБА_4 на себе не брав, грошей за представництво і ведення справ не отримував. Просить у задоволенні позову відмовити.  

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав і пояснив, що він придбав спірну квартиру 09 листопада 2007 року за договором купівлі-продажу на законих підставах. Умови договору купівлі-продажу ним були виконані повністтю, таким чином він вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає.  

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що  позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.  

Відповідно до ч. 2  ст. 60 СК України вважається, що все майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ст. 69 СК України чоловік (дружина) вправі вимагати розподілу майна, або визнання майна спільним, - незалежно від розірвання шлюбу.  

Відповідно до ст. 62 СК України, якщо майно чоловіка, або дружини, суттєво поліпшено, або вартість майна збільшилася за рахунок трудових, чи грошових затрат другого з подружжя, воно може бути визнаним у разі спору об'єктом спільної сумісної власності подружжя.  

Представник позивачки за зустрічним позовом, - ОСОБА_10 пояснила суду, що позивачі за основним і за зустрічним позовом її батьки. Спірна квартира подарована нею обом батькам, а  не тільки матері - ОСОБА_3, за договором дарування від 2 жовтня 2001 року. Квартира потребувала капітального ремонту, який вона самостійно здійснити не могла. Договір дарування оформлений на ім'я матері, оскільки при  вчиненні нотаріальних дій її батько – ОСОБА_2, забув паспорт.  

Пояснення сторін, що вартість спірної квартири збільшилася за рахунок грошових затрат другого з подружжя, внаслідок чого вона стала об'єктом спільної сумісної власності подружжя незалежно від підстав набуття права власності, підтверджується наданими позивачем письмовими доказами:  

-   договором від 10 березня 2004 року на виконання проектних робіт (т.2 а.с. 4-5);  

-   технічним висновком про можливість збереження й подальшої експлуатації квартири, виконаним Центром інженерних досліджень при ОСОБА_11 наук України (т.2 а.с.10-38);  

-   робочим проектом  реконструкції (т.2 а.с.43-54).  

Після перевірки виконання передбачених проектною документацією робіт розпорядженням Приморської районної адміністрації № 1457 від 26.05.04 року квартира АДРЕСА_1 прийнята в експлуатацію після реконструкції  і Одеською міської радою видано свідоцтво на право власності на квартиру від 3 червня 2004 року.  

Із наданої копії договору дарування спірної квартири від 2 жовтня 2001 року, копії технічного паспорту, вбачається, що її загальна  площа до реконструкції складала 119,1 кв.м., у тому числі жилої площі – 69,1 кв.м.  

Після виконаної за спільні кошти подружжя реконструкції квартири її площа  збільшилася. Згідно свідоцтва про право власності від 3 червня 2004 року, - складає: загальна  площа - 120,6 кв.м.; жила площа –  71,3 кв.м.  

Таким чином, відповідно до ст. 60, 65 СК України ОСОБА_3 мала право на розпорядження спірною квартирою, яка незалежно від умов договору дарування від 2 жовтня 2001 року є об'єктом спільної сумісної власності після реконструкції, - тільки за згодою позивача.  

Відповідно до ст. 203 п. 1, 3 та ст. 215 ЦК України, договір купівлі – продажу від 19 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає визнанню недійсним із моменту укладання, як такий, що суперечить вимогам закону, і порушує права одного з подружжя.  

Визнання недійсним договору купівлі – продажу від 19 січня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тягне за собою і недійсність укладеного на його підставі договору від 9 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у порядку ст. 203 п. 1, 2, 5 та ст. 215 ЦК України.  

При визнанні недійсним договору від 9 листопада 2007 року між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд виходить також із наступного:  

Відповідно до ст. 27, 31, 46 ЦПК України особи, які беруть участь у розгляді справи, та їхні представники, зобов'язані добросовісно користуватися процесуальними правами.  

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи судом першої інстанції в 2007-2008 роках брав участь ОСОБА_4 та його представник. Про існування договору від 9 листопада 2007 року відповідач заявив лише в апеляційній скарзі на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 8 травня 2008 року, що стало наслідком затягування розгляду справи.  

Наведені обставини, а також укладання договору купівлі – продажу від 9 листопада 2007 року за ціною нижчою, ніж у договорі від 19 січня 2006 року, суд оцінює як докази визнання ОСОБА_4 правомірності вимог позивача.  

Суд, відмовляючі у задоволенні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 75 000 грн., виходить з того, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається на підтвердження своїх вимог, або заперечень.  

Відповідно до ст. 14 ЦПК України, обставини, установлені судовим рішенням, яке набрало законної чинності, уважаються доведеними лише відносно тих осіб, які брали участь у розгляді справи.  

Із наданих суду ОСОБА_3 копій судових постанов по спору її дочки з колишнім чоловіком, - убачається, що вони не стосуються відповідача ОСОБА_4, який не приймав участі в розгляді даної справи.  

Доказів, підтверджуючих факти отримання грошей за спірну квартиру, інакше, як за договорами купівлі – продажу, сторонами не надано, таким чином суд вважає, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 75000 грн. слід відмовити, оскільки дані вомиги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.  

Керуючись ст.ст. 3-8, 10-14, 15, 60, 208, 209, 212-216, 218 ЦПК України, ст.ст. 60, 62, 65, 69 СК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, суд -  

ВИРІШИВ:  

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.  

Зустрічний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.  

Визнати недійсним договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1, від 19 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.  

Визнати недійсним договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1, від 9 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.  

Визнати об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.  

У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів - відмовити.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів із дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції.  

  Суддя:                   С.М.Кічмаренко