Справа 2-920/09

РІШЕННЯ  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

14 жовтня 2009 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді -  Дрішлюка А.І.,

при секретарі судового засідання  Алманової І.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання права користування жилим приміщенням, з зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про виселення та зняття з реєстраційного обліку, встановлення порядку користування,  

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права користування жилим приміщенням, зазначаючи, що  знаходиться з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, є вагітною від нього,  проживає з ним однією сім’єю  в квартирі № 14, по вул. Степова 11 в м. Одесі.  

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05.03.07 року позов був задоволений,  за ОСОБА_1 було визнане право користування жилим приміщенням з адресою АДРЕСА_1   (том 1, а.с. 39-40).  

22.08.2007 року із заявою про перегляд заочного рішення до суду звернувся ОСОБА_3, зазначаючи, що спір  між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 є фіктивним, оскільки його метою була реєстрація  ОСОБА_1 за спірною адресою   (том.1, а.с.41).   В зазначеній заяві ОСОБА_3    зазначив, що  17.02.2003 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_2 із позовом до  ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_3, таким, що втратив право користування квартирою № 14 по вул. Степова 11 в м. Одесі   (том 1, а.с.48).  

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_3 неодноразово відбував покарання у місцях позбавлення волі та  після відбування покарання у місцях позбавлення волі у 1987 році у квартиру АДРЕСА_2 не вселився, з того часу у зазначеній квартирі не проживав.  

У зустрічному позові, наявність якого встановлюються описовою частиною рішення Апеляційного суду Одеської області,  ОСОБА_3 просив зобов’язати ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні спірною квартирою й вселити його і неповнолітнього сина до квартири, а також просив виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартири № 14 будинку № 11, що по вулиці Степовій в м. Одесі, зазначаючи, що з 1944 року по 2002 рік він проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті його матері ОСОБА_7 у 2002 році  ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стали перешкоджати йому у користуванні цією квартирою і тепер він не може вселитися у неї разом зі своїм неповнолітнім сином.  

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 3 лютого 2005 року, що набрало чинності,  рішення суду першої інстанції скасовано, ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено, ОСОБА_3 та його неповнолітній   син ОСОБА_8 були вселені до квартири АДРЕСА_3, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були виселені  з квартири № 14 будинку № 11, що по вулиці Степовій в м. Одесі     (том 1, а.с. 79-82).  

На підставі викладеного, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.09.2007 року  заочне рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування жилим приміщенням було скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку   (том 1, а.с. 69).  

10.04.2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 такою, що не набула право користування житловим приміщенням, зняття її з реєстраційного обліку, виселення ОСОБА_1 з незаконно займаного нею житлового приміщення квартири, зазначаючи, що за ОСОБА_1 було визнане право користування спірною площею квартири, а також зареєстроване місце проживання по зазначеній адресі   на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05.03.07 року, яке було скасоване ухвалою Малиновського районного суду  м. Одеси від 12.07.2007 року, тому підстав для користування спірною квартирою ОСОБА_1 не має, її проживання та реєстрація порушують його права як наймача спірної квартири   (том 1, а.с. 113).  

Крім того, в провадженні суду також знаходиться цивільна справа за позовом  ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування жилим приміщенням   (том 1, а.с. 174).  

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.02.2009 року   позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права користування жилим приміщенням, зустрічний   позов   ОСОБА_3 до  ОСОБА_1, ОСОБА_2  про встановлення порядку користування жилим приміщенням були об’єднанні в одне провадження, яке і є предметом судового розгляду   (том 1, а.с. 167).  

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала,  у зустрічному позові просила відмовити.  

Відповідач за первісним та зустрічним позовом ОСОБА_2О просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.  

Відповідач за первісним, позивач за зустрічним позовом  ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні первісного позову, підтримав вимоги зустрічного позову.    

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у первісному позові повинно бути відмовлено, зустрічний позов підлягає задоволенню.  

Між сторонами виникли правовідносини, що випливають з норм  житлового права.  

З відповіді Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради  від 04.09.2009 року  № 5039/01-20 видно, що особовий рахунок на квартиру № 13 відкрито на ОСОБА_7,  з чого вбачається, що зазначена квартира перебуває у комунальній власності та знаходиться на балансі Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради   (том 2, а.с .30).  

Право користування спірною квартирою за ОСОБА_3 було визнано Апеляційним судом Одеської області, що відповідно до ст. 61 ЦПК України є преюдицією   (том 1, а.с. 79-82).  

Судом також встановлено, що особовий рахунок спірної квартири відкритий на ОСОБА_9 За цією ж адресою, відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім’ї та прописку) проживають та зареєстровані її син – ОСОБА_3,  її онук – ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_8   (том 1, а.с. 63).    

Суд вважає, що  ОСОБА_1 не має  правових підстав для користування житловою площею спірної квартири, виходячи з наступного.  

Відповідно до ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою  членів сімї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.  

Таким чином, обов’язковою  умовою для вселення до  житлового приміщення є згода членів сім’ї.  

Враховуючи пояснення ОСОБА_3, який категорично не згоден з проживанням ОСОБА_1 у спірній квартирі, а також, наявність  судового спору між ними, свідчить про недосягнення згоди з наймачем ОСОБА_3  щодо вселення ОСОБА_1 до спірного приміщення, у зв’язку з чим,  правових підстав проживання ОСОБА_1 у приміщенні немає.  

Відповідно до  ст. 47 ЖК України норма житлової площі на фізичну особу встановлюється у розмірі 13,65 кв.м..  

З технічного паспорту квартири № 14 по вул. Степова в м. Одесі видно, що загальна площа квартири складає 33,5 кв.м.   (том 1, а.с. 5).    

Враховуючи те, що за неповнолітнім ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2  апеляційним судом Одеської області  було  визнане право користування житловою площею квартирою, вселення ОСОБА_1  буде порушувати його житлові права.  

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про охорону прав дитинства”  держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.Таким чином, проживання ОСОБА_1 порушує житлові права ОСОБА_10, ОСОБА_1  на мінімальну житлову площу.  

Крім того, оскільки ОСОБА_1 зареєструвала місце проживання на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси, яке згодом було скасоване, тому  підстави  її реєстрації по спірної квартирі також відпали. Відповідно до ст. 116 ЖК України  особи, які самовільно зайняли житлове приміщення, виселяються без надання  їм іншого житлового приміщення.  

Так, суд, вивчивши технічний паспорт  встановив, що спірна квартира має дві кімнати площею 8,2 кв.м., 25,3 кв.м., тому враховуючи проживання ОСОБА_3 разом із неповнолітнім  сином ОСОБА_8, керуючись принципом справедливості та розумності, а також відсутність інших варіантів встановлення порядку користування квартирою, виділяє в користування ОСОБА_3 та його неповнолітньому сину ОСОБА_8 житлову  кімнату площею 25,31 кв.м., у користування  ОСОБА_11 житлову кімнату  площею  8,23 кв.м., підсобні приміщення залишає у спільному користуванні.  

Керуючись ст.ст. 3,10, 11, 209, 213 ЦПК України, ст.ст. 64,65,116 ЖК України,  

ВИРІШИВ:  

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права користування жилим приміщенням – відмовити.  

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про виселення та зняття з реєстраційного обліку, встановлення порядку користування - задовольнити.  

Встановити порядок користування квартирою за адресою : АДРЕСА_4, виділивши в користуванні ОСОБА_3 та його неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 кімнату площею 25,31 кв.м. виділивши у користуванні ОСОБА_2 кімнату площею 8,23 кв.м., підсобні приміщення залишити у спільному користуванні.  

Виселити ОСОБА_1 з квартири за адресою : АДРЕСА_5.  

Зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_6.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або л порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

ГОЛОВУЮЧИЙ                   А.І. ДРІШЛЮК.