Судове рішення #64356
Справа № 22ц - 803 /2006 р

 

Справа  № 22ц   -   803   /2006 р.                      Головуючий у 1-й інстанції:   Кантур А.М.   Доповідач:     Литвиненко  І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Резолютивна     частина                                                              05   червня     2006  року                                                                                         місто  Чернігів

                                        Апеляційний суд Чернігівської області

у  складі:

головуючого - судді Коренькової З.Д.,

суддів - Литвиненко І.В., Заболотного В.М.,

при секретарі - Куксі М.В.

з участю сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування , -

встановив:

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_2 - відмовити. Вважає, що рішення було винесено однобічно, з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Рішенням Прилуцького районного суду від 23 березня 2006 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним посвідчений 08.12.2004 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 договір дарування ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12/5 частин будинку з надвірними спорудами, розташованого в АДРЕСА_1,що тягне скасування реєстрації права власності на дане нерухоме майно за обдарованим та поновлення реєстрації права власності на це майно  за  дарителем ОСОБА_2  в  Прилуцькому МЕТІ.  Стягнуто з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_2 90 грн.  витрати по держмиту.

Суд виходив з того , що під впливом обману з боку відповідача та помилки з боку позивача останній змушений був за збігом обставин вчинити оспорюваний договір, який на підставі ст.ст. 229, 230, 233 та 236 ЦК України необхідно визнати недійсним.

В апеляційній скарзі відповідач вказує,що суд не з'ясував яким саме чином та в який спосіб він обманув позивача , в чому полягала помилка позивача на момент укладання такої угоди, який саме хворобливий стан позивача , який не давав би йому можливості усвідомлювати свої дії по укладанню угоди, які саме тяжкі обставини, що змусили позивача відчужити належну йому частину будинку, а також те, в чому полягав його злий і корисливий умисел. Також вважає, що суд не врахував, що позивач до суду перебував у неприязних стосунках зі своєю дочкою ОСОБА_4, не дав обґрунтованої оцінки тому факту, що позивач звернувся до суду після збігу терміну, який зазначений ст. 728 ЦК , та не взяв до уваги ст. 727 ЦК України, як статтю прямої дії, яка вичерпно визначає підстави розірвання договору дарування на вимогу дарувальника, і підстав для задоволення даного позову, саме з цього приводу у суду не було. На думку апелянта також безпідставно суд відхилив покази надані у суді приватним нотаріусом, яка стверджувала про те, що ніякої помилки при укладанні угоди не могло бути, оскільки вона неодноразово роз'яснювала позивачу його статус після посвідчення оспорюваного договору.

Заслухавши   суддю-доповідача,    пояснення    сторін, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає  відхиленню, а рішення  суду залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги про існування норм закону прямої дії відносно договорів дарування , а саме ст.ст. 727, 728 ЦК України, якими суд повинен був керуватися при вирішенні спору, не можуть братись до уваги, оскільки позивач ставив вимоги не про розірвання договору дарування, а про визнання правочину недійсним, а тому суд вірно застосував норми ЦК України, які регулюють визнання правочинів недісними.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами докази, перевірив доводи сторін, правильно встановив фактичні обставини справи і зазначив у рішенні, що під впливом обману з боку відповідача, який полягав у тому, що не виконуючи бажання позивача про влаштування зустрічі з дочкою, залишаючи його без допомоги, був укладений договір саме дарування,в той час як позивач ,що є людиною похилого віку, хворобливого стану, помиляючись щодо прав і обов'язків сторін після укладення довору дарування, змушений був під впливом збігу для себе тяжких обставин і на вкрай невигідних для себе умовах вчинити оспорюваний договір, який на підставі ст. 229,230,233 та 236 ЦК України необхідно визнати недійсним з моменту його посвідчення, що тягне повернення у власність позивача предмета   такого  договору.

За таких обставин, доводи апелянта , що судом не з'ясованим залишилось те, в чому полягає обман з його боку, помилка позивача, збіг тяжких обставин , та залишення без уваги судом факту роз'яснень нотаріусом наслідків  договору, є безпідставними.

Таким чином, рішення суду ґрунтується на матеріалах справи, постановлене відповідно до вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись  ст.ст.308,314,  315,  325    ЦПК  України  , апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Прилуцького міськрайонного суду від 23  березня  2006 року залиши без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація