Справа № 22-ц-930/2006                                                  Головуючий у 1 інст. - Мамонова О.Є.

Доповідач - Литвиненко І.В.

УХВАЛА               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З липня 2006 року                                                                                                    м. Чернігів

         АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

        головуючого-судді:            КОРЕНЬКОВОЇ З.Д.

суддів:                                 ЛИТВИНЕНКО І.В.,ЗАБОЛОТНОГО В.М.

при секретарі:                     Котляр І.І..

з участю:                             сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2006 року по справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду у зв"язку з неповним з'ясуванням обставин справи і направити справу на новий розгляд.

Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22000 грн бргу за договором позики, 15840 грн відсотків за прострочення боргу, передбачених договором та у відповідності до положень ст.ст. 1046. 1047, 1049, 1167 ЦК України, та 356 грн на повернення сплаченого державного мита. В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд відмовив оскільки не знайшов підстав для їх задоволення   і позовні вимоги в цій частині не підтверджені доказами.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд допитав тільки свідків позивача, не взяв до уваги того, що ніяких грошей від позивача він не отримував, розписка писалась під погрозами, у зв'язку з чим він звертався до правоохоронних органів. Крім того, апелянт не згоден з тим, що справа розглянута без його участі, хоча він був хворий.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до розписки від 13.04.2005 року ОСОБА_1 взяв у борг у позивача 22000 грн до 01.05.2005 року, з виплатою 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення.

Умови договору позики відповідають положенням ст.ст. 1046, 1047, 1048 ЦК України, а тому відповідач повинен повернути борг і проценти за прострочку виконання зобов"язання.

За таких обставин рішення суду відповідає як встановленим обставинам справи, так і нормам матеріального права, підстави для скасування відсутні.

В судовому засіданні першої інстанції приймав участь представник відповідача, який надав свої письмові пояснення і в яких не наводить будь-яких достовірних доказів на підтвердження позиції відповідача, а тому суд апеляційної інстанції не може погодитись з доводами апелянта про порушення норм процесуального права що призвели до неправильного вирішення спору.

Доводи апелянта стосовно звернення до правоохоронних органів не впливають на вирішення спору, оскільки відсутні докази винних дій позивача.

Заперечень стосовно розміру шкоди та відсотків сторони не мають.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.