УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" червня 2017 р. Справа № 906/330/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 05.09.16р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 06.01.17р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (м.Житомир)

до Державної організації (установи, закладу) Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району (м.Новоград-Волинський Житомирської області)

про стягнення 362624,95 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 362624,95 грн., з яких 362327,15 грн. боргу за поставлений природний газ у березні 2017 року та 297,80 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві від 15.05.17р. № 946 на позовну заяву та його представник в судовому засіданні не заперечували проти основного боргу. Також зазначили, зокрема, що Новоград-Волинська КЕЧ району позбавлена можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків на виконання договірних зобов'язань, тому прострочення сплати боргу є наслідком об'єктивних обставин (а.с.26). Крім того, вказали, що відповідачем буде вжито всіх заходів щодо якнайшвидшого погашення заборгованості перед позивачем.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (постачальник/позивач) у березні 2017 року було поставлено Державній організації (установі, закладу) Новоград-Волинській квартирно-експлуатаційній частині району (споживач/відповідач) природній газ в об'ємі 36,76 тис. куб.м. на суму 362327,15 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками: актом приймання - передачі природного газу №ЖТЗ00007124 від 31.03.17р. (а.с.15), актом звіряння взаємних розрахунків від 31.03.17р. станом на 03.04.17р. (а.с.16).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, за фактом поставки позивачем природного газу у березні 2017 року відповідачу у останнього виникло зобов'язання щодо його оплати.

За правовою природою, укладений між сторонами усний правочин є договором поставки.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, момент виникнення зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий природний газ у відповідача виник з моменту прийняття товару (природного газу).

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, моментом прийняття природного газу є момент, коли постачальник (позивач) та споживач (відповідач) підписали акт приймання - передачі природного газу.

Відповідно до пп.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14 зазначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно даних позивача, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу не виконав.

Крім того, позивач зазначив, що рішенням господарського суду Житомирської області від 16.03.17р. у справі № 906/157/17 за позовом ТОВ "Житомиргаз збут" до Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення 1419563,88 грн. стягнуто з Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району на користь ТОВ "Житомиргаз збут" 1361809,29 грн. основного боргу, 397,01 грн. 3% річних, 22943,03 грн. штрафу та 21293,46 грн. судового збору (а.с.21-23).

Подані позивачем докази свідчать, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка на момент вирішення спору становить 362327,15 грн., що підтверджується довідкою позивача від 06.06.17р. (а.с.25), підписаними сторонами актами звіряння взаємних розрахунків станом на 03.04.17р., станом на 25.04.17р. (а.с.16,29) та не заперечується відповідачем (а.с.26).

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правильного розрахунку позивача, розмір 3% річних становить 297,80 грн. (а.с.5).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 362327,15 грн. боргу за поставлений природний газ у березні 2017 року та 297,80 грн. 3% річних.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району, 11700, м.Новоград-Волинський Житомирської області, вул.Волі 39, ідентифікаційний код 07760151:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут", 10002, м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського 35, ідентифікаційний код 39577504 - 362327,15 грн. боргу за поставлений природний газ у березні 2017 року, 297,80 грн. 3% річних та 5439,38 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.06.17

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 1 прим. - у справу.