Справа № 22-Ц-820/2006 Головуючий у 1 інстанції - Кучерін О.Ф.
Доповідач - Литвиненко І.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Резолютивна частина
м. Чернігів 7 червня 2006 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ЛИТВИНЕНКО І.В.
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В.,ЗАБОЛОТНОГО В.М.
при секретарі: Куксі М.В.
з участю: сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду від 29 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулись до ОСОБА_1 з позовними вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_3 у сумі 9959 грн 70 коп та моральної шкоди у сумі 3000 грн і відшкодування на користь ОСОБА_2 7599 грн 22 коп матеріальної шкоди , 1500 грн моральної шкоди та 3000 грн витрат по доставці пошкодженого автомобіля. Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 самовільно, по дорожньому листу, виїхав у рейс 3.06.2004 року на автомобілі ОСОБА_3 з напівпричепом що належить ОСОБА_2, для доставки їхнього вантажу в іншу область, і, внаслідок ДТП 4.06.2004 року, яка сталась з його вини , транспортні засоби отримали механічні пошкодження .
Рішенням суду позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_3 9959 грн 70 коп матеріальної шкоди, 500 грн моральної шкоди і на користь ОСОБА_2 7599 грн 22 коп матеріальної шкоди, 500 грн моральної шкоди, 3000 грн витрат по доставці автомобіля, 350 грн за оплату експертного дослідження, 900 грн витрат по оплаті праці адвоката. Суд посилався на те , що згідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 7.06.20904 року ДТП сталась з вини ОСОБА_1, котрий не впорався з керуванням автомобіля і допустив перекидання автомобіля.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій просить скасувати рішення суду і постановити нове та відмовити у позові, оскільки вважає що суд неправильно застосував норму закону, пославшись при вирішенні спору на ст.1188 ЦК України, оскільки в даному випадку ДТП сталась без взаємодії з іншим джерелом підвищеної небезпеки, а у зв'язку з тим, що відмовила гальмівна система, хоча ОСОБА_2 перед виїздом запевнив його у справності транспортних засобів. Крім того, відповідач вказував на відсутність доведеності його вини у ДТП, так як його не притягували ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню виходячи з наступного.
Як вірно зазначено в апеляційній скарзі, положення ст. 1188 ЦК України, на які послався суд у рішенні при вирішенні спору, не можуть застосовуватись до даних правовідносин, оскільки не було взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Особа, яка завдала шкоду майну іншої особи своїми неправомірними діями, несе відповідальність за ст. 1166 ЦК України. В данному випадку відсутні будь-які відомості про притягнення відповідача до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху під час ДТП 04.06.2004 року, а тому неправомірність його дій не встановлена.
Посилання позивача та його представника на те, що вина ОСОБА_1 доведена постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.06.2004 року не можуть визнаватись обґрунтованими, оскільки зазначеною постановою в порушенні кримінальної справи по факту ДТП відносно ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з відсутністю складу злочину, а вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст. 124 КпАП України передано начальнику ВДАІ Варвинського РВ УМВС В Чернігівській області, однак відповідач так і не був притягнутий до відповідальності.
Не можуть братись до уваги і припущення позивача про винність ОСОБА_1 в перевищенні швидкості та відсутності контролю за технічним станом транспорту під час руху виходячи з протоколу огляду місця події та протоколів огляду та перевірки технічного стану транспорту , так як , відповідно до ст.ст. 212, 213 ЦПК України , рішення ухвалюється на основі обставин, підтверджених належними доказами. В зазначених протоколах мова йде про факти, встановлені працівниками ВДАІ після ДТП, однак позивач не надав достовірних і допустимих доказів які б вказували на причини ДТП. Посилання відповідача про несправність гальмівної системи під час ДТП, що зафіксовано в протоколах огляду і перевірки технічного стану автомобіля та напівпричепу, позивачем належним чином не спростовано і не доведено, що несправність виникла з вини відповідача.
Також апеляційний суд вважає надуманими і пояснення ОСОБА_2 про те, що відповідач керував транспортом без дозволу власників, оскільки відсутність заяв позивачів про самовільне заволодіння транспортом до органів внутрішніх справ та доступність ключів від автомобіля і документів, свідчать про згоду власників на керування відповідачем транспортом без належного правового оформлення.
За таких обставин, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а постановлене судом першої інстанції рішення не може залишатись в силі в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційний суд вважає також за необхідне вирішити питання стосовно розподілу судових витрат відповідно до ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.311, 307, 309,316,319, 325 ЦПК України, апеляційний суд ,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Варвинського районного суду від 29 березня 2006 року скасувати і постановити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 15 грн з кожного на повернення витрат з інформаційно-технічного забезпечення. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 53 грн 37 коп на повернення сплаченого судового збору. Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.