Справа №576/589/17-ц 2/576/304/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.17 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді Васяновича В.М., при секретарі Плотніковій О.С., з участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1

- про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2017 року позивач звернувся до суду із цим позовом, мотивуючи його тим, що 17 січня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит в сумі 2600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Крім того, посилається на те, що цим договором було передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, а відповідно до п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, з якими відповідач ознайомлений, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання і якщо протягом цього терміну жодна із сторін не поінформує іншу про припинення дії договору, то він автоматично лонгується на такий же строк. Оскільки станом на 28 лютого 2017 року у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 37751,34 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 2201,58 грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 29754,38 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 3521,51 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1773,87 грн., то позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором та 1600 грн. витрат по оплаті судового збору.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надавши заяву, в якій повністю підтримав позовні вимоги, просить суд розглянути справу без його участі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в суді позовні вимоги визнав частково та пояснив, що дійсно укладав з відповідачем кредитний договір і користувався кредитними коштами, здійснюючи при цьому певні платежі за кредитом. Також суду пояснив, що останнім часом припинив сплачувати кредит, а саме, останній платіж в сумі 300 грн. вніс 26.03.2014 р., в червні 2014 р. не вносив 78,96 грн. на погашення боргу. Крім того, суду заявив, що не згоден із загальним розміром заборгованості, зокрема процентів, розмір яких найбільший з усіх видів заборгованості, та пені, але не в змозі сам обрахувати таку заборгованість. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Так, з кредитного договору без номера від 17 січня 2013 року вбачається, що в цей день між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір, за яким останній отримує в кредит гроші в сумі 2600 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Із заяви ОСОБА_1 від 17.01.2013 р. вбачається, що він згоден, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг (надалі Умови), а також Тарифами банку, становить укладений між ним та банком кредитний договір, і зобов'язується своєчасно погашати кредит (а.с. 6). Надання кредиту у вигляді ліміту на платіжну карту - це окремий вид користування коштами, наданими в кредит.

Із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором без номера від 17.01.2013 р., наданого позивачем, та його додаткових пояснень вбачається, що останній платіж в сумі 78,49 грн. внесено 12.06.2014 р., а до того 26.03.2014 р. в сумі 300 грн., й станом на 28.02.2017 р. загальна заборгованість за цим кредитним договором становить 37751,34 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 2201,58 грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 29754,38 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 3521,51 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1773,87 грн.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. А статтями 651, 654 цього Кодексу передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом та вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Відповідно до п.1.1.7.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк (а.с. 20). Відповідачем не надано доказів про те, що дія вищевказаного кредитного договору за його ініціативою та у спосіб передбачений п.1.1.7.12 Умов була припинена, тому суд вважає, що кредитний договір від 17.01.2013 р., укладений між сторонами, діє з часу його укладення й по теперішній час. Відповідно до вимог ст.ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, і якщо договором встановлений обов'язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини банк вправі вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Аналізуючи зміст наданого представником позивача розрахунку, суд погоджується з розміром визначеної в ньому заборгованості по тілу кредиту, що становить 2201,58 грн., який відповідачем фактично не оспорюється. Разом з тим, розмір заборгованості по процентах суд вважає необґрунтованим з огляду на таке. Так, у зв'язку з частковим невизнанням позову відповідачем, який зокрема не погоджувався з тим, що на досить невелику заборгованість по тілу кредиту (2201,58 грн.) нараховано заборгованість по процентах в сумі 29754,38 грн., суд просив надати деьтальну роздруківку руху коштів, а також більш детальний розрахунок заборгованості з його обґрунтуванням, та яка сума заборгованості окремо за пенею та комісією. Разом з тим, в письмових поясненнях від 17.05.2017 р. за вих. №20.1.0.0.0/7-20170512/5677 (отримані судом 02.06.2017 р.) відповідач надав лише виписку по кредитному рахунку та послався на те, що розрахунок пені здійснюється згідно наказів №СП-2013-6500941 від 28.01.2013 р. та №СП-2013-6776448 від 19.09.2013 р., а надати окремий розрахунок заборгованості по пені не виявляється можливим. В той же час, жодних пояснень та обґрунтувань нарахування процентів суду не надано. Натомість виходячи з розрахунку заборгованості за цим кредитним договором, вбачається, що в подальшому нарахування процентів здійснювалося на підставі наказу №СП-2014-6635230 від 02 квітня 2014 року, яким внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг та тарифів, хоч позивач й не зазначає про це..

Оскільки вказані Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи разом з анкетою-заявою відповідача складають укладений між ним та позивачем кредитний договір, то видавши відповідний наказ про зміну розміру процентів за договором, позивач фактично змінив умови кредитного договору.

А ч.1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому згідно ч.1 ст. 653 цього Кодексу у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо, а ч.3 цієї статті передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно ж до положень ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У ході судового розгляду встановлено, що зміна умов кредитного договору в частині нарахування процентів за користування кредитом була здійснена позивачем в односторонньому порядку без згоди відповідача, як позичальника, який відповідні зміни не підписував, що суперечить наведеним вище правовим нормам, у зв'язку з чим суд вважає безпідставним твердження представника позивача, що з квітня 2014 року у разі виникнення прострочених зобов'язань проценти мають нараховуватися в подвійному розмірі на всю суму заборгованості. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду України, що міститься у постанові від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15, згідно якого умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору, якщо такі умови не містять підпису позичальника, й відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України такий висновок має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що нарахування процентів за кредитом має здійснюватися відповідно до формули, яка передбачалася укладеним між сторонами кредитним договором, тобто, діяла до квітня 2014 року.

При цьому, суд виходить з того, що за період по 31.08.2014 р. позивачем нараховано проценти у розмірі 1155,52 грн., що відповідає умовам договору.

Разом з тим, за період з 01.09.2014 р. по 31.03.2015 р. при ставці 34,8 % річних як на поточну, так і на прострочену заборгованість, відповідачу нараховано проценти у розмірі 1896,95 грн. (3052,47 - 1155,52 = 1896,95), при цьому виходячи з розміру вказаної процентної ставки, суми заборгованості, періоду існування заборгованості (211 днів), з урахуванням пункту 2.1.1.12.6 Умов про те, що проценти за користування кредитом визначають з розрахунку 360 календарних днів на рік, сума нарахованих процентів має становити 449,05 грн. (2201,58 х 34,8 % х 211) : 360 = 449,05).

За період з 01.04.2015 р. по 28.02.2017 р. при ставці 43,2 % річних як на поточну, так і на прострочену заборгованість, відповідачу нараховано проценти у розмірі 26701,91 грн. (29754,38 - 3052,47 = 26701,91), при цьому виходячи з розміру вказаної процентної ставки, суми заборгованості та періоду існування заборгованості (699 днів), з урахуванням пункту 2.1.1.12.6 Умов сума нарахованих процентів має становити 1846,68 грн. (2201,58 х 43,2 % х 699) : 360 = 1846,68).

Таким чином, відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, станом на 28 лютого 2017 року загальна сума процентів становить 3451,25 грн. (1155,52 + 449,05 + 1846,68 = 3451,25) і саме в такому розмірі проценти за кредитним договором підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, пунктом 2.1.1.7.6 вищезгаданих Умов передбачено, що за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а.с. 28).

Така домовленість сторін цього договору не суперечить положенням ст. 549 ЦК України та не свідчить про подвійну відповідальність за одне й те саме правопорушення. Таким чином, фіксована та процентна частина штрафу є складовими передбаченої договором санкції і один одного не взаємозамінюють, тому суд погоджується з тим, що позивач має право на стягнення відповідача вказаних штрафних санкцій.

Разом з тим, визначений у розрахунку заборгованості розмір штрафів на загальну суму 2273,87 грн. (1773,87 + 500 = 2273,87), зважаючи на встановлений в ході судового розгляду розмір заборгованості за кредитним договором (по тілу кредиту та процентах), який загалом становить 5652,83 грн. (2201,58 + 3451,25 = 5652,83), є необґрунтованим, і виходячи з правил нарахування штрафу, визначених п. 2.1.1.7.6 Умов, суд вважає за необхідне стягнути його у розмірі 782,64 грн. (500 + (5652,83 х 5 %) = 782,64).

В той же час, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є необґрунтованими з огляду на таке. Так, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Така правова позиція висловлена й у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21 жовтня 2015 року №6-2003/цс15, який за правилами ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції. До того ж, суд враховує, що заборгованість за пенею та комісією нарахована позивачем у розмірі 3087,34 грн. на підставі наказів про внесення змін до тарифів №СП-2013-6500941 від 28.01.2013 р. та №СП-2013-6776448 від 19.09.2013 р., якими було передбачено зміну позивачем в односторонньому порядку, без згоди відповідача як позичальника, умов кредитного договору в частині можливості нарахування відповідної пені, до того ж згідно додаткових пояснень позивача з технічних причин не може бути надано окремий розрахунок пені, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею та комісією на загальну суму 3521,51 грн., яка в розрахунку заборгованості (а.с. 4-5) взагалі значиться як комісія, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за цим кредитним договором на загальну суму 6435,47 грн. (2201,58 + 3451,25 + 782,64 = 6435,47).

Також зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (6435,47 х 100 : 37751,34 = 17,05), то відповідно до положень ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 272,8 грн. судових витрат по оплаті судового збору (1600 х 17,05 : 100 = 272,8).

На підставі ст.ст. 526 - 527, 530, 549, 651, 654, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 6435,47 грн. заборгованості по кредитному договору без номера від 17.01.2013 р. та 272,8 грн. витрат по оплаті судового збору, а всього 6708,27 грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя