Копія:

Справа № 127/7516/16-ц Провадження № 22-ц/772/1569/2017Головуючий в суді першої інстанції Жмудь О. О.

Категорія 57Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

06 червня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтко Ю.Б.,

за участю секретаря судових засідань Безрученко Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства власників гаражів №2 про визнання незаконним виключення з членів товариства власників гаражів №2, скасування рішення правління, визнання того, що рішення суду в частині не виконане, рішення суду є доказом неправомочності усіх рішень, визнання того, що статут підписаний особою, яка не є власником гаража, тому особа не може бути головою правління, визнання того, що уповноважені особи є неправомочними, визнання упередженого ставлення до позивача, визнання незаконного стягнення коштів, про визнання діяльності неправомірною, відшкодування моральної шкоди,-

встановила:

ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що виключення його з членів ТВГ №2 відбулось всупереч п. 4.6 Статуту, що свідчить про недотримання та допущене порушення його положень, та призвело до порушення прав людини і громадянина, гарантованих Конституцією України, Законом України "Про об'єднання громадян", Законом України "Про захист прав споживачів", ЦК України, які підлягають захисту в судовому порядку.

Тому, з урахуванням збільшених позовних вимог (а.с.68) та з метою захисту порушених прав просив:

визнати його виключення з членів товариства власників гаражів №2 суперечливим статуту, неправомірним і незаконним;

рішення правління ТВГ №2 про виключення позивача з членів товариства скасувати і упродовж 10-денного строку зобов'язати відновити у членстві;

визнати, що рішення Вінницького міського суду від 21.02.2013 року в справі №212/13513/12, зокрема в частині: «Визнати, що станом на 2002 рік органи управління ТВГ №2 не були сформовані у відповідності до чинного законодавства» дотепер не виконано і у виконавчому листі не зазначалося, що є доказом неправомочності усіх рішень, прийнятих з того часу і дотепер;

визнати, що статут у новій редакції від 14.01.2014 року залишається саме таким і підписаний особою, яка власником гаража ніколи не була і головою правління бути не могла, що є доказом неправомірності підпису ним статуту, відсутності юридичної сили, підроблення та здійснюваної вакханалії;

визнати, що так звані уповноважені з колом повноважень, визначених статутом, Законом «Про об'єднання громадян» та нормами статі 244 ЦК України не передбачені, є вигадкою, неправомочними, їх рішення юридичної сили не мають, а домагання видати їх повноважними свідчать про здійснюваний в ТВГ №2 анархізм, вакханалію, грубі порушення законності; представництво власників гаражів в управлінні діяльністю зобов'язати упродовж одного місяця привести у відповідність до норм Цивільного кодексу України;

визнати, що витягом з протоколу №8 загальних зборів так званих уповноважених від 25.01.2014 року вказується на затвердження всіх рішень ТВГ №2, у тому числі статуту, що є доказом: залишення виконання рішення Вінницького міського суду від 21.02.2013 року без будь-яких змін; ухилення від виконання зазначеного рішення, що тягне кримінальну відповідальності; протиріччя істинному змісту протоколу №8; підроблення документів; дуріння спільноти ТВГ №2 і судових органів; здійснюваних в ТВГ №2 вакханалії і анархії;

визнати, незважаючи на наявність 46 власників гаражів із боргом на загальну суму 9260 грн. лише до позивача вжито обмежувального заходу - виключення з членів ТВГ №2, що є доказом вибірковості, упередженого ставлення, що протирічить як Закону «Про об'єднання громадян», так і статуту, щодо рівноправності і захисту прав, зведення головою правління ОСОБА_4 особистих рахунків на ґрунті неприязних стосунків з використанням посадових прав;

визнати, що оскільки за статутом ТВГ №2 є надавачем послуг, пов'язаних з утриманням гаражів, мають укладатися договори з власниками гаражів, які отримують ці послуги, однак від договірних відносин відповідач ухиляється, відтак допускає неправомірні дії і грошові кошти стягує незаконно; покласти обов'язок упродовж одного місяця усі платежі здійснювати через касовий апарат;

визнати, що в ТВГ №2 поширена практика стягнення коштів лише готівкою, що створює умови для ухилення від сплати податку та розкрадання, особливо при переоформленні гаражів на нових власників, що встановити витребуванням особистих справ і звіркою з бухгалтерськими первісними документами;

визнати, що незаконним виключенням позивача з членів товариства йому завдано моральної шкоди, зачеплена честь та гідність, спричинено моральних страждань і у часткову компенсацію їх підлягає стягненню 10000 грн.

визнати, що діяльність ТВГ №2 дотепер перебуває поза межами правового поля; упродовж одного місяця привести у відповідність до чинного законодавства.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції ухилився від розгляду позову по суті, не забезпечив справедливий та неупереджений розгляд і вирішення справи, неповно дослідив обставини справи й неправильно застосував норми матеріального права.

Повідомлений належним чином позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, направив суду заяву у якій просить розгляд справи відкласти на іншу дату, оскільки у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні не може з'явитись до апеляційного суду.

Колегія суддів відхиляє заяву про відкладення розгляду справи, оскільки позивачем не надано доказів поважності причини неявки в судове засідання суду апеляційної інстанції, а відповідно до частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідач - товариство власників гаражів №2 повідомлене в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, свого представника до суду не направило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та заявлених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що згідно договору дарування гаража від 13.06.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №5-888, ОСОБА_3 є власником гаража №48, який розташований в ТВГ №2, котрий раніше належав на праві власності батькові позивача, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,.

Дана обставина встановлена рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2014 року у цивільній справі №127/29028/13-ц за позовом ОСОБА_3 до Товариства власників гаражів №2 про визнання недійсним правочину з правовими наслідками недійсності правочину та рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2014 року по справі № 127/10936/14-ц (29-31).

З 2002 року ОСОБА_3 був членом ТВГ №2, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.08.2009 року скасовано постанову зборів уповноважених членів ТВГ №2 від 27.10.2007 року в частині виключення його із членів товариства.

Заочним рішенням Вінницького міського суду від 21 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства власників гаражів - 2 про захист цивільного права визнано, що станом на 06.04.2002 року органи управління товариства власників гаражів-2 не були сформовані у відповідності до чинного законодавства. Скасовано рішення зборів товариства власників гаражів -2 від 06.04.2002 року, статут редакції від 14 січня 2004 року, склад уповноважених, затвердженим списком від 09.12.2006 року. Визнано відсутність правомочності органів управління товариства власників гаражів - 2 з 06.04.2002 року. За наявності в товариства власників гаражів - 2 власної технологічної електромережі, якою до гаражів власників подається електроенергія, користувачів нею визнано споживачами, що відповідатиме термінам і визначеним вжитим "Правилами користування електричною енергією", затверджених постановою НКРЕ від 22.08.2002 року №928. (а.с. 65-66).

Постановою головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції від 21.02.2014 року виконавче провадження виконавчого листа №212/13513/12, виданого 17.07.2013 року на виконання рішення суду від 21.02.2013 року, закінчено у зв'язку з наданням державному виконавцю витягу із протоколу № 8 загальних зборів уповноважених ТВГ №2, згідно якого рішення Вінницького міського суду Вінницької області №212/13513/12 за виконавчим листом виданим 17.07.2013 року виконано в повному обсязі (а.с. 28).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11.09.2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства власників гаражів №2 про визнання правочину недійсним - відмовлено.

Зазначеним рішенням встановлено, що статутом ТВГ №2 в редакції від 23.05.2011 року передбачено, що товариство власників гаражів №2 є юридичною особою, добровільним об'єднанням громадян і діє на підставі Закону України "Про об'єднання громадян" (який був чинний на момент проведення державної реєстрації змін до установчих документів), інших законодавчих актів України, а також Статуту.

Закон України "Про об'єднання громадян" від 16.02.1992 року з 01.01.2013 року втратив чинність на підставі Закону України "Про громадські об'єднання" від 22.03.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про громадські об'єднання" громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про громадські об'єднання" громадські об'єднання утворюються і діють на принципах: добровільності; самоврядності; вільного вибору території діяльності; рівності перед законом; відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); прозорості, відкритості та публічності.

На засіданні правління ТВГ №2 від 17.05.2014 року за дорученням загальних зборів уповноважених ТВГ №2 від 25.01.2014 року (п.5.2 Протоколу №8 від 25.01.2014 року), відповідно до пп.3 п.4 розділу 4 Статуту ТВГ №2 в редакції від 23.05.2011 року, було прийнято рішення про виключення ОСОБА_3 із складу членів ТВГ №2.

Дана обставина встановлена рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2015 року по справі № 127/5102/15-ц (а.с.100-101).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 на даний час не є членом товариства власників гаражів №2, і не довів належними і допустимими доказами в чому полягає порушення його прав, свобод чи інтересів діями/бездіяльністю відповідача. Окрім того, обрані позивачем способи захисту, не передбачені статтею 16 ЦК України, або ж іншими нормами матеріального права.

Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи і нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.11 Постанови №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина 1,2 статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Отже, із системного аналізу вказаних норм слідує, що звернення особи до суду за захистом має бути зумовлене порушенням, невизнанням або оспорюванням її права, свободи чи інтересу, у протилежному випадку, за відсутності такого порушення судовий захист чинним законодавством України не передбачений.

Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарги позивачемне обґрунтовано в чому полягає порушення товариством власників гаражів №2 його законних прав та інтересів, не наведено належних і допустимих доказів наявності такого порушення.

Крім того, згідно з ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, що порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Такий спосіб захисту цивільних прав як визнання того, що рішення суду в частині не виконане, рішення суду є доказом неправомочності усіх рішень, визнання того, що статут підписаний особою, яка не є власником гаража, тому особа не може бути головою правління, визнання того, що уповноважені особи є неправомочними, законом не передбачено, а тому відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги ОСОБА_3 до Товариства власників гаражів №2 щодо визнання недійсним рішення зборів товариства від 08 грудня 2012 року та про визнання за власниками гаражів статусу споживачів, про визнання правочину про його виключення з членів товариства власників гаражів недійсним, про визнання нікчемності статуту, відсутності інституту уповноважених, визнання рішення уповноважених щодо затвердження правочинів незаконним тощо, були предметом судового розгляду і в задоволенні його позовних вимог було відмовлено (а.с. 28-41, 76-110).

Позивачем в даній справі по іншому сформульовано, перефразовано позовні вимоги, проте не вказані нові обставини, які б могли бути підставою для їх задоволення.

Вірним є також висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову і в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки будь-яких неправомірних дій по відношенню ОСОБА_3 з боку товариства власників гаражів №2 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.5, 9 Постанови №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.

Судді: Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду/підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.