Справа № 22 -ц-827/2006р.                                          Головуючий у 1 інст. - Хоменко Л.В.

Доповідач - Шевченко В.М.

УХВАЛА        ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

13 червня 2006 року апеляційний суд Чернігівської області у складі: Головуючого - судці Позігуна М.І. Суддів - Скрипки А.А., Шевченка В.М.

При секретарі -Пац Т.М.

З участю - ОСОБА_1, та представника Ріпкинської ЖЕД

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 3 квітня 2006 року в справі за позовом Ріпкинської житлово-експлуатаційної дільниці до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

встановив:

У липні 2005 року Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані житлово-комунальні послуги в сумі 541 грн. 40 коп..

Справа розглядалася судом неодноразово.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 24.10.2005 року скасовано рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.08.2005 року, а справа направлена на новий розгляд.

У грудні 2005 року позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2, стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 борг за надані житлово-комунальні послуги в сумі 508 грн. 40 коп..

Рішенням Ріпкинського районного суду від 3 квітня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Ріпкинсько житлово-експлуатаційної дільниці в солідарному порядку 508 гри. 40 коп. за житлово-комунальні послуги, звільнено відповідача від сплати судового збору стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 15 грн. з кожного витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідачі звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просили рішення суду першої інстанції скасувати. В обґрунтування апелянт вказує на те, що ні він, ні його син не повинні сплачувати за комунальні послуги, оскільки згідно листа державного комітету з житлово-комунального господарства НОМЕР_1 від 02.12.92р. та викладених в ньому коментарів до ст. 13 Закону України "Про приватизацію житлового фонду" квартирну плату платять жителі приватизованих квартир, які в них прописані і проживають, а так як вони до такої категорії жильців не відносяться, то повинні сплачувати лише фактичні витрати по ремонту будинку.

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності в рівних долях належить АДРЕСА_1, в якій зареєстрований ОСОБА_1, який фактично проживає за іншою адресою, а фактично в квартирі проживає ОСОБА_2 без реєстрації. Іншого житла, належного відповідачам на праві приватної власності не має. АДРЕСА_2в якому проживає ОСОБА_1 належить на праві власності його дружині. Хоча відповідач і є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, однак із заявою та доданими до неї документами він до ЖЕД щодо надання йому пільг по оплаті за користування житлом та комунальними послугами не звертався.

Наведені у скарзі доводи, що згідно ст. 13 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та листа державного комітету з житлово-комунального господарства НОМЕР_1 від 02.12.92р. відповідачі не повинні платити за комунальні послуги, оскільки обов'язок по сплаті вказаних послуг несуть лише власники приватизованих квартир, які прописані і проживають в них не можуть прийматися апеляційним судом до уваги, оскільки такі твердження суперечать чинному законодавству, зокрема, вищевказаній статті Закону, відповідно до якої в разі наявності у власності декількох квартир державні дотації поширюються лише на одну з них, та вказаного роз'яснення, в якому зазначено, що у випадку, коли громадянин має у власності декілька квартир, положення ст.. 13 Закону стосується лише квартири, в якій він прописаний і проживає. Крім того, виходячи із структури нарахованої Ріпкинською ЖЕД квартирної плати (а.с. 114-116) така фактично складається із надаваних ЖЕД послуг по ремонту будинку. І саме нести витрати по утриманню будинку не заперечував в судовому засідання і відповідач.

Відповідно до ст..67 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності задоволення позову, шляхом стягнення із відповідачів на користь позивача 508 грн. 40 коп.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що судове рішення відповідає обставинам справи та постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.  218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319       ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 3 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.