Справа № 2-48 /09
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
13 жовтня 2009 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Вікторова В.В.
при секретарі Щербак Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: виконавчий комітет Жовтневої у м. Харкові Ради, опікунська рада виконавчого комітету Ленінської у м. Харкові Ради, відділення у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про визнання ордера на житлове приміщення недійсним, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зобов’язання здійснення скасування реєстрації осіб та зобов’язання здійснення реєстрації особи, визнання право користування житловим приміщенням та зобов’язання укладання договору житлового найму,-
В С Т А Н О В И В :
В травні 2007 року позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в якому просила визнати ордер на житлове приміщення № 094699 від 03.11.1995 року, виданий Жовтневим РВК м.Харкова на однокімнатну ізольовану квартиру, площею 17,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 на сім’ю з п’ятьох чоловік на ім’я ОСОБА_2 недійсним, зобов’язати ВГІРФО Ленінського РВ ГУМВС України в Харківській області скасувати реєстрацію відповідачів за адресою: АДРЕСА_2 та здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за цією адресою, визнати за ОСОБА_1 право на користування однокімнатною ізольованою квартирою № 26 по вул.Єлізарова, 11 в м.Харкові і зобов’язати Жовтневий РВК м.Харкова укласти з нею договір житлового найму на однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_3, посилаючись на те, що вона з 1979 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 Після одруження вони проживали в квартирі матері позивачки за адресою: м.Харків, АДРЕСА_4. Для прискорення поліпшення житлових умов вони формально розірвали шлюб, однак продовжували мешкати однією сім’єю. В 1989 році у них народилась донька, вони вели спільне господарство, будували дачу.
10.06.1992 року ОСОБА_6 ордеру № 092346 була надана однокімнатна ізольована квартира загальною площею 17.3 кв.м. за адресою АДРЕСА_5. З часу отримання ордером вони разом з чоловіком вселились в квартиру, спільно робили ремонт, придбали меблі і намагалися офіційно зареєструвати шлюб, але не встигли, оскільки 03.08.1994 року ОСОБА_6 вбили. Не зважаючи на її спроби прописатися в квартиру, 09.11.1995 року РВК Жовтневого районну м.Харкова, видав сім’ї відповідачів ордер № 094699 на спірну квартиру. Позивач вважає, що ордер був виданий неправомірно, оскільки рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 03.02.2000 року ордер був визнаний недійсним і за позивачем визнано право на користування спірною квартирою. 04.04.2000 року дане рішення було скасовано апеляційним судом Харківської області і справа направлена на новий розгляд. З часу виникнення спору ситуація не змінилась. Позивач проживає в спірній квартирі, але не може зареєструватись в ній оскільки в ній зареєстровані відповідачі.
В судовому засіданні позивачка та її представники ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9В позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2, що також є представником ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проти позову заперечував, пояснив, що він працював в управлінні „Харківфундаментспецбуд”, де перебував на обліку в черзі на покращення житлових умов, оскільки проживав сім’єю з п’ятьох осіб в однокімнатній квартирі. Після смерті ОСОБА_6, його однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_2 звільнилась. Квартира належала управлінню „Харківфундаментспецбуд”. Адміністрація управління оголосила всім робітникам, що той хто бажає та кому положено за законом покращення житлових умов, повинні написати заяви. На спірну квартиру було кілька бажаючих. Серед них була і ОСОБА_1 Профком та трудовий колектив, вивчивши та розглянувши заяви всіх, хто бажав виділення квартири, вирішили надати квартиру сім’ї ОСОБА_3. Був виданий ордер на проживання п’ятьох чоловік сім’ї ОСОБА_3 та всі члени сім’ї зареєструвались в спірній квартири. Однак вселитись до квартири вони не змогли, оскільки ОСОБА_1 самовільно оселилась в квартирі та до теперішнього часу не дає оселитись в квартирі ОСОБА_2 та його сім’ї. ОСОБА_2 вважає позовні вимоги ОСОБА_1 незаконними і такими, що не підлягають задоволенню оскільки ОСОБА_1 на час звільнення квартири, тобто смерті ОСОБА_6 не була законним членом його сім’ї, проживала в двокімнатній квартирі, що належала їй з двома дочками – ОСОБА_10 та ОСОБА_11, на яку ОСОБА_1 отримувала соціальну допомогу, як мати одиначка. Вважає, що все викладене в позовній заяві є надуманим і недостовірним.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Харкові ради ОСОБА_12 в судовому засіданні проти задоволення позову також заперечував, пояснив, що на території жовтневого району розташована організація – „ЗАТ”Харківфундаментспецбуд”. В 1995 році адміністрацією та профкомом будівельного управління „Хрківфундаментспецбуд” було ухвалено ряд рішень щодо надання своїм робітникам житлової площі, зокрема ОСОБА_2 з сім’єю в п’ять осіб було виділено однокімнатну квартиру АДРЕСА_6. До виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Харкові ради був наданий протокол засідання комітету щодо надання квартир. В листопаді 1995 року виконавчим комітетом Жовтневої районної у м.Харкові ради рішення засідання комітету було затверджено та видано ордер на сім’ю ОСОБА_2 з п’ятьох осіб.
Представники третьої особи органу опіки та піклування Ленінської районної у м.Харкові ради проти задоволення позову заперечували, зазначили, що ордер на квартиру є єдиною підставою для вселення в квартиру є ордер, який був правомірно виданий на сім’ю Спйфутдінових.
Представник третьої особи ВГІРФО Ленінського РВ ХМУ МВС України в Харківській області не з’явився, надав заяву з проханням розглядати справу у їх відсутність. За таких обставин, на підставі ст.. 169 ЦПК України суд вирішив за можливе ухвалити рішення у відсутність представника третьої особи.
Суд, заслухавши пояснення і доводи сторін та їх представників, перевіривши матеріали даної справи та цивільної справи № 2- 1497\2000 Жовтневого районного суду м.Харкова, встановив наступні фати та відповідні ним правовідносини.
Судовим розглядом встановлено:
Згідно ордеру на житлове приміщення № 092346 від 10.06.1992 року рішенням виконавчого комітету Жовтневої ради народних депутатів № 99 від 09.06.1992 року, що знаходиться в матеріалах справи Жовтневого районного суду м.Харкова № 2-1497\2000 року, ОСОБА_6, як родині , що складається з однієї людини, було надано в користування житлову квартиру АДРЕСА_6.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ВЛ № 321089 від 05.09.1995 року виданого Харківським міським відділом реєстрації актів громадського стану, ОСОБА_6 помер 04.08.1994 року в м.Харкові.
Як вбачається з ордеру № 094699 від 03.11.1995 року, рішенням виконавчого комітету Жовтневої ради народних депутатів № 71 від 02.11.1995 року, що знаходиться в матеріалах справи Жовтневого районного суду м.Харкова № 2-1497\2000 року, ОСОБА_13 з родиною з п’ятьох чоловік, надано в користування житлову квартиру АДРЕСА_6.
ОСОБА_2 зареєстрований в спірній квартирі з 28.11.1995 року, ОСОБА_3 зареєстрований в спірній квартирі з 27.03.2002 року, ОСОБА_4 – з 30.01.2004 року та ОСОБА_3 – з 06.03.2006 року. ( довідка з місця проживання про склад родини КВЖРЕП ЖЕД № 47 від 28.03.2007 року)
13.03.1996 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про поновлення порушеного права та виселення, оскільки остання самовільно зайняла квартиру, що відповідно до ордеру була надана йому в користування.
23.04.1996 року ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про визнання ордеру недійсним та визнання права на житлову площу, з тих самих підстав, що вказані в позовній заяві, що розглядається судом.
Судом неодноразово виносились рішення по даній справі. Які були скасовані Апеляційним судом Харківської області та справа направлялась на новий розгляд суду.
Ухвалою суду від 21.11.2000 року позови були залишені без розгляду, у зв’язку з неявкою сторін до судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи більше до суду ОСОБА_1 до травня 2007 року не зверталась.
Згідно ст. 59 ЖК України ордер на житлове приміщення може бути визнаний недійсним в судовому порядку в разі надання громадянами не відповідних дійсності даних про потреби в покращенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на вказане в ордері житлове приміщення, неправомірних дій посадових осіб при вирішенні питання щодо надання житлового приміщення, а також інших випадках порушення порядку та умов надання житлових приміщень.
Вимога про визнання ордеру недійсним може бути заявлено впродовж трьох років з дня його видачі.
Відповідно до ст. 52 ЖК України житлові приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету підприємства, установи, організації, що затверджено виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної ради народних депутатів, а у випадках, встановлених Радою Міністрів СРСР - за спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітету відповідної ради народних депутатів про надання житлових приміщень для заселення.
Статей 58 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання житлового приміщення в будинку державного чи суспільного житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, сільської ради народних депутатів видає громадянину ордер, що є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. Ордер може бути виданий лиш на вільне житлове приміщення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з сім’єю складом п’ять осіб та ОСОБА_16 з сім’єю складом в три особи перебували на квартирному обліку, як особи, що потребують поліпшення житлових умов.
Як достовірно встановлено судом та не заперечується сторонами спірна квартира АДРЕСА_7 знаходилась у відомстві Харківського механічного заводу, який відповідно до договірних зобов’язань виділив її СУ „Харкіівфундаментспецбуд” для розподілу між працівниками управління.
24.07.1995 року ОСОБА_1 звернулась до голови профкому з заявою про виділ їй однокімнатної квартири , що належить управлінню АДРЕСА_8 , оскільки вона стоїть перша на черзі на отримання житла зі складом сім’ї 2 людини.
Як вбачається з витягу з протоколу № 8 розширеного засідання профсоюзного комітету від 26.07.1995 року, що знаходиться в матеріалах справи Жовтневого районного суду м.Харкова № 2-1497\2000 року, де розглядалась заява робочого І-ї ділянки СУ”ХФСБ” ОСОБА_17 щодо розгляду питання про неприйняття заходів по повторному заселенню квартири, що належить управлінню, після смерті ОСОБА_6 начальником управління та заява ОСОБА_1 про надання їй однокімнатної квартири згідно льотної черги, постановлено: зобов’язати ОСОБА_18 – що відповідає за ведення квартирного обліку від адміністрації, надати запит до харківського механічного заводу стосовно питання виділу квартири АДРЕСА_9. Утворити комісію з обслідування житлових умов ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_19 та квартир № 37 по вул.Астрономічній,35е, провести засідання ПК з питання повторного заселення квартири, на підставі наданих документів.
Актом, що знаходиться в матеріалах справи Жовтневого районного суду м.Харкова № 2-1497\2000 року, від 10.08.1995 року обстеження житлових умов заявника ОСОБА_1, встановлено, що вона є основним наймачем двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_10, де проживають дві її доньки.
Рішенням засідання профспілкового комітету СУ „ХФСС” та адміністрації від 17.10.1995 року, що знаходиться в матеріалах справи Жовтневого районного суду м.Харкова № 2-1497\2000 року, з питання перезаселення житлової площі – квартири АДРЕСА_3, що належала померлому працівнику управління ОСОБА_6, ухвалено, відповідно до п.48 ЖК України надати однокімнатну квартиру АДРЕСА_11 ОСОБА_13 з багатодітною родиною з п’ятьох осіб, додатково до площі, що вони займають буз зняття з квартирного обліку.
Відповідно до ст. 57 ЖК України рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті, сільської ради народних депутатів з питань обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень можуть бути оскаржені у виконавчий комітет вищестоящої ради.
Скарги на спільні рішення адміністрації підприємства, установи, організації або органа кооперативної чи іншої громадської організації і профспілкового комітету з питань, зазначених у ч. 1 дійсної статті, розглядаються виконавчим комітетом відповідного Ради народних депутатів.
З наданих суду матеріалів не вбачається, що ОСОБА_1 оскаржувала рішення профспілкового комітету та адміністрації СУ „Харківфундаментспецбуд”.
Судом достовірно встановлено та не заперечується сторонами, що вищевказане рішення засідання профспілкового комітету СУ „ХФСС” та адміністрації від 17.10.1995 року було затверджено Жовтневою радою народних депутатів м.Харкова.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Вказівки позивача та її представників на те, що ордер № 094699 від 03.11.1995 року був виданий незаконно, оскільки вона як член родини наймача, відповідно до житлового законодавства, мала право на проживання в спірній квартирі після смерті ОСОБА_6 не нашли свого підтвердження в судовому засіданні:
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії ІІ-ВЛ № 412600 від 26.09.1989 року виданого Дзержинським ВЗАГС м.Харкова ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розірвали шлюб 26.09.1989 року.
Як вбачається з довідки про склад родини ОСОБА_1 від 15.08.1995 року вона була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. 76, кв. 175.
Вказівки позивача на те, що квартира АДРЕСА_12 належала її матері, де остання проживала разом з двома доньками позивачки, не підтверджуються матеріалами справи.
Достатніх доказів факту проживання однією родиною ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в період 1994 року суду не надано.
В своїй заяві про надання квартири від 24.07.1995 року ОСОБА_1 також вказує, що вона лише потребує поліпшення житлових умов, а не просить виділити їй квартиру як члену сім’ї покійного ОСОБА_6 Крім того не вірно вказує адресу спірної квартири.
Крім того, як вбачається з листа начальника ЖКГ від 06.06.1996 року № 11593 згідно договірних зобов’язань Харківський механічний завод виділив одну однокімнатну квартиру АДРЕСА_13 СУ „Харківфундаментспецбуд”, яке розпреділило дану житлову площу своєму робітнику ОСОБА_6, який був прописаний та проживав в складі родини - одна людина, згідно ордеру. Після його смерті з 03.10.1995 року згідно ордеру була прописана сім’я ОСОБА_2, склад сім’ї п’ять осіб. Оплату проводив листопад-грудень 1995 року наймач ОСОБА_2 З січня по червень 1996 року ОСОБА_20 оформив субсидію по сплаті житлової площі через соціальні органи.
Надані суду квитанції про сплату ОСОБА_1 комунальних послуг та отримання кореспонденції за адресою: АДРЕСА_1, що датовані датою після смерті ОСОБА_6 або взагалі не мають дати, а також вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 07.05.1998 року у відношенні ОСОБА_2, на думку суду не можуть бути розцінені як докази законності позовних вимог, а лише підтверджують факт самовільного зайняття ОСОБА_1 спірного житлового приміщення.
Інші пояснення ОСОБА_1 та її представників не підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ордер № 094699 від 03.11.1995 року виданий Жовтневою радою народних депутатів м.Харкова законно і у відповідності до чинного законодавства і позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання ордеру на житлове приміщення № 094699 від 03.11.1995 року, виданого Жовтневим РВК м.Харкова на однокімнатну ізольовану квартиру, площею 17,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 на сім’ю з п’ятьох чоловік на ім’я ОСОБА_2 недійсним, зобов’язання ВГІРФО Ленінського РВ ГУМВС України в Харківській області скасувати реєстрацію відповідачів за адресою: АДРЕСА_2 не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання її права на проживання в спірній квартирі та зобов’язання ВГІРФО Ленінського РВ ГУМВС України в Харківській області провести реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до чинного житлового законодавства єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення є ордер. Ордер ОСОБА_1 на проживання в спірній квартирі не надавався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212- 215, 218, 225 ЦПК України, ст. 42, 52, 57 - 59 ЖК України, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя В.В.Вікторов