УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/98/16-ц Головуючий у 1-й інст. Сікан В. М.

Категорія 23 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об’єднана" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об’єднана" на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2017 року,

встановила:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, в якому просив розірвати договір оренди земельної ділянки від 25 липня 2008 року та договір про внесення змін до нього від 31 серпня 2011 року, стягнути з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати в сумі 7456 грн. 02 коп. та судові витрати.

31 березня 2017 року представник позивача ОСОБА_3, звернулася до суду із заявою про забезпечення позову по справі, в якій просила вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу і будь-яким третім особам, крім власника, вчиняти будь-які дії стосовно обробітку земельної ділянки площею 4,1640 га, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1824784100:01:000:0144.

Заяву обґрунтовувала тим, що договірні відносини за вказаними правочинами, які були укладені між відповідачем та ОСОБА_4, припинилися у зв’язку із смертю останньої 01 грудня 2014 року. ОСОБА_2 є її спадкоємцем, прийняв спадщину і оформив свої права на вищезгадану земельну ділянку. 23 червня 2015 року направив повідомлення відповідачу про те, шо він є спадкоємцем померлої та буде використовувати земельну ділянку самостійно, на що від товариства отримав відмову.

Приймаючи до уваги, що між сторонами виник спір з приводу користування земельною ділянкою та існує загроза її використання відповідачем без будь-яких правових підстав, то є необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Попільнянського районного суду від 31 березня 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ПАТ «ТАКО» подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви.

Товариство зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою і безпідставною, яка постановлена з порушенням норм процесуального права. Дійшовши такого висновку, суд не зазначив яким чином використання земельної ділянки відповідачем може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Крім того, забезпечення позову не відповідає співмірності заявлених позовних вимог. Судом не враховано, що провадження у справі відкрито ще у січні 2016 року, а позивач звернувся із заявою у березні 2017 року, тобто на початку посівної компанії. Відтак, вжиття таких заходів забезпечення позову спричинить заподіяння орендарю значних матеріальних збитків.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із таких підстав.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Проте повністю колегія суддів з такими висновками суду погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.3 ст.151 ЦПК України).

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч.2 ст.151 ЦПК України).   Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.152 ЦІПК України).

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у пункті 4 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід урахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

На вказані вимоги процесуального закону, а також роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України суд першої інстанції належної уваги не звернув.

Як вбачається з матеріалів справи, судом було відкрито провадження у справі, по якій однією із сторін є юридична особа.

Суд не переконався в тому, чи дійсно ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, а також не з'ясував питання і щодо того, в чиєму користуванні перебуває земельна ділянка на даний час.

Із пояснень представника відповідача в суді апеляційної інстанції та матеріалів справи вбачається, що спірною земельною ділянкою користується не ОСОБА_2, а відповідач на підставі договору оренди земельної ділянки від 25 липня 2008 року та договору про внесення змін до нього від 31.08.2011 року, які були укладені з попереднім власником ОСОБА_4

Таким чином, оскаржувана ухвала ґрунтується на припущеннях, що недопустимо з огляду на положення ст. ст. 1, 14, 60 та 213 ЦПК України.

Виходячи з предмету позову, а також з суб'єктного складу сторін, колегія суддів  не може погодитися і з запропонованим позивачем та обраним судом способом забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала  суду підлягає скасуванню з постановленням, у відповідності до положень  п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України нової ухвали про відмову у задоволенні  заяви про забезпечення позову.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_2 підлягає стягненню 1600 грн. судового збору сплаченого ПАТ «ТАКО» за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія судів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об’єднана" задовольнити.

Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2017 року про забезпечення позову скасувати і постановити нову про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об’єднана" (код ЄДРПОУ 33939991) 1600 грн. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: