ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
15.09.09 Справа № 1/209(26/207)
ПОСТАНОВА
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процика Т.С.
При секретарі Мацкулі Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи (далі СПД-ФО) ОСОБА_2 б/н і дати
на рішення господарського суду Львівської області від 09.06.2009 року
у справі № 21/209 (26/207)
за позовом: СПД-ФО ОСОБА_2, м. Львів
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Золочівагро», с.Ясенівці Львівської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фермерське господарство «Якторів», с. Словіта, Львівська область
про стягнення 56 339,40 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2; ОСОБА_3- представник;
від відповідача: Янків І.М. - представник;
від третьої особи: не з’явився
ВСТАНОВИВ:
СПД-ФО ОСОБА_2 звернувся в господарський суд Львівської області з позовом до ТзОВ «Золочівагро»про стягнення 56 339,4 грн., а саме: 21 939,40 грн. шкоди завданої автомобілем, 600 грн. витрат на проведення експертизи, 800 грн. вартості нестачі цегли, 33 000 грн. неодержаних доходів (упущеної вигоди).
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.07.2007 р. у позові відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р. рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2007 р. у справі №21/209 (26/207) залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2008 р. касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_5 задоволено частково, рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р. у справі №21/209 (26/207) скасовано, а справу передано до господарського суду Львівської області на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду України від 06.11.2008 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2008 р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.06.2009 року у справі № 21/209 (26/207) (суддя Масловська Л.З.) в позові СПД-ФО ОСОБА_2 до ТзОВ «Золочівагро»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фермерське господарство «Якторів»про стягнення 56 339,4 грн., відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду СПД-ФО ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу б/н і дати, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.06.2009 року у справі № 21/209 (26/207) та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду суперечить нормам матеріального і процесуального права. А саме, скаржник посилається на те, що працівники охорони ТзОВ «Золочівагро» протиправно заволоділи автомобілем марки «Камаз 5320», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належним на праві власності СПД-ФО ОСОБА_5; юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.
ТзОВ «Золочівагро»подано відзив на апеляційну скаргу № 25 від 21.07.2009 року, в якому просить рішення господарського суду Львівської області від 09.06.2009 року залишити без змін.
Апелянтом у судовому засіданні подано клопотання б/н від 15.09.2009 року про витребування у Головного управління МВС України у Львівській області матеріалів справи № 18/29-б за зверненням ОСОБА_2 щодо неправомірних дій по заволодінню його автомобілем марки «Камаз»д.н НОМЕР_2.
Дане клопотання судовою колегією відхилене, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи господарським судом Львівської області витребовувались у Головного управління МВС України у Львівській області матеріали справи № 18/29-Б за зверненням ОСОБА_2 щодо неправомірних дій по заволодінню його автомобілем марки «Камаз»д.н. С 0690ІН. У зв’язку з чим, Головним управлінням МВС України у Львівській області листом № 1/5-1987 від 09.04.2009 року (а.с.40) було направлено до господарського суду Львівської області матеріали перевірки від 15.02.2009 року № 18/29-337, проведеної працівниками ІОС УВБ у Львівській області по зверненню гр. ОСОБА_2, які є в матеріалах даної справи (а.с.44-63).
Крім того, Вищий господарський суд України в постанові від 24.07.2008 р. звернув увагу, що протиправність поведінки як елемент складу цивільного правопорушення, може мати ознаки злочину, однак, регулюється самостійними правовими нормами. І лише відповідальність за цивільне правопорушення, яке випливає виключно із злочинних діянь, може застосовуватись після визнання особи винною у скоєнні злочину. Заволодіння особою чужим майном без відповідних правових підстав є цивільним правопорушенням, а тому визнано хибним посилання судів на необхідність встановлення складу злочину; необхідність підтвердження того, що відповідачу було відомо про факт укладення позивачем господарських договорів, зобов’язання за якими він не виконав, оскільки таке не виключає можливості протиправної поведінки відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи між ТзОВ «Золочівагро»та СПД-ФО ОСОБА_2 був укладений договір на надання послуг по перевезенню №21від 05.09.2006 р. (а.с. 19 т. 2), за яким позивач зобов’язався перевозити цукровий буряк урожаю 2006 р.
Відповідач надавав позивачу для перевезення пальне, однак позивач замість перевезення буряків використовував це пальне для перевезення вантажів інших замовників. Проте, як встановлено в суді першої інстанції так і апеляційній інстанції посилання відповідача на протиправну поведінку позивача при виконанні умов договору №21 від 05.09.2006 р. не заслуговують на увагу, як такі, що не стосуються суті даної справи. Відповідач не позбавлений права звернутись з приводу цих відносин до компетентних органів із відповідними зверненнями в окремому порядку.
Позивач ствердив, що 25.11.2006 р. ним було придбано 5000 шт. цегли в ТзОВ “Золочівський цегельний завод” на суму 2500 грн., і завантажено в належний йому автомобіль КАМАЗ 5320, державний реєстраційний НОМЕР_1, однак, жодних переконливих доказів цього факту суду надано не було, про завантаження такої кількості цегли та з’ясування при перерахунку 12.04.2007 р. що фактично залишилось в автомобілі лише 3400 шт. цегли, згадується лише у документах, складних позивачем.
Позивач посилається на те, що 25.11.2006 р. належний йому автомобіль із вантажем цегли був незаконно зупинений працівниками охорони ТзОВ “Золочівагро” та без відома позивача поставлений під охорону на території колишнього ТзОВ “Громада”, яка фактично використовується фермерським господарством “Якторів”, посилаючись при тому на лист ГУ МВС України у Львівській області №5/162Б від 29.03.2007 р. (а.с. 21 т. 1) та акт від 07.05.2007 року складеним ДІМ Золочівського РВ ГУМУСУ у Львівській області (а.с. 22 т. 1) , актом від 26.11.2006 року, складеним ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 23 т. 1).
Належних доказів, які б підтверджували факт примусової зупинки автомобіля позивача саме працівниками відповідача та примусової, без згоди позивача, доставки транспортного засобу на охоронювану територію відповідача суду надано не було. Наявні в матеріалах справи посилання про ці обставини містяться у зверненнях самого позивача та складених ним актах без участь представників відповідача чи третьої особи. Матеріали справи свідчать, що за зверненнями позивача з цього приводу проводиться перевірка правоохоронними органами, остаточні висновки яких щодо стверджуваних фактів на дату розгляду справи судом, відсутні.
Однак, як вбачається з листів фермерського господарства “Якторів” №15 від 02.07.2007 р., від 22.04.2009 р. (а.с. 31 т.1, 73, т. 2) 25.11.2006 р. належний позивачу автомобіль дійсно був відбуксирований, але силами фермерського господарства “Якторів”, а не відповідача на територію колишнього ТзОВ “Громада” (с. Словіта). Таке відбуксирування було здійснено на прохання самого позивача. Автомобіль під охорону не передавався, позивачу було лише надано дозвіл його розмістити на цій території, а згодом, також на прохання позивача, автомобіль було засобами фермерського господарства “Якторів” відбуксировано у м. Львів.
Таким чином, участь працівників відповідача у доставці автомобіля позивача на територію ТзОВ “Громада”, утримання відповідачем майна позивача чи вчинення відповідачем протиправних дій щодо майна позивача не доведено у встановленому законом порядку належними доказами.
Позивач із посиланням на акт від 26.11.2006 р. (а.с. 23 т. 1) ствердив про те, що в цю дату йому стало відомо про несправний стан належного йому автомобіля, який перебував на території ТзОВ “Громада”. У відповідності до висновку спеціаліста ТзОВ Фірма “Експертиза” №207 від 27.04.2007 р. експертного автотоварознавчого дослідження (а.с.10-15 т. 1), пошкодження ДТЗ КАМАЗ 35320 державний реєстраційний НОМЕР_1, які визначені при його дослідженні 19.04.2007 р., сталось внаслідок ДТП. Вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля, внаслідок його пошкодження у ДТП, станом на дату проведення оцінки становить 21939,40 грн. Як зазначив у постанові від 24.07.2008 р. Вищий господарський суд України, на відповідача покладений обов’язок доказування відсутності нанесеної майну шкоди у тому випадку, якщо судами будуть встановлені обставини неправомірного заволодіння таким майном відповідачем. Однак, такі обставини з матеріалів справи не вбачаються. Натомість, як випливає з матеріалів справи, несправність вказаного автомобіля існувала станом на 25.11.2006 р., що призвело до необхідності його відбуксирування на прохання позивача. Про факт несправності автомобіля станом на 26.11.2006 р. стверджує і позивач у своєму акті від 26.11.2006 р.. Зазначене додатково підтверджується листом УДАІ ГУ МВС України у Львівській області №9/1-1347зп від 03.03.2009 р. (а.с.16т. 2), згідно із яким ні 25.11.2006 р.. ні 26.11.2006 р. не було зареєстровано дорожньо-транспортних пригод за участю автомобіля КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про недоведеність факту пошкодження автомобіля внаслідок ДТП, причинового зв’язку пошкодження із поведінкою відповідача.
Позивач також ствердив, що протягом часу, коли автомобіль утримувався на території ТзОВ “Громада”, на підставі договору від 01.03.2007 р., укладеного між позивачем і ТзОВ “Гриф-М” позивач мав надати послуги по перевезенню на суму 8000 грн.; а на підставі договору від 09.01.2006 р., укладеного між позивачем і ПП “Львівбуд і компанія”, позивач мав надати послуги по перевезенню на суму 25000 грн., однак, ці кошти не були отримані позивачем внаслідок відсутності автомобіля. Однак, як вбачається з даних договорів, вони були укладені позивачем протягом того періоду, коли за його твердженням автомобіль КАМАЗ номерний знак НОМЕР_1 утримувався проти волі позивача, про що позивачу було відомо. Зі змісту зазначених договорів та суті відповідних відносин між позивачем та замовниками вбачається право позивача здійснювати перевезення іншими транспортними засобами, окрім автомобіля КАМАЗ НОМЕР_1, який завідомо для позивача перебував у несправному стані, у тому числі, залученими в інших суб’єктів господарювання. Однак, цього зроблено не було. Крім того, матеріалами справи не підтверджується той факт, що зазначені кошти не були отримані позивачем саме внаслідок поведінки відповідача.
Згідно із ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, ст. 1187 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вина у господарській діяльності –це існування двох обставин, які дають підстави для застосування відповідальності: наявності реальних можливостей для неналежного виконання зобов’язання , невжиття всіх заходів для недопущення (запобігання) збиткам. Вина підприємства –це вина його працівника.
У випадку, коли згідно із законодавством при визначенні характеру та розміру відповідальності дії принцип презумпції вини - відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов’язання. Тому при встановленні відповідальності слід дослідити діяльність конкретних працівників, дії чи бездіяльність яких спричинили до виникнення збитків. Що досліджувалось судом першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не досліджено доказів, а саме листу Головного управління МВС України у Львівській області від 29.03.2007 року № 5/162Б, акту від 07.05.2007 року складеним ДІМ Золочівського РВ ГУМУСУ у Львівській області, актом від 26.11.2006 року якими стверджується такий факт про заподіяння збитків відповідачем позивачу, не є переконливими з наступних підстав.
Згадані вище документи не підтверджують факт заподіяння шкоди позивачу відповідачем внаслідок примусової зупинки автомобіля позивача саме працівниками ТзОВ «Золочівагро»та примусової, без згоди позивача, доставки транспортного засобу на охоронювану територію колишнього ТзОВ «Громада». Дані документи є лише посиланнями про ці обставини, які містяться у зверненнях самого позивача та складених ним актах без участі представників відповідача чи третьої особи. З листа Головного управління МВС України у Львівській області від 29.03.2007 року № 5/162Б видно що з цього приводу проводиться перевірка правоохоронними органами, остаточні висновки яких щодо стверджуваних фактів на дату розгляду справи судом, відсутні. Як зазначив Вищий господарський суд України в постанові від 24.07.2008 р., протиправність поведінки як елемент складу цивільного правопорушення, може мати ознаки злочину, однак, регулюється самостійними правовими нормами. І лише відповідальність за цивільне правопорушення, яке випливає виключно із злочинних діянь, може застосовуватись після визнання особи винною у скоєнні злочину. Остаточні висновки таких органів щодо встановлених та перевірених фактів, про які стверджує позивач, могли бути враховані на рівні з іншими доказами, однак, на дату розгляду справи судом першої інстанції звернення самого позивача, складені з його слів пояснення, листування з правоохоронними органами не доводять стверджуваного факту протиправних дій відповідача щодо зупинки, вилучення у позивача транспортного засобу та його примусового поміщення на охоронюваній території.
Позивачем не доведено факт заподіяння шкоди відповідачем та внаслідок його протиправної поведінки.
Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 09.06.09 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини та висновку місцевого господарського суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Львівський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
1.Рішення господарського суду Львівської області від 09.06.2009 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в господарський суд Львівської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Процик Т.С.