Справа №204/989/17

Провадження №2/204/747/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2017 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Книш А.В.,

при секретарі Подвижній О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,–

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до відповідача з позовною заявою, в якій просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в будинку №18 по вул.Вугільна у м.Дніпро. В обґрунтування даного позову позивач зазначила, що вона є власником домоволодіння №18 по вул.Вугільній у м.Дніпро, де вона постійно мешкає та зареєстрована за зазначеною адресою. Крім неї в зазначеному будинку, з 25 березня 2010 року зареєстрований її син – відповідач ОСОБА_3. Однак, протягом тривалого часу відповідач не мешкає в будинку №18 по вул.Вугільній у м.Дніпро без поважних причин. Як стало відомо позивачу, в серпні 2014 року відповідач виїхав до Російської Федерації для постійного місця проживання. Приїхати в Україну та добровільно знятися з реєстрації відповідач відмовляється. Позивач зазначає, що є особою пенсійного віку, їй важно самостійно сплачувати комунальні послуги, а субсидії вона оформити не може, оскільки відповідач зареєстрований в даному будинку. На підставі викладеного, позивач вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просила позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, тому суд вважає можливим зі згоди представника позивача провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачу належить житловий будинок №18 по вул.Вугільній у м. Дніпрі, що підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 07 квітня 1988 року на підставі рішення виконкому Красногвардійської районної Ради народних депутатів №51/6 від 12 лютого 1988 року, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» ДОР за №495 за реєстровим номером 108.

В будинку №18 по вул.Вугільній у м.Дніпропетровську зареєстровані позивач та відповідач, що підтверджується копією довідки №3213 від 11 грудня 2016 року про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Квартальним комітетом Красногвардійського району №19.

Також довідкою, наданої адресно-довідковим підрозділом ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області від 21 лютого 2017 року, встановлено, що відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 15 березня 2010 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що вони є сусідками позивача та знають, що в 2014 році син позивача ОСОБА_3 виїхав до Російської Федерації, після чого вони більше ні його, ні його речей у будинку позивача не бачили.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні суду показала, що вона є дочкою позивача та сестрою відповідача, коли в 2014 році в Україні розпочалися воєнні події її брат виїхав до Росії на постійне місце проживання. Знає, що повертатися до України брат не збирається, у нього в Росії є діти та онуки.

Відповідно до копій актів про не проживання особи за місцем реєстрації та відсутність особистих речей від 02 березня 2016 року, 02 вересня 2016 року та 11 лютого 2017 року, підписаних трьома особами та засвідчених головою квартального комітету Красногвардійського району №19, встановлено, що відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично не мешкає за місцем реєстрації з 14 серпня 2014 року (виїхав за кордон до Росії).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач не проживає в спірному житловому приміщенні понад один рік без поважних причин, спроб вселитися не робив і ніхто не перешкоджав його проживанню або вселенню до нього, а тому вимоги позивача щодо визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 224 – 226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: Дніпро, вул.Вугільна, буд. 18.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. 

Суддя А.В. Книш