Справа № 758/1542/17

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

секретаря - Прокопенко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, Компанії «Стокман Інтерхолд С.А.» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних за прострочення виконання зобов»язання, пені, інфляційних втрат та упущеної вигоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просили стягнути з відповідачів в солідарному порядку на підставі ст. 536 ЦК України проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 07.12.2007 року по 16.03.2017 року в розмірі 17 557 083,25 доларів США, також просили на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних за прострочення виконання зобов»язання за період з 07.12.2007 року по 16.03.2017 року в розмірі 4 466 130,40 доларів США, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 07.12.2007 року по 16.03.2017 року в розмірі 35 114 166,50 доларів США, інфляційні втрати за період з грудня 2014 року по березень 2017 року в розмірі 518 960 895,18 грн., 3% річних за період з 19.11.2014 року по 16.03.2017 року в розмірі 52 148 932,21 грн., в порядку ст. 22 ЦК України упущену вигоду за період з грудня 2014 року по лютий 2017 року включно у розмірі 371 161 841,61 грн. Мотивували позов тим, що відповідачами не виконується зобов»язання , яке підтверджено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.11.2014 року, розмір якого складає 748 205 985,02 грн.( еквівалентно 16 000 000 доларів США), цими грошима відповідачі користуються, а рішення суду не виконують, чим порушують майнові права позивачів.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21.02.2017 року об»єднано цивільну справу №758/1542/17 за позовом ОСОБА_1, Компанії «Стокман Інтерхолд С.А.» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів в одне провадження зі справою №758/4267/16-ц за позовом ОСОБА_1, Компанії «Стокман Інтерхолд С.А.» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, яка перебувала в провадженні цього ж суду з квітня 2016р.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_5позов підтримав, просив стягнути борг на підставі ст.536 ЦК України, одночасно просив стягнути борг на підставі ст.625 ЦК України. Уточнені позовні вимоги підтримав ( а.с. 68-80, т.ІІ)

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судовому засіданніпросив відмовити в задоволенні позову, надав письмові заперечення (а.с. 138-144, том І), вважає вимоги необґрунтованими, з рішення Голосіївського районного суду м.Києва, на яке посилаються позивачі, не вбачається, що це є грошове зобов»язання, а це є компенсація за частку в інвестиційній угоді, тобто мало місце набуття активу, а не набуття грошових коштів, тому це не є грошове забов»язання, за невиконання якого застосовуються вимоги ст.625 ЦК України.Крім того, вимоги щода стягнення інфляційних втрат не можуть зазначатись в грошовій одиниці - доларах США.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 в судовому засіданні також просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 86-93, том І), оскільки з рішення Голосіївського районного суду м.Києва не вбачається, що відповідачі безпідставно заволоділи грошовими коштами, відсутній встановлений факт наслідків недійсності правочину, також в порушення вимог ст.524, 533 ЦК України представник позивачів просить стягнути інфляційні втрати в доларах США. Позовні вимоги мають на меті здійснити подвійне стягнення з відповідачів : і за безпідставно набуті кошті на підставі ст.536 ЦК України , і за невиконання грошового зобов»язання на підставі ст.625 ЦК України, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Крім того, відповідачам невідомо на якій стадії перебуває виконавче провадження, хоча про відкриття виконачого провадження відомо.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.11.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 та Компанії Стокман Інтерхолд С.А.» задоволено частково. Визнано недійсною повністю з моменту укладення угоду акціонерів від 06.12.2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та Компанії «Стокман Інтерхолд С.А.» які солідарних стягувачів грошові кошти в розмірі 748 205 985,02 грн. (а.с. 16-29, том І).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.09.2015 року (а.с. 33-42, том І) та ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.12.2015 року (а.с. 44-48, том І) вказане рішення суду залишено без змін.

Представник позивачів просив стягнути борг і на підставі ст.536 ЦК України і на підставі ст.625 ЦК України.

В порядку ст. 536 ЦК України просив стягнути проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 07.12.2007 року по 16.03.2017 року в розмірі 17 557 083,25 доларів США.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові від 02.03.2016р., якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші ( як готівкові, так і безготівкові) , на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатись про безпідставність набуття або збереження грошових коштів. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й не уможливлює стягнення 3% річних від простороченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Отже, стягнення боргу в даному випадку з двох підстав одночасно, про що просив у позові представник позивачів, є неможливим, тому суд приходить до висновку про застовуання однієї підстави щодо стягнення боргу, а саме ст. 625 КЦ України.

Крім того, позивач дізнався про безпідставність набуття коштів не з 2007р., а з 2013р., про це було зазначено в ухвалі Апеляційного суду м.Києва від 28.09.2015р ( а.с.41 т.1).Тому в задоволенні даної позовної вимоги суд відмовляє.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов»язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов»язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення гршових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати кредиторові.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 01.10.2014р. у справі №113цс14.

В Постанові Верховного Суду України від 06.07.2016р. у справі №6-1946цс15, вирішуючи питання про усунення розбіжностей застосування частини другої статті 625 ЦК України, Судова палата Верховного Суду України виходить з того, що згідно із ч.2 ст.509 ЦК України зобов»язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до частини п»ятої якої у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов»язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 входить до розділу І «Загальні положення про зобов»язання» Книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов»язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов»язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов»язань.

За невиконання грошового зобов»язання наступають наслідки, передбачені ст.625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 30.03.2016р. у справі №6-2168цс15.

Частиною 5 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встанволених актами цивільного законодавства цивільні права та обов»язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у який беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, як вбачається зі змісту Ухвали ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.12.2015р. вбачається, що виходячи зі змісту домовленості інвесторів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов»язалися компенсувати ОСОБА_1 зменшення його частки в інвестиційних проектах на 10% в грошовому еквіваленті на дату підписання угоди. Водночас, вони погодили що додаткове фінансування інвестиційних проектів з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинно було здійснюватися особистими грошовими коштами, але в будь-якому випадку не спільними коштами інвесторів. ( а.с.45 т.1).

Вартість 10%, на які було зменшено частку ОСОБА_1 в інвестиційних проектах, була визначена сторонами на момент укладення угоди акціонерів та становила 16 047 819,80 доларів США (а.с. 38, том І).Тобто, виникло зобов»язання .

Отже, з цього суд робить висновок, що між сторонами існує зобов»язання не інакше як грошове ( ні надати послугу, ні виконати роботу тощо), тобто зобов»язання зводиться до сплати грошей, тому є грошовим зобов»язанням, розмір якого підтверджено рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 19.11.2014р., а саме 748 205 985,02 грн.В даному випадку правовідносини між сторонами не є сімейними, трудовими або деліктними, а як вказано в Ухвалі ВССУз розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.12.2015р., суд першої інстанції, задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1, правильно виходив з оцінки мети і умов договору, змісту відносин сторін та з усталеної практики відносин між сторонами, зобов»язання яких за цим договором є солідарним та неподільним.

Враховуючи зазначене, а також вимоги ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому суд бере до уваги наданий розрахунок заборгованості : інфляційні втрати за період з грудня 2014 року по березень 2017 року в розмірі 518 960 895,18 грн. та 3% річних за період з 19.11.2014 року по 16.03.2017 року у розмірі 52 148 932,21 грн. Розрахунок проведений, виходячи з основної суми боргу 748 205 985,02 грн., яка визначена рішенням Голосіївського рацонного суду м.Києва. ( а.с.77 т.ІІ): 3% річних від простроченої суми у період з 19.11.2014 р. по 27.04.2016 р. (тобто 848 днів прострочення) у розрахунку: 748 205 985,02 грн. х 3 % : 100 х 848 днів прострочення : 365днів = 52 148 932,21 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачами розрахунок інфляційних втрат за період з грудня 2014 р. по лютий 2017р. включно, який складає 518 960 895,18 грн.(а.с. 76-77, том ІІ), приходить до висновку, що вказані вимоги також підлягають задоволенню. Збитки від інфляції = сума боргу х індекс інфляції : 100% - сума боргу (748 205 985,02 грн. х 169,36% / 100 - 748 205 985,02 грн. = 518 960 895,18 грн.).

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов»язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат позикодавця від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позикодавцю, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи, що судом задоволені вимоги в частині стягнення боргу на підставі ст.625 ЦК України за період з грудня 2014р., тому подвійне стягнення в порядку ст. 625 ЦК України 3 % річних за прострочення виконання зобов»язання за період з 07.12.2007 року по 16.03.2017 року в розмірі 4 466 130,40 доларів США, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Позивачі просили також стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 07.12.2007 року по 16.03.2017 року в розмірі 35 114 166,5 доларів США.

Дані вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України). Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов»язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов»язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України). Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов»язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов»язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов»язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.

Така судова практика, висловлена в Постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі №6-79цс14.

Максимальний розмір пені пов»язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів упущеної вигоди, позивачі зазначили, що могли б розмістити отримані від виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19.11.2014 року кошти на депозитному рахунку у АБ «Південний» та отримати доходиза період з 28.11.2014 року по 16.03.2017 року (за 27 місяців) в розмірі 371 161 841,61 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: порушення зобов'язання, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Пред»явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов»язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі розпорядження грошовими коштами.

Отже, при обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення реальності тих доходів, які особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, які особа отримала б у випадку не посягання на її право, покладається на позивача.

Як вбачається з листа АБ «Південний» №01939/1-18/3 від 27.11.2014 року АБ «Південний» було заявлено пропозицію розмістити на депозитному рахунку грошові кошти позивачів з передбаченими процентними ставками: 6,5%-8% річних в доларів США; - 16%-18% річних в гривні. Строк розміщення депозиту не менше 13 місяців з можливістю продовження. (а.с. 81, том ІІ).

В даному випадку, ці доходи не є абстрактними, а дійсно були б отримані позивачем в разі розміщення коштів на депозит. Крім того, представники відповідачів в судовому засіданні, заперечуючи проти позовних вимог вцілому, не зазначили жодного аргументу щодо причин невиконання судового рішення, знаючи, що воно набрало чинності та звернуто до виконання. Тобто, такі дії з боку відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості отримати прибуток.

З листа ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №20-1.49928917/17 від 20.04.2016 року вбачається, на виконання відділу перебуває виконавче провадження №49928917 з виконання виконавчого листа №752/15859/14-ц, виданого 22.10.2015 року Голосіївський районним судом м. Києва.Боржник ОСОБА_4 29.01.2016 року отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2016р., на даний час виконавчий лист боржником не виконаний, будь-яких стягнень по виконавчому документу не здійснювалось.

Представником позивачів наводиться розрахунок, який суд приймає до уваги. Також враховується, що, оскільки ОСОБА_1 здійснював свою діяльність через Компанію «Стокман Інтерхолд С.А.», позивачі є солідарними стягувачами, і Компанія також підтримує ці вимоги, тому є доречним стягнути цю суму на користь двох позивачів.

Так, за 2015 рік: 748 205 985,02 грн. х 18% х 365 днів : 365 днів = 134 677 077,30 грн.;

за 2016 рік: 748 205 985,02 грн. х 18% х 365 днів : 365 днів = 134 677 077,30 грн.;

за 3 місяці 2017 року: 748 205 985,02 грн. х 18% х 90 днів : 365 днів = 33 208 046,46 грн. А всього 302 562 201,06 грн.

Згідно ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені та документально підтверджені вимоги позивача про стягнення судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 4000,00 грн. судового збору з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 625 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, Компанії «Стокман Інтерхолд С.А.» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних за прострочення виконання зобов»язання, пені, інфляційних втрат та упущеної вигоди - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) та Компанії «Стокман Інтерхолд С.А.» (реєстраційний номер - 662282) інфляційні втрати за період з грудня 2014 року по березень 2017 року в розмірі 518 960 895,18 грн.; 3% річних за період з 19.11.2014 року по 16.03.2017 року у розмірі 52 148 932,21 грн., а всього стягнути 571 109 827,39 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та Компанії «Стокман Інтерхолд С.А.» в порядку ст. 22 ЦК України упущену вигоду за період з грудня 2014 року по лютий 2017 року включно в розмірі 302 562 201,06 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та Компанії «Стокман Інтерхолд С.А.» судовий збір в розмірі по 4000,00 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя Г. Б. Супрун