Справа № 450/2307/15-ц Провадження № 2/450/116/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2017 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Данилів Є.О.

при секретарі Курпіта П.І.

з участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва,-

встановив:

15.09. 2015 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва. У позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 припинити право власності ОСОБА_3 на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4

У позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимоги позивач як на підстави для задоволення заявлених позовних вимог покликається на наступні обставини:

07.09. 2016 року позивачем було виявлено, що відповідачем зареєстровано право власності об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, який розташований на земельній ділянці, що належить позивачеві та збудований за рахунок та силами позивача.

На підставі наведеного позивач у позовній заяві просить суд задоволити заявлені позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, пояснили суду, що з 2008 року після фактичного припинення шлюбних відносин із відповідачем, яке відбулося у 2007 році, позивач за власний рахунок збудував спірний об'єкт нерухомого майна. Грошові кошти на будівництво були набуті позивачем за рахунок позики на суму у 18 270,00 Євро у ОСОБА_6 (сестра позивача), подарунку ОСОБА_6 - 10 000,00 Євро, позики у ОСОБА_7 - 25000,00 грн., від своєї матері ОСОБА_8 позивач отримав позику в сумі 48 000,00 грн. При цьому, квартира в якій проживали сторони за час шлюбу була передана відповідачеві. Таким чином, враховуючи здійснення позивачем будівництва спірного майна за власний рахунок, своїми силами набуття права власності на таке майно відповідачем є незаконним.

Відповідач ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилася, проте прибув її представник ОСОБА_4, який у судовому засіданні заявлені позивачем позовні вимоги не визнав, пояснення дав суду аналогічні викладеним у письмовому запереченні проти позову, з якого слідує, що позивач при розгляду судами справи про поділ спільного майна подружжя (справа № 450/3909/13-ц) відносив об'єкт незвершеного будівництва, що є предметом цього спору до спільного майна подружжя. Крім того, за відповідачем право на вказаний об'єкт виникло в 2016 році, тобто через три роки після розірвання шлюбу між сторонами. Також, позивачем не надано суду доказів на підтвердження здійснення ним будівництва спірного майна. Копії товарних чеків, що надані позивачем, які не підтверджені оригіналом, можуть бути підробленими, оскільки останній працює у сфері будівництва. 07.03.2007 року відповідач ОСОБА_3 уклала договір з приводу виконання будівельних робіт із підприємством, яке мало відповідну ліцензію на виконання будівельних робіт та провела часткову оплату. Вказаний будинок збудовано протягом 2007 року за кошти, які надала ОСОБА_3 її мати - ОСОБА_10 В подальшому стало відомо, що грошові кошти в сумі п'ятдесят тисяч доларів США ОСОБА_10 одержала, в якості позики, від ОСОБА_11. Дана обставина підтверджується нотаріально посвідченими заявами від ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та договором про переведення боргу від 08.02.2016, який ОСОБА_3 уклала із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 для врегулювання питань повернення даної заборгованості. Оскільки грошові кошти, які було витрачено на будівництво сплачуються особисто ОСОБА_3, збудований будинок є її особистою приватною власністю та не входить до об'єктів спільного майна із відповідачем, як колишнього подружжя. На підставі наведеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні надав суду пояснення з яких слідує, що влітку (липень) 2009 році ОСОБА_1 «штукатурив» будинок в с. Зимна Вода, Пустомитівського району, вікон не було. Оскільки ОСОБА_1 було відомо, що він (свідок) займається будівництвом, ОСОБА_1 звернувся до нього (свідка) з проханням йому допомогти людьми. На що він (свідок) погодився. В ОСОБА_1, за місцем будівництва була бетономішалка. ОСОБА_1 розраховувався за всі роботи, будівництвом займався ОСОБА_1 особисто, нікого більше з члені сім'ї не було на будівництві. Йому (свідку) знайома колишня дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3. ОСОБА_1 розповідав, що з дружиною не живе, має проблеми. Вартість робіт він (свідок) не пам'ятає, на той час вартіть робіт за 1 кв. м. складала, приблизно 30 грн.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні надав суду пояснення з яких слідує, що він (свідок) проживає АДРЕСА_6, який межує із будинком, що є предметом спору. Будівництво здійснювалося 8-9 років тому. Будівельній роботи у спірному майні виконували майстри, будівництвом займався ОСОБА_1. Він (свідок) бачив дружину ОСОБА_1 коли вони (сторони) оглядали земельну ділянку на якій був фундамент. «Коробку» збудувано протягом одного - півтора місяця.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні надав суду пояснення з яких слідує, що вона (свідок) є матір'ю ОСОБА_1, останній попросив грошей на будівництво будинку. Тому, вона (свідок) свої збереження у розмірі 48 000,00 грн. в 2008 році віддала сину. ЇЇ (свідку) відомо, що її дочка, яка перебуває на «заробітках» за кордоном надавала кошти на будівництво. У 2008 році ОСОБА_1 із дружиною ОСОБА_3 однією сім'єю не проживав.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні надав суду пояснення з яких слідує, що він (свідок) проживає в с. Зимна Вода, є однокласником ОСОБА_3, знайомий із ОСОБА_1. У 2006 році він (свідок) на зустрічні однокласників зустрівся із ОСОБА_3 вперше за п'ятнадцять років. Він (свідок) практично кожен день проїжджає повз спірний об'єкт, на його думку «коробка» була збудована у 2007 році. Коли він (свідок) проїжджав повз спірний будинок бачив його на будівництві.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши матеріали цивільної справи № 450/3909/13-ц, цивільної справи № 462/7347/13-ц, проаналізувавши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи:

із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 67473437 від 07.09. 2016 року (а.с. 182 - 183) слідує, що право власності на незавершене будівництво (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 974036046236), розташоване по АДРЕСА_5 зареєстроване за ОСОБА_3, підстава внесення запису Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30497825 від 18.07.2016 року 10:07:44, ОСОБА_14, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Львівська обл. Вказане незавершене будівництво розташоване на земельній ділянці за такою ж адресою, кадастровий № НОМЕР_2.

15.03. 2015 року Пустомитівським районним судом Львівської області ухвалено рішення у цивільній справі №450/3909/13- ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (т. 2 арк. 26 - 29 спр. №450/3909/13-ц). Цим рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволено частково. Вирішено поділити майно подружжя, набуте за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3, залишено у власності ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та залишено у власності ОСОБА_1 транспортний засіб марки DAEWOO МАТIZ Е93 МХ, легковий комбі, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, червоного кольору, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Виділено у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 1 / 2 ідеальній частці кожному земельної ділянки площею 0,1000 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташованої в с. Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівської області, припинено право спільної сумісної власності на вказане майно. В задоволенні решти позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.03. 2015 року у цивільній справі №450/3909/13 -ц частково змінено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 15.12. 2015 року (т. 2 арк. 98 - 103 спр. №450/3909/13-ц), згідно якого апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 березня 2015 року скасовано в частині поділу по 1 / 2 ідеальній частині кожному з подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельної ділянки пл. 0,1000 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташованої у с.Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, та у цій частині ухвалити нове рішення, яким виділити із спільного нажитого майна подружжя ОСОБА_1 земельну ділянку у с.Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області пл. 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_4, припинивши право власності на цю земельну ділянку ОСОБА_3. У решті вирішених вимог рішення залишити без змін. У зазначеному рішенні суду апеляційної інстанції колегія судді прийшла до висновку, що судом першої інстанції встановлено обсяг спільного майна колишнього подружжя , яке на час поділу було в наявності сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_3, та придбане ними за час шлюбу. Таким майном є квартира АДРЕСА_2 вартістю 604348,00 грн., земельна ділянка площею 0,1000 га призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд розташована в с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області вартістю 279380,00 грн., будинок незавершений будівництвом - 1 332 645 грн., транспортний засіб марки DAEWOO MATIZ 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_5, вартістю 41004,00 грн. Вартість вказаного майна визначена висновком оцінювача про вартість майна від 06.09.2013 р., 02.09.2013 р. Протягом розгляду цивільної справи наведена вище вартість спірного майна (згідно висновків та звітів) сторонами не заперечувалась, визнавалась, клопотань про проведення товарознавчої експертизи не заявлялось, а тому суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що обставини, визнані сторонами у цій частині не підлягають доказуванню. Вирішуючи щодо обсягу спірного спільного майна, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене вище майно придбане та набуте у шлюбі, докази про фінансову допомогу для купівлі вказаного майна з боку матері відповідачки, як і докази того, що кошти від реалізації квартири у АДРЕСА_7, належної позивачу ОСОБА_1, та позичені йому кошти його матір`ю витрачені саме на придбання спірного майна відсутні, а отже вірно зробив висновок про те, що спірне майно придбане за спільні кошти подружжя, сторони не приховували будь-якого майна та використовували таке в інтересах сім`ї, та за частину майна, яке відчужувалось, кошти витрачались в інтересах сім`ї. З такими висновками суду погоджується і колегія суддів.

Проте, при вирішенні цієї справи, суд виходить із такого:

Договором купівлі-продажу від 18.06.2004 р. ОСОБА_16 продав, а ОСОБА_3 купила земельну ділянку площею 0,1000 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд розташовану в с.Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівської області. Продаж вчинено за 29600,00 грн., які оплачені, як і витрати по укладенню договору, ОСОБА_3 (т. 1 арк. 12 спр. №450/3909/13-ц), У відповідності до державного акту про право власності від 10.11.2004 р. вказана земельна ділянка належала ОСОБА_3 (т. 1 арк. 12 спр. №450/3909/13-ц). У 2005 році на ім'я ОСОБА_3 видано Будівельний паспорт (а.с.21 - 27). В матеріалах справи (а.с. 28 - 37) знаходиться Проект індивідуального житлового будинку в с. Зимна Вода, Пустомитівського району Львівської області. Позивачем надано суду докази на підтвердження придбання будівельних матеріалів, допоміжних знарядь, засобів, віконних конструкції (а.с. 37 - 53) на загальну суму, приблизно 155 000,00 грн. за період з 2007 року. Такі обставини свідчать про той факт, що позивач за власний рахунок здійснював будівництво спірного об'єкта (незавершеного будівництва). Ці докази в повній мірі підтверджують покази свідків, що допитувалися у судовому засіданні. Покликання представника відповідача на ту обставину, що вказані товарні чеки можуть бути підробленими не знайшли свого підтвердження та, на думку суду, є лише припущенням.

Із Договору на виконання будівельних робіт № 8-03-07 від 07.03. 2007 року, укладений між ОСОБА_3 (замовник) та ПП «Один два три» (підрядник) (а.с. 211-214) слідує, що замовник доручає, а підрядник, в межах Договірної ціни, виконує власними та залученими силами і засобами всі необхідні будівельні роботи з приводу будівництва на земельній ділянці № АДРЕСА_8 індивідуального житлового будинку орієнтовною загальною будівельною площею 300 кв.м. (288,9 кв.м. відповідно до проектно-кошторисної документації (будівельний паспорт, робочий проект), забезпечує необхідну якість Робіт у відповідності до БНіП та інших нормативних документів, здає їх в обумовлені строки замовнику з передачею всієї виконавчої документації, усуває зауваження та дефекти, допущені з його вини, а замовник зобов'язується передати Підряднику фронт робіт, затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити роботи. Договірна ціна за цим Договором складає: 600 000,00 (шістсот тисяч) гривень, в тому числі ПДВ 100 000,00 (сто тисяч) гривень та включає витрати підрядника на усі необхідні матеріали. На виконання всіх робіт, що є предметом цього Договору, складається зведений кошторис, у якому визначається їх вартість. Джерело фінансування робіт - кошти замовника. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 37 від 06.03. 2007 року ОСОБА_3 сплачено ПП «Один два три» 240 000, 00 грн.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Враховуючи те, що норми ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих ним повноважень судом створені належні умови для надання сторонами доказів, заявлення клопотань витребування додаткових доказів.

Відповідач та її представник зазначені вище встановлені законом права не реалізував, доказів які б свідчили про виконання ПП «Один два три» умов Договору на виконання будівельних робіт № 8-03-07 від 07.03. 2007 року суду не надано. Як і не надано доказів участі відповідача ОСОБА_3 чи фінансування останньою спірного будівництва.

Крім того, судом встановлено, що Договір на виконання будівельних робіт № 8-03-07 укладено між ОСОБА_3 (замовник) та ПП «Один два три» (підрядник) 07.03. 2007 року. Згідно п. 3.3. цього договору замовник сплачує підряднику аванс в розмірі 40%, що становить 240000,00(двісті сорок тисяч) гривень від Договірної ціни на виконання Робіт в строк протягом п'яти банківських днів з моменту підписання цього Договору. Згідно Квитанції до прибуткового касового ордеру № 37 від 06.03. 2007 року ОСОБА_3 сплачено ПП «Один два три» 240 000, 00 грн. за один день до укладення договору, що свідчить про відсутність правової підстави для здійснення платежу, а також викликає сумнів у достовірності інформації, яку несуть зазначені докази (договір, квитанція), які суперечать один - одному.

Із позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (арк. 3 спр. № 462/7347/13-ц) слідує та рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13.12. 2013 року, яке набрало законної сили у справі № 462/7347/13-ц (арк. 19-20 спр. № 462/7347/13-ц) встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не проживають разом з 2007 року. Цим фактом, який узгоджується з показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, які допитані судом, підтверджується та обставина що будівництво спірного об'єкта здійснювалося за рахунок чи силами відповідача, хоча б частково.

У рішенні Апеляційного суду Львівської області від 15.12. 2015 року (т. 2 арк. 98 - 103 спр. №450/3909/13-ц) зазначено, що ОСОБА_1 іншого житла, окрім спірної квартири по АДРЕСА_9 не має, у цій квартирі зареєстрований, вимушений проживати у недобудованому будинку, який знаходиться на спірній земельній ділянці, такий доглядає зазначену земельну ділянку, несе витрати по її утриманні, відповідач ОСОБА_3 земельною ділянкою не користується.

Із п. 4 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02. 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» слідує, що якщо суд дійде інших висновків, ніж ті, що містяться в судовому рішенні щодо раніше вирішеної справи, він має навести відповідні мотиви. При цьому суд має виходити з того, що правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки (судження) суду щодо прав і обов'язків сторін, зроблені на підставі встановлених при розгляді справи обставин, не є преюдиційними.

Таким чином, з урахуванням встановлених вище обставин у цій справі, предметом дослідження у якій було безпосереднє дослідження обставин будівництва (зведення) незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_5, суд прийшов до висновку, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_5 було здійснене за рахунок та силами позивача.

Сторонами надавалися суду докази, що, на їхню думку, підтверджують походження коштів на здійснення будівництва, а саме: позивачем представлено суду банківські документи (а.с. 109 - 157) про перекази коштів, які не перекладені на українську мову. Відтак, зміст таких документів є незрозумілим, що свідчить про неналежність таких доказів в розумінні ст. 58 ЦПК України, щодо предмету доказування. Відповідачем подано суду заяву ОСОБА_10 від 09.02. 2016 року (а.с. 216) на підтвердження здійснення останньою позики у 2000 - 2003 рр. у ОСОБА_17 на суму 50 000, 00 дол. США, які в подальшому були передані ОСОБА_3 для проведення оплати за будівельні роботи; заяву ОСОБА_11 від 09.02. 2016 року (а.с. 218) з якої вбачається, що ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_3 10 000, 00 дол. США в якості погашення боргу ОСОБА_10; Договір про переведення боргу від 08.02. 2016 року щодо врегулювання відносин з приводу повернення боргу у розмірі 50 000, 00 дол. США. Надаючи правову оцінку цим доказам, суд виходить із того, що за змістом п. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України у цьому випадку рішення суду не може грунтуватися на поясненнях свідків, чим є вказані вище письмові заяви. Ця норма закону також підлягає застосуванню до показів свідка ОСОБА_8 в частині надання позики позивачеві на суму 48 000, 00 грн.

Договір позики між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 на суму 22 000,00 дол. США від 20.03. 2002 року (т. 1 арк. 110 спр. №450/3909/13-ц), укладений 2002 року, тому суд вважає недоведеним факт використання зазначених коштів на будівництво. Деклараціями про доходи ОСОБА_1 за 2003 - 2011 роки (т. 1 арк. 170-185 спр. №450/3909/13-ц) підтверджено фінансову можливість на здійснення будівництва, яке протягом 2007 - 2017 роки не завершено, що, крім іншого, стверджує труднощі у фінансуванні будівництва.

Суд вважає безпідставним покликання представника відповідача у запереченні проти позову (а.с. 208 - 209) на ту обставину, що адреса спірному будівництву була присвоєна лише в 2016 року і з цим фактом пов'язує існування спірного незавершеного будівництва. Такий висновок суду, ґрунтується на наступному: за змістом ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. І набуття цього права на річ не пов'язане з присвоєнням поштової адреси.

Таким чином, з урахуванням того, що предметом спору у цій справі є право на незавершене будівництво, а не об'єкт нерухомого майна, яке збудоване, як встановлено вище, позивачем, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 Львівської області. Враховуючи цю обставину, підлягає припиненню право власності ОСОБА_3 на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, як таке, що зареєстроване без достатніх на це правових підстав.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57 - 61, ч. 1 ст. 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, суд,-

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1, - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 Львівської області.

Припинити право власності ОСОБА_3 на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 6 090, 00 грн. (шість тисяч дев'яносто грн. 00 коп.) понесених позивачем судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

СуддяЄ. О. Данилів