ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

27 жовтня 2009 року                                                                            Справа № 2а-4846/09/2370  

10 год. 30 хв.                                                                                                                     м. Черкаси  

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді  Гаращенка В.В.,  

при секретарі – Бондар Т.П.,  

за участю:

представника позивача: не з’явився;

представника відповідача: Фонрабе Є.В. – за довіреністю;  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:  

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області, в якій просить стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка  кошти, виплачених як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі: основної пенсії 8752 грн. 72 коп., 136 грн. 57 коп. витрат на доставку вказаної пенсії громадянці ОСОБА_2

В судове засідання позивач не з’явився, представника не направив, проте подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника на підставі наявних у справі матеріалів.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив мотивуючи це тим, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.  

Таким чином, оскільки передача означених документів не відбулася, то підстав у відповідача для відповідних виплат немає.

Крім того, зазначив, що Угода «Про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» врегульовує лише питання пенсійного забезпечення громадян держав – учасниць СНД і ніяким чином не регулює питання проведення взаєморозрахунків між страховими фондами в рамках однієї держави-учасниці, а тому в даному випадку Угода до застосування не підлягає.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області подало до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з травня 2008 року по серпень 2009 року.

Відповідно до даних актів, відповідач не прийняв до заліку та не відшкодовує позивачеві пенсії особам, які отримали каліцтво або втратили годувальника на підприємствах республік колишнього СРСР.

Такі витрати складали, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 8752 грн. 72 коп. виплачених ОСОБА_2, який одержує пенсію по інвалідності, в результаті травми, яку отримав внаслідок нещасного випадку на виробництві в м. Владивосток-80, Російської Федерації, підтверджено довідкою МСЕК серії ВТЭ № 013790 та 136 грн. 57 коп. витрат на доставку вказаної суми пенсій.

Не погоджуючись з відшкодуванням вказаних витрат відповідачем складено таблиці розбіжностей у яких зазначено, що ним не враховані зазначені суми.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплат здійснюється органами Пенсійного фонду України. Ця норма стосується і призначення та виплат пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Починаючи з 1 квітня 2001 року з набранням чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.09.1999 року       №1105-XIV (далі – «Закон №1105»). Цим Законом на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладено обов’язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсії по інвалідності в зв’язку з втратою годувальника.

Дія Закону №1105 поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання на фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

Статтею 21 Закону №1105 визначено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 одержує пенсію по інвалідності, в результаті трудового каліцтва отриманого при  виконанні трудових обов'язків  на території країни колишнього СРСР.

За змістом частини 2 статті 2 Закону №1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

В той же час, у відповідності до п. 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві» від 22.02.2001 року, який набув чинності з 01.04.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

16 травня 2003 року Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №5-4/4, якою затверджений порядок  відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі – «Порядок»).

Пункт 2 Порядку визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.

В свою чергу, головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі актів щомісячної звірки узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі складеної довідки та на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

За таких обставин,  обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, зокрема шляхом стягнення з відповідача  витрат по виплаті пенсій, сплачених управлінням Пенсійного фонду ОСОБА_2 не відповідає положенням чинних нормативно-правових актів України.

Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка є робочими органами відповідних фондів на місцевому рівні, що свідчить про неналежний склад сторін у справі.

В той же час, суд позбавлений можливості провести заміну неналежної сторони, зокрема місцевих органів відповідних фондів на їх центральні органи, оскільки відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України це потягне зміну підсудності адміністративної справи.

Крім того, позивач посилається на ст. 40 Закон №1105 де встановлено, якщо потерпілому, або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не виплачено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку.  

На що представник відповідача у заперечені та під час судового засідання пояснив, що в даному випадку позивач помилково застосовує вказану норму, оскільки вина Фонду щодо даного випадку не доведено, а до суду звернулась не особа, яка має право на одержання страхової виплати, а управління Пенсійного фонду.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, оскільки до стягнення заявлена сума за період 01.05.2008 року по 31.08.2009 року.

Частиною 2 ст. 99 КАС України закріплено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Штамп вхідної кореспонденції Черкаського окружного адміністративного суду за №16939 свідчить, що адміністративний позов №4409/07 від 30.09.2009 року поданий до суду       14 вересня 2009 року.

Статтею 100 КАС України закріплені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема ч. 1 визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, що і зроблено відповідачем.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, вищевикладені норми чинного законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись, ст.ст. 17, 71, 79, 99, 100, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:  

          В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

     Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 жовтня 2009 року.

Суддя                                                                                                      В.В. Гаращенко