Справа №592/7315/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22-ц/788/1/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі: головуючого- Бойка В. Б.,

суддів -   Кононенко О. Ю. ,  Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 лютого 2016 року

в цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк » до ОСОБА_3, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство « Дельта Банк » ( далі – ПАТ ) звернулось до Ковпаківського районного суду м. Суми з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 4784094 грн. 23 коп., яка складається з : суми заборгованості за кредитом – 695621 грн. 90 коп. : строкова – 46441 грн. 46 коп. ; прострочена – 649180 грн. 44 коп.; розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту – 2751739 грн. 48 коп.; суми заборгованості за відсотками – 258374 грн. 28 коп. : строкові -12006 грн. 62 коп.; прострочені 246367 грн. 66 коп.; розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків -1067893 грн. 82 коп.; суми трьох процентів річних від суми простроченого кредиту – 7539 грн. 02 коп.; суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів – 2925 грн. 73 коп.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 лютого 2016 року позов ПАТ задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ заборгованість за кредитним договором в сумі 4784094 грн. 23 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 3654 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

При цьому вказує, що наданий банком розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 2751739 грн. 48 коп. та пені несвоєчасне повернення відсотків – 1067893 грн. 82 коп. є помилковим, оскільки позивач при проведенні нарахувань не врахував дії спеціальних норм законодавства, які повинні застосовуватися в даних відносинах, в результаті чого розмір пені перевищив у три рази розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Вважає, що розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків не може бути більшим подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заслухавши пояснення апелянта, який підтримав доводи своєї скарги, заперечення представників ПАТ проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до приписів ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає не у повній мірі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що поручитель ОСОБА_3, відповідно до договорів поруки від 06 грудня 2012 року, 17 квітня 2013 року, 08 квітня 2014 року, відповідає перед ПАТ за порушення зобов’язання з повернення кредитних коштів ФОП ОСОБА_6 ( далі – ФОП ), а тому з відповідача на користь ПАТ підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії у розмірі 4784094 грн. 23 коп.

Проте повністю з такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони зроблені внаслідок порушення норм матеріального права, а також внаслідок неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається із матеріалів справи, 07 липня 2012 року між ПАТ та ФОП було укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2010693, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах не відновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом заборгованості 419700,00 грн., який змінюється відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно з Додатком №1 до даного договору, який є невід’ємною частиною, зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99 % річних, з кінцевим терміном повернення до 06 липня 2015 року включно.

Відповідно до п.п. 1.1.1. кредитного договору, у випадку невиконання позичальником зобов’язань, передбачених п. 5.11.-5.12. даного кредитного договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% річних, починаючи з дня невиконання зазначених зобов’язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмірі 30% річних діє до дня ( включно ) виконання умов п.п. 5.11-5.12 цього договору. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двостороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

У забезпечення виконання договору кредитної лінії №ВКЛ-2010693 від 07 липня 2012 року між ПАТ, ФОП та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №ВКЛ-2010693 від 06 грудня 2012 року, відповідно до умов якого поручитель зобов’язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредитної лінії №ВКЛ- 2010693 від 07 липня 2012 року.

Відповідно до додаткового договору №2 від 06 грудня 2012 року, сторони домовилися про збільшення максимального ліміту кредитування до 700000 грн., встановили процентну ставку за користування грошовими коштами в розмірі 27,99%.

17 квітня 2013 року між ПАТ та ФОП укладено додатковий договір №3 до договору кредитної лінії №ВКЛ-2010693 від 07 липня 2012 року, відповідно до якого встановлено новий графік зменшення максимального ліміту заборгованості.

Того ж дня, між сторонами укладено додатковий договір №1 до договору поруки, відповідно до якого сторони погодилися з усіма умовами додаткового договору №3.

Додатковим договором №4 від 08 січня 2014 року, укладеного між ПАТ та ФОП встановлено новий графік зменшення ліміту заборгованості та процентну ставку за користування грошовими коштами в розмірі 25,99% річних.

Того ж дня, між сторонами укладено додатковий договір №2 до договору поруки, відповідно до якого сторони погодилися з усіма умовами додаткового договору №4.

У зв’язку з неналежним виконанням ФОП зобов’язань за договором кредитної лінії, станом на 22 червня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 4784094 грн. 23 коп., яка складається з суми заборгованості за кредитом – 695621 грн. 90 коп.; строкової – 46441 грн. 46 коп.; простроченої – 649180 грн. 44 коп.; розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту – 2751739 грн. 48 коп.; суми заборгованості за відсотками – 258374 грн. 28 коп.; строкової -12006 грн. 62 коп.; прострочені 246367 грн. 66 коп.; розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків -1067893 грн. 82 коп.; суми трьох процентів річних від суми простроченого кредиту – 7539 грн. 02 коп.; суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів – 2925 грн. 73 коп.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України ).

Згідно з положенням ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року, закрито провадження за позовом ПАТ до ОСОБА_3, ФОП в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором до ФОП .

Роз’яснено право позивача на звернення до суду з відповідними вимогами про стягнення заборгованості в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов’язки, що складають зміст договірного зобов’язання.

За змістом п. 1.1 договорів поруки, поручитель зобов’язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій та пені.

Отже, позивач у відповідності до положень ст. 554, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, обґрунтовано пред’явив вимогу до поручителя ОСОБА_3, відповідно до договору поруки від 06 грудня 2012 року, як щодо дострокового повернення кредиту, що має сплачуватися відповідно до графіку його повернення, так і заборгованості з його повернення та відсотків за користування, пені, трьох відсотків річних, оскільки він несе відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції, у порушення положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надано належних і допустимих письмових доказів погашення заборгованості за кредитом.

Окрім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 9.1 договору кредитної лінії передбачено, що за прострочення строків повернення кредитних коштів та сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3,0 проценти від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором кредитної лінії, загальний розмір заборгованості відповідача по пені за несвоєчасне повернення кредиту складає 2751739,48 грн., а за несвоєчасне повернення відсотків – 1067893,82 грн., що значно перевищує сукупний розмір збитків кредитора за неналежно виконаним ФОП договором, а тому розмір пені з урахуванням засад справедливості та розумності колегія суддів вважає за необхідне зменшити до 500000 грн. 00 коп.

У відповідності до положень ч. 6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за загальними правилами для оцінки доказів.

При цьому, висновок судової економічної експертизи № 2112 від 09 лютого 2017 року колегія суддів апеляційного суду вважає неналежним доказом у даній справі і таким, що не спростовує обґрунтованості розрахунків ПАТ щодо сум нарахованої заборгованості за неналежне виконання кредитного договору ФОП, оскільки цей доказ не містить вичерпних, однозначних і аргументованих відповідей на поставлені судом питання, експертом застосовані невірні розрахункові дані і методики обрахунку відсотків та пені, які не грунтуються на нормах кредитного договору ( п.п. 3.2, 5.11, 9.1) та договору поруки. В ньому також містяться посилання на норми Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань », який не застосовується до фізичних осіб - боржників при обрахуванні пені у договірних правовідносинах.

Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є : неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповністю з’ясовано обставини, що мають значення для справи, тому рішення в частині стягнення вказаних сум підлягає зміні. Зокрема, належить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 1464460 грн. 93 коп., яка складається з суми заборгованості за кредитом – 695621 грн. 90 коп.; строкової – 46441 грн. 46 коп.; простроченої – 649180 грн. 44 коп.; суми заборгованості за відсотками – 258374 грн. 28 коп.; строкової -12006 грн. 62 коп.; прострочені 246367 грн. 66 коп.; розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків - 500000 грн. 00 коп.; суми трьох процентів річних від суми простроченого кредиту – 7539 грн. 02 коп.; суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів – 2925 грн. 73 коп.

У пункті 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » від 17 жовтня 2014 року №10 роз’яснено, що у разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов’язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів –

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 лютого 2016 року в даній справі змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк » заборгованість за кредитним договором у розмірі 1464460 грн. 93 коп., а не у розмірі, визначеному судом першої інстанції.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий –

Судді –