Справа № 2-1564-1/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
22 жовтня 2009 року Печерський районний суд міста Києва
в складі головуючого-судді Мельник А. В.
при секретарі Серебряковій М.М., Нечаєвій Ю.Ю. Марчук О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути з ТОВ «Український промисловий банк» на свою користь суму депозитного вкладу в розмірі 40 000 гривень.
В обґрунтування вимог своєї заяви ОСОБА_1 зазначила, що 01 липня 2008 року вона уклав з ТОВ «Український промисловий банк» договір банківського вкладу № 1020/0404341001681001, згідно якого банк прийняв від неї готівкою грошові кошти в сумі 40 000 гривень строком на 390 днів до 25 липня 2009 року з процентною ставкою по вкладу 17.7 % річних.
Зазначила, що 09 липня 2009 року вона направила банку листа з проханням повернути її грошові кошти за вказаним договором.
Станом на час її звернення до суду та розгляду вказаної справи, грошовий вклад за депозитним вкладом їй не повернуто.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.
Оскільки відповідач був повідомлений про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку статей 74, 76 ЦПК України, представник відповідача в судове засідання не з’явився та від відповідача не надійшло повідомлення про причини неявки свого представника, а представник позивача не заперечував проти розгляду справи у відсутності представника відповідача в заочному порядку, суд, керуючись ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, розглянув справу заочно на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 липня 2008 між сторонами було укладено договір банківського вкладу № 1020/0404341001681001 (вклад капітал), згідно якого ТОВ «Український промисловий банк» прийняло від ОСОБА_1 готівкою грошові кошти в сумі 40 000 гривень строком на 390 днів до 25 липня 2009 року з процентною ставкою по вкладу 17.7 % річних (а. с. 4).
Факт внесення позивачем зазначених коштів підтверджується копією Квитанції № 1020/153 від 01 липня 2008 року (а. с. 5).
Згідно пункту 2.1.5. Договору, Банк зобов’язується повернути повністю Вклад у «Дату повернення», зазначену у п. 1.1. цього Договору, готівкою або у безготівковій формі за вибором Вкладника.
За поясненнями представника позивача, наданими під час розгляду справи, та з копії фіскального чеку, що міститься на аркуші справи 6, судом встановлено, що 09 липня 2009 року позивачкою було направлено відповідачу рекомендований лист з проханням повернути її грошові кошти за вказаним договором.
Відповіді на свій лист позивачка не отримала.
Згідно виписки по рахунку НОМЕР_1, станом на 22.10.2009 року вихідний залишок по рахунку позивача складає 40 000 гривень.
Станом на час винесення судом рішення грошові кошти за депозитним вкладом позивачці не повернуті.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, згідно ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на замовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до норм ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу; у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти (стаття 1061 ЦК України).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Також, судом не може бути взято до уваги факт введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Укрпромбанк» строком на шість місяців з 21.01.2009 року, оскільки посилання на нього спростовуються положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Зокрема, статтею 56 Закону України «Про Національний банк України», передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій – це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податки і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до положень ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суть і правову природу правовідносин, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми вкладу не є стягненням чи іншою дією по відношенню до банку, яку заборонено вчиняти згідно ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію.
Цивільний кодекс України не припускає жодних випадків щодо позбавлення банку обов’язку видати суму банківського вкладу на першу ж дострокову вимогу особи-вкладника.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, не повернувши позивачу її вклад, не виконав свої зобов’язання за договором банківського вкладу, чим порушив права та охоронювані законом інтереси останньої, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми вкладу за Договором банківського вкладу № 1020/0404341001681001 (вклад капітал) від 01 липня 2008 року, що був укладений між ними є такими, що ґрунтуються на законі, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 10 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», споживачі звільняються від сплати мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Отже, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 400 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, оскільки суд задовольняє позов з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 252 гривні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 169 ч. 4, 209, 212-215, 224 ч. 1, 226 ЦПК України, ст. ст. 526, 1058, 1060, 1061 Цивільного кодексу України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про захист прав споживачів», Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» суд,
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 40000 гривень та 252 гривні у відшкодування судових витрат(витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи)
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь держави 400 гривень 00 копійок у відшкодування судових витрат(судового збору).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий