ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
----------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа № 2-2016/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Оніщука М.І.,
при секретарях: Сливка А.В., Блажівському С.П.,
за участю:
позивача: ОСОБА_2,
представника позивача: ОСОБА_3,
представника відповідача
та третьої особи: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Добрий шлях», третя особа: директор Приватного підприємства «Добрий шлях» ОСОБА_5 про визнання незаконним наказу про звільнення, зобов’язання внести записи в трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить: визнати наказ № 2-к від 04.01.2009 року незаконним; зобов’язати внести записи до трудової книжки про прийняття на роботу з 04.04.2008 року та звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 02.08.2008 року; стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за грудень 2008 року, компенсацію за відпустку за 2008 рік, середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні та 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, обгрунтовуючи заявлені вимоги тим, що з квітня 2008 року вона працювала продавцем в магазині „Якісні продукти”, який належить відповідачу, а з 04.01.2009 року була звільнена за прогули. На її думку, звільненя є незаконним, оскільки вона виходила на роботу у встановлені дні та не була ознайомлена з наказом про зміну графіка роботи. Крім того, отримана нею трудова книжка не містить записів про прийняття її на роботу та про звільнення, що є порушенням вимог чинного трудового законодавства. Більш того, відповідачем при звільненні не було виплачено заробітну плату за грудень 2008 року та компенсацію за невикористану відпустку.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов з викладених в ньому підстав та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідча та третьої особи позов не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що позивач була повідомлена в усному порядку про зміну графіка роботи, проте у встановлені дні на роботу не вийшла, в зв’язку з чим була звільнена за прогули. При цьому, також повідомив, що заборгованість з виплати заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки відсутня, оскільки заробітна плата позивача за грудень пішла на покриття нестачі, яку допустила остання, а також позивачу, згідно наказів надавалась відпустка. Крім того, записи до трудової нижки не були внесені, оскільки позивач працювала за сумісництвом.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, допитавши свідка ОСОБА_6, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 01.04.2008 року позивача було прийнято на роботу в ПП «Добрий шлях» на посаду продавця продовольчих товарів в магазин «Якісні продукти».
Наказом директора ПП «Добрий шлях» № 11 від 28.12.2008 року тимчасово встановлено графік роботи продавців магазину „Якісні продукти”, згідно якого, продавець ОСОБА_6 повинна була працювати 30 та 31 грудня 2008 року, а продавець ОСОБА_2 – 02 та 03 січня 2009 року.
04 січня 2009 року наказом № 2-К позивача було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин 02-03.01.2008 року.
Під час розгляду справи достеменно встановлено, що з наказом ПП «Добрий шлях» № 11 від 28.12.2008 року позивача, у встановленому порядку, ознайомлено не було, а тому останній не було відомо про необхідність виходу на роботу 02 і 03 січня 2009 року. Письмові пояснення у позивача не відбирались, а також в порушення вимог закону, відповідачем не було внесено до трудової книжки позивача ні запису про прийняття на роботу, ні запису про її звільнення.
З огляду на викладене, суд критично оцінює та, як наслідок, не приймає до уваги складений відповідачем акт № 2 від 04.01.2009 року про відмову позивача підписувати наказ про звільнення та надання трудової книжки.
Стаття 40 КЗпП України передбачає випадки розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Кожен з визначених в даній статті випадок є окремою підставою звільнення.
Відповідно до пункту 4 вказаної статті трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одни з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Частина 2 ст. 149 КЗпП України встановлює, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Частини 3 та 4 цієї ж статті закріплюють, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, при звільненні позивача, вищевказані вимоги закону дотримані не були, зокрема, у позивача не були відібрані пояснення та її не було ознайомлено з наказом № 11 від 28 грудня 2008 року.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем порушено порядок ознайомлення працівників з графіком виходу на роботу, порушено визначений законом порядок застосування дисциплінарних стягнень, суд приходить до висновку про незаконність звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України, а від так наказ про звільнення підлягає саме скасуванню, оскільки вимога позивача про визнання наказу незаконним не грунтується на вимогах закону.
При цьому, необхідно зазначити, що оскільки позивачем не заявлено вимогу про поновлення на роботі, у відповідності з вимогами чинного трудового законодавства, формулювання причини звільнення позивача повинно бути змінене і слід вказати в трудовій книжці про звільнення позивача за власним бажанням з 02.08.2009 року, оскільки з 03.08.2009 року вона працювала на новому місці роботи.
Крім того, оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача, то, у відповідності з вимогами КЗпП України, на його користь з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, що становить 3750,32 грн. (25,34 грн. середньоденна заробітна плата х 148 робочих днів), який визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, з урахуванням положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100.
Більш того, частково обгрунтованою є вимога позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за грудень 2008 року, оскільки в судовому засіданні встановлено, що заборгованість по заробітній платі за грудень 2008 року становить 195,17 грн. (а.с. 59).
Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку слід зазначити, що вона задоволенню не підлягає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що наказом № 44 від 31.07.2008 року (а.с. 53) позивачу надавалась відпустка в 2008 році і протилежного позивачем не доведено.
Також, щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв‘язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідачем були порушені трудові права позивача, а отже і заподіяна моральна шкода, оскільки позивач був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, чим було порушено звичайний для нього спосіб життя та він зазнав негативних емоційних хвилювань.
Отже, враховуючи викладене, а також характер, обсяг та тривалість завданих позивачу моральних страждань, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 500,00 гривень у відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Більш того, оскільки суд частково задовольняє позов, а позивач звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 68,00 (51,00 грн. + 8,50 грн. + 8,50 грн.) у відшкодування судового збору та 120,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 40, 47, 48, 147-149, 232, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 1, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57-60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Добрий шлях», третя особа: директор Приватного підприємства «Добрий шлях» ОСОБА_5 про визнання незаконним наказу про звільнення, зобов’язання внести записи в трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Наказ (розпорядження) Приватного підприємства «Добрий шлях» № 2-К від 04.01.2009 року про звільнення ОСОБА_2 з посади продавця, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України – скасувати.
Зобов’язати Приватне підприємство «Добрий шлях» внести записи в трудову книжку ОСОБА_2 про прийняття її на роботу на посаду продавця з 01.04.2008 року та про її звільнення з роботи з займаної посади за власним бажанням з 02.08.2008 року, на підставі ст. 38 КЗпП України.
Стягнути з Приватного підприємства «Добрий шлях» на користь ОСОБА_2 195 (сто дев’яносто п’ять) гривень 17 копійок заборгованості по заробітній платі за грудень 2008 року, 3750 (три тисячі сімсот п’ятдесят) гривень 32 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 (п’ятсот) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 4445 (чотири тисячі чотириста сорок п’ять) гривень 49 копійок.
Стягнути з Приватного підприємства «Добрий шлях» на користь держави 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з Приватного підприємства «Добрий шлях» на користь держави 68 (шістдесят вісім) гривень 00 копійок судового збору.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог – відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ М.І. ОНІЩУК