ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2009 року № 22-а-6945/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача – Богаченка С.І.,
суддів – Попко Я.С., Довгополов О.М.,
при секретарі судового засідання – Троцького Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівка Хмельницької області на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівка Хмельницької області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення невиплаченої надбавки до пенсії,-
В С Т А Н О В И Л А :
10.01.2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівка Хмельницької області про стягнення доплати до пенсії як дитині війни за 2007 рік посилаючись на те, що він є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Закону України «Про соціальний захист дітей війни», окрім того посилаючись на ст.6 цього Закону, вказує, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2008 року заявлений позов задоволений частково, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівка Хмельницької області виплатити Колоску В.В. недоплачену доплату до пенсії починаючи з 09.07.2007 року включно до положень ст.6 Закону.
Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівка Хмельницької області, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вказує на те, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-IV, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Окрім того, скаржник посилається на те, що відповідно до ст.7 Закону №2195-IV передбачається, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Розпорядником Державних коштів України відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є Міністерство фінансів України та Державне казначейство України, а тому вважає, що судом було безпідставно відмовлено в клопотанні про залучення Міністерство фінансів України та Державне казначейство України.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача по справі, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюється державні соціальні гарантії дітям війни, а тому мають право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому Управлінням Пенсійного фонду України в місті Шепетівка Хмельницької області пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надане ст. 6 Закону право дітей війни на нарахування та виплату підвищення 30 % до пенсії. 09.07.2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року, оскільки 01.01.2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Проте, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни ст. 6 Закону визнано неконституційними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог щодо стягнення доплати до пенсії як дитині війни, та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в місті Шепетівка Хмельницької області, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, ч.1 п.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Шепетівка Хмельницької області – залишити без задоволення , а постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2008 року у справі №2-а-109/08 – без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя О.М. Довгополов
Суддя Я.С. Попко
Повний текст виготовлений 27.07.2009 року.