ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.10.2009 року Справа № 11/201пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Журавльової Л.І.
Семендяєвої І.В.
секретар судового засідання: Міхальчук О.А.
за участю представників:
від позивача: -ОСОБА_2, фізична особа –підприємець, паспорт
серії ЕМ №НОМЕР_2, виданий 14.09.99 Старобільським
РВ УМВС України в Луганській області;
-ОСОБА_3, представник за дов. №2144 від 05.06.09;
від відповідача: -ОСОБА_4, фізична особа –підприємець, паспорт серії
ЕК №НОМЕР_1, виданий 23.12.97 Старобільським РВ УМВС
України в Луганській області;
-представник відповідача - адвокат ОСОБА_5 прибув в
судове засідання без повноважень, зазначених в частині 5
статті 28 Господарського процесуального кодексу України;
розглянувши
у судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2,
м. Старобільськ Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 13.08.09
по справі №11/201пн (суддя –Москаленко М.О.)
за позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2,
м. Старобільськ Луганської області
до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4,
м. Старобільськ Луганської області
про витребування майна з чужого незаконного володіння
В С Т А Н О В И В:
У липні 2009 року Фізична особа –підприємець ОСОБА_2, м. Старобільськ Луганської області (далі за текстом – приватний підприємець ОСОБА_2, позивач), звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 07.07.09 б/н з вимогами про витребування у Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Старобільськ Луганської області (далі за текстом –приватний підприємець ОСОБА_4, відповідач), з незаконного володіння належного позивачеві майна.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що:
-між позивачем та відповідачем у даній справі був укладений договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.09 б/н, у відповідності з умовами якого відповідачем як орендодавцем у строкове платне користування позивачеві як орендарю було передане нежитлове приміщення площею 60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, б/н;
-у місті Одеса позивач оптом купував товари широкого вжитку, а саме: одяг, який згодом складував і реалізовував у роздріб в орендованому у відповідача приміщенні;
-07.04.09 відповідач без попередження закрив орендоване позивачем приміщення і фактично позбавив позивача можливості користування приміщенням і майном, яке там знаходилося, у зв’язку з чим позивач звернувся до місцевого господарського суду з вищевказаним позовом.
Рішенням господарського суду Луганської області від 13.08.09 у справі №11/201пн у задоволенні позову відмовлено з покладання судових витрат на позивача.
Дане рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:
-положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16, ст.ст. 317, 328 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України;
-при судовому розгляді даної справи судом першої інстанції встановлено, що фактично нежитлове приміщення, що є предметом укладеного сторонами у справі договору оренди, відповідачем позивачеві не передавалося, відповідний акт приймання –передачі не складався;
-доказів знаходження спірного майна у приміщенні, що належить відповідачу, позивачем під час судового розгляду даної справи не надано;
-також, позивачем не надано доказів права власності на спірне майно;
-позивачем не доведено факту порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 13.08.09 у справі №11/201пн, позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 27.08.09 б/н, у якій просить згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що, на його думку, оскаржуване рішення господарського суду Луганської області є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно винесено з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач заперечив проти доводів позивача, викладених в його апеляційній скарзі, за відзивом від 23.09.09 б/н, який 01.10.09 згідно з календарним штемпелем Луганського відділення поштового зв’язку №11 на поштовому конверті надіслав до Луганського апеляційного господарського суду, та просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 07.09.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Старобільськ Луганської області, від 27.08.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 13.08.09 у справі №11/201пн призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя - Журавльова Л.І., суддя - Семендяєва І.В.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, приватний підприємець ОСОБА_4, як орендодавець, та приватний підприємець ОСОБА_2, як орендар, 01.01.09 уклали договір оренди нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, б/н, площею 60 кв.м (далі за текстом - договір).
Пунктом 6.4 договору сторони встановили строк його дії –протягом 11 місяців 25 днів з моменту його підписання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, приватний підприємець ОСОБА_2 посилається на приписи ст. 387 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Позивач стверджує, що відповідач 07.04.09 без попередження закрив орендоване приміщення і фактично лишив позивача можливості користуватися приміщенням і майном, що оспорюється, яке знаходилось у приміщенні.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивачем наданий до справи акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.01.09, який вказаний у договорі.
Відповідач стверджує, що акт приймання-передачі він не підписував та заявив усні клопотання про витребування від Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області матеріалів дослідчої перевірки за заявою відповідача про підробку його підпису в цьому акті приймання-передачі та призначення судової почеркознавчої експертизи.
Судовою колегією ці клопотання відхилені, оскільки з’ясування питання щодо фактичної передачі позивачем об’єкта оренди в користування відповідачу не має значення для розгляду по суті заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Звертаючись до суду з віндикаційним позовом про витребування від відповідача переліченого у позові майна, загальною вартістю 241597 грн. 00 коп., позивачем не доведено факту заволодіння цього майна відповідачем.
Не надано позивачем таких доказів і під час розгляду справи судом першої інстанції та при перегляді справи Луганським апеляційним господарським судом.
Позивачем до апеляційної скарги надана засвідчена його представником світлокопія бланку інвентаризаційного опису на 06.04.09 товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться у ТД „Джинс-Маркет”, АДРЕСА_1, на відповідальному зберіганні (далі за текстом – інвентаризаційний опис).
Перелік, кількість та загальна вартість вказаного у цьому інвентаризаційному описі майна співпадає з переліком, кількістю та загальною вартістю майна, що оспорюється позивачем.
Відомості про те, що вказані в інвентаризаційному описі матеріальні цінності належать позивачу, та що вони були прийняті на відповідальне зберігання саме відповідачем, в інвентаризаційному описі відсутні.
До того ж, позивач у позові зазначає, що 07.04.09 відповідач без попередження закрив орендоване приміщення і фактично лишив позивача можливості користуватись приміщенням і майном, яке знаходилось у приміщенні, тобто мова йде про те, що відповідач допустив порушення його права власності щодо спірного майна, яке не пов’язано із позбавленням його володіння.
Захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння регулюється приписами ст. 391 Цивільного кодексу України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Позивачем не доведено факту знаходження спірного майна у нежитловому приміщенні, яке вказано у договорі, як і не доведено факту заволодіння відповідачем цим майном.
Таким чином, з урахуванням наведеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, а відтак, позов у даній справі до задоволення не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта судовою колегією залишаються поза увагою.
За таких обставин, рішення господарського суду Луганської області від 13.08.09 у справі №11/201пн, яким у задоволенні позову відмовлено, підлягає залишенню в силі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 1207 грн. 98 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на заявника скарги (позивача у справі) –Фізичну особу – підприємця ОСОБА_2, м. Старобільськ Луганської області.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Старобільськ Луганської області, від 27.08.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 13.08.09 у справі №11/201пн залишити без задоволення .
2.Рішення господарського суду Луганської області від 13.08.09 у справі №11/201пн залишити без змін .
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя Л.І. Журавльова
Суддя І.В. Семендяєва