ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.09.09р. Справа № 3/226-09

 
За позовом   Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго, в особі Дніпропетровських міських електричних мереж,

м. Дніпропетровськ

до   Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1., м. Дніпропетровськ

про  стягнення 16 568, 50 грн.

Суддя  Юзіков С.Г.

Представники:

позивача - Голубенко В.В., юрисконсульт, дов. №99 від 27.05.2009р.

відповідача  - ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача  9 468, 98грн. - основного боргу, 6 258,99 грн. - інфляційних збитків, 840,53 грн. - 3% річних, а всього - 16 568,50 грн.

Відповідач заявив про застосування до вимог Позивача   позовної давності.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні  оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2006р., при проведенні планових перевірок, співробітниками Позивача виявлено факт самовільного підключення   до мереж електропостачання Позивача  приміщення ігрових автоматів, розташоване у АДРЕСА_1, що зафіксовано в акті про порушення споживачем Правил користування електричною енергією від № 001491.

У зазначеному акті вказано,  що приміщення належить ПП "ОСОБА_1."

Акт порушення розглянуто на засіданні комісії Позивача, про що складено протокол від 12.05.2006р. № 226. За результатами розгляду проведено розрахунок недоврахованої електроенергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, що складає  9 258,99 грн.

З посиланням на ст.625 ЦК України Позивач на зазначену суму нарахував збитки від інфляції з простроченої суми  –6 258,99 грн., 3% річних –840,53 грн.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у відзиві на позов заявив про застосування до вимог Позивача позовної давності.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв’язку із закінченням строку позовної давності.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати  слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Витрати покласти на Позивача.

Суддя                                                                                                                     С.Г. Юзіков    

Рішення підписане_____________