ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"03" травня 2007 р. | Справа № 22/401-06-11665А |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого Єрмілова Г.А.
Суддів : Воронюка О.Л.
Лашина В.В.
при секретарі Кіценко В.С.
за участю представників сторін:
від позивача - Михайлова Ю.В., довіреність №209/исх від 04.05.06;
від відповідача - Корой Л.І., довіреність № Р-39-1282 від 09.10.06;
від третьої особи - Поповської І.П., довіреність № 9 від 19.01.07;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради
на постанову господарського суду Одеської області від 25 грудня 2006 року
у справі №22/401-06-11665А
за позовом Одеської міської ради
до відповідача Одеської обласної ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління обласної ради з майнових відносин
про визнання нечинним рішення
Відповідно до ст.150 КАС України розгляд справи відкладався до 03.04.07р., 17.04.07р. та 03.05.07р.
За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2006р. Одеська міська рада звернулась до господарського суду з позовом, де, з урахуванням уточнень, просила визнати нечинним рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006 р. № 73-V “Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада” та заборонити Одеській обласній раді вживати заходів щодо усунення Одеської міської ради від управління майном, що знаходиться у спільній комунальній власності сіл, селищ, міст Одеської області, а також вирішувати питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об’єктів спільної комунальної власності без погодження із сільськими, селищними, міськими та районними у містах радами.
Постановою господарського суду Одеської області від 25.12.2006р. (суддя Торчинська Л.О.) в задоволенні адміністративного позову Одеської міської ради відмовлено.
Вирішуючи спір, суд І інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факту порушення спірним рішенням прав територіальної громади м. Одеси.
Не погоджуючись з постановою господарського суду, Одеська міська рада подала апеляційну скаргу, де просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для вирішення спору по суті та невідповідність висновків, викладених в постанові, обставинам справи.
В апеляційній скарзі зазначається, що оскаржуване рішення Одеської обласної ради виходить за межі наданих їй Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” повноважень, оскільки воно стосується комунального майна, управління яким здійснює Одеська міська рада як представник територіальної громади м. Одеси.
Таким чином, Одеська обласна рада прийняттям рішення від 22.09.06р., за відсутності відповідного погодження з боку Одеської міської ради щодо управління майном, зазначеним у Переліку цього рішення, порушила права власника майна - територіальної громади м. Одеси.
Окрім того, суд І інстанції не дав належної оцінки тому, що до Переліку незаконно, в порушення приписів ст.331 ЦК України, були включені об’єкти недобудованого нерухомого майна, а також об’єкти культурної спадщини, що протирічить положенням Закону України „Про приватизацію державного майна” та Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
До Одеського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від Одеської обласної ради та Управління обласної ради з майнових відносин, в яких відповідач та третя особа вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та просять залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову –без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Одеської міської ради не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 вересня 2006 р. Одеська обласна рада прийняла рішення № 73-V “Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада”, яким скасовано попереднє рішення від 12 серпня 2004 року № 490-IV у зв’язку із необхідністю більш чіткого визначення повноважень, які делеговані облдержадміністрації щодо управління майном спільної власності територіальних громад області, а також із необхідністю посилення контролю за забезпеченням збереження та ефективного використання цього майна. Зазначеним рішенням затверджено нову редакцію Переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада, у зв’язку із приватизацією окремого майна, зазначеного у попередньому Переліку та прийняттям до спільної власності територіальних громад області нових об’єктів, а також делеговано повноваження щодо управління майном спільної власності територіальних громад області обласній державній адміністрації та управлінню обласної ради з майнових відносин.
Звертаючись з позовом до господарського суду, Одеська міська рада просила визнати згадане рішення нечинним, посилаючись при цьому на порушення Одеською обласною радою норм Конституції України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”
Однак погодитися з такими доводами позивача неможливо.
Згідно ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Постановою Кабінету Міністрів України 05.11.1991р. №311 „Про розмежування державного майна між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” затверджено перелік державного майна України, яке передається у власність областей, міст Києва та Севастополя.
Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. № 266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області” затверджено переліки державного майна, що передаються у власність Одеської обласної ради народних депутатів та міст обласного підпорядкування, зокрема, місту Одеса.
Відповідно до п.10 розділу 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи.
Враховуючи викладене, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що спільна власність територіальних громад сел, селищ, міст областей виникає виключно на договірних засадах шляхом об'єднання об'єктів комунальної власності, що увійшли до її складу, а за відсутності волевиявлення суб'єкта комунальної власності, зокрема Одеської міської ради, на укладання відповідного правочину Одеська обласна рада не отримала повноважень щодо управління та розпорядження об'єктами спільної власності, які були включені до переліку майна, затвердженого спірним рішенням.
Посилання Одеської міської ради на ч.3 п.10 розділу 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , якою встановлено, що за пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад, судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до Одеської обласної ради з пропозиціями по вирішенню відповідного питання.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” за дорученням відповідних рад обласна рада вирішує питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку;
Щодо об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, які перебувають в управлінні обласних рад, то відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 цього Закону обласні ради самостійно вирішують в установленому законом порядку питання щодо управління такими об’єктами.
Відтак, твердження позивача про те, що Одеська обласна рада прийняттям рішення від 22.09.06р. вийшла за межі наданих їй названим Законом повноважень, за відсутності такого доручення з боку міської ради щодо управління майном, яке зазначене у Переліку, зокрема, права на продаж, передачу в оренду об’єктів комунальної власності, є необґрунтованим, оскільки оскаржуване рішення стосується саме спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада, а не майна комунальної власності територіальної громади м. Одеса.
Крім того, з пояснень представників органів місцевого самоврядування в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що спір про право щодо конкретного об'єкту власності поміж Одеською міською радою та Одеською обласною радою - відсутній.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає безпідставними твердження позивача про те, що спірним рішенням обласної ради було порушено права та охоронювані законом інтереси територіальної громади м. Одеси в галузі використання комунальної власності як матеріальної основи місцевого самоврядування.
Доводи апеляційної скарги про те, що включення до п.8 Переліку об’єктів культурної спадщини є незаконним, судовою колегією відхиляються з огляду на таке.
По-перше, згідно рішення Одеської обласної ради „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області” від 25.11.1991р. № 226-ХХІ пам’ятки історії та культури, як окремі об’єкти права власності та об’єкти соціальної сфери, до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів не передавалися. Відповідно до рішення Одеської обласної ради від 12.05.1993р. № 449-ХХІ „Про заходи охорони та використання нерухомих пам’ятників історії і культури в Одеській області” обласна рада прийняла у комунальну власність обласної ради нерухомі пам’ятки історії та культури. Тобто, зазначеним спростовуються твердження позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що ці об’єкти є об’єктами комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
По-друге, позивач, стверджуючи про невідповідність рішення Одеської обласної ради Закону України „Про приватизацію державного майна” та Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, залишає поза увагою те, що оспорюваним рішенням затверджений не перелік об’єктів, які підлягають приватизації, а перелік об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада. Включення до переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області об’єктів культурної спадщини не означає їх подальшої приватизації.
Щодо доводів Одеської міської ради про незаконність включення до Переліку незавершених будівництвом об’єктів, судова колегія відзначає, що це положення Переліку не суперечить чинному законодавству. Так, відповідно до ч.3 ст.331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Таким чином, незавершене будівництво нерозривно пов'язане правовідносинами власності з особою, яка здійснює це будівництво.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що Одеська обласна рада при прийнятті рішення від 22.09.06р. діяла у відповідності до чинного законодавства України та в межах наданих їй повноважень, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги Одеської міської ради та скасування постанови суду І інстанції –відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 198, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів –
ухвалила:
Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Одеської області від 25.12.2006р. у справі № 22/401-06-11665А - без змін.
Ухвала набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Г.А. Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин