Справа № 2а-2331-11

2011 р.

Постанова

іменем України

25 жовтня 2011 року м.Сватове

Суддя Сватівського районного суду Луганської області Пчолкін С.А., розглянувши у порядку скороченого провадження справу № 2а-2331-11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі, та зобов’язання нарахування та виплати недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії,

встановив:

14.10.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області, в якому просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області нарахувати та виплатити на його користь недоплачене йому як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог в позові позивач зазначив, що у відповідності до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. він має статус дитини війни. Згідно зі ст.6 даного Закону йому повинне виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але з 01.01.2009 р. йому таке підвищення виплачувалось не в повному розмірі. Отже відповідачем в порушення вимог ст.ст. 22 , 92, Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. і від 22.05.2008 р., не проведено йому відповідні виплати у вказаному розмірі, тому невиплата йому відповідачем підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов”язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачене йому як дитині війни підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року і на час дії Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, справу просить суд розглянути без його участі.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, відповідно до яких відповідач позов не визнав та відповідно до Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 р № 10рп/2008 щомісячна державна допомога підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня –48,10 грн., з 1 липня –48,20 грн. та з 1 жовтня –49,80 грн. Також, що 14.06.2011 року Верховною Радою України прийнято ОСОБА_2 України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39,50,51,52,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статей 14,22,37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. Та звернув увагу суду, що позивач пропустив строк для звернення до суду.

Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного: позивач звертався із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі в Луганської області, але отримав відмову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус “дитина війни”, що підтверджується посвідченням.

Законом України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 року, визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 року передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію ст. 6 вказаного закону зупинено на 2006 р. згідно Закону України № 3235-IV від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Зупинення дії закону не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 р.

Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 р.”дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 р.”, яким була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнано такими, що не відповідає Конституції.

Таким чином, положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 р., тобто з дня ухвалення рішення Конституційним судом до 31 грудня 2007 р.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема ст.6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України № 10 –рп / 2008 від 22.05.2008 р. положення пункту 28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Так у п. 5.3 Рішення Конституційного суду України № 10 –рп / 2008 від 22.05.2008 р. положення пункту 28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Конституційний Суд України дійшов висновку, що “зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України”.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

14.06.2011 року Верховною Радою України прийнято ОСОБА_2 України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39,50,51,52,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статей 14,22,37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. ОСОБА_2 не Конституційним визнано не було.

На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Позивачу сплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а позивач має право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”з 14 квітня 2011 року по 23 липня 2011 року, за винятком виплачених сум, а в частині стягнення з 23 липня 2011 року –відмовити за безпідставністю.

Згідно ч.1 ст. 256 КАС України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, підлягають негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 1, 3 ч.2, 19 ч.2, 22, 58, 8, 147ч.2 Конституції України, ст.ст. 6, 9, 10, 11, 12, 159, 183-2, 256 КАС України,

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни –протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 14 квітня 2011 року по 23 липня 2011 року за рахунок коштів Державного бюджету України з врахуванням фактично здійснених виплат.

В інший частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сватівського

районного суду ОСОБА_3