Судове рішення #64518
УХВАЛА

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

«21» червня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючої - Коструби Г.І.

Суддів - Татарчука В.Г., Крукевича М.Н.

з участю прокурора Гузіка Й.М.

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_14, ОСОБА_15

засуджених : ОСОБА_1

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями ст.помічника прокурора М.Тернополя, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайсуду від 25 січня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

20 жовтня 1952р.н., уродженець АДРЕСА_1 Івано-Франківської обл., гр. У країни, з середньою освітою, не працює, прож. в м.Тернополі, АДРЕСА_2, несудимий

засуджений за ч.З ст. 152 КК України на 9 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 153 КК України - на 5 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 121 КК України - на 8 років позбавлення волі; за ч.З ст. 135 КК України - на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно визначено 10 років позбавлення волі.

Справа № 11-199                                             Головуючий у І інстанції - Комендат Р. Т.

Категорія ч.З ст. 152,ч.2ст.153                                                Доповідач - КострубаГ.І.

ч.2 ст. 121 КК України

 

2

ОСОБА_3,

5 березня 1978 р.н., уродженець і мешканець М.Тернополя,    АДРЕСА_3, гр.України, з середньою освітою, неодруже­ний, несудимий

засуджений за ч.З ст. 152 КК України - на 8 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 153 КК України - на 5 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 121 КК України - на 7 років позбавлення волі; за ч.З ст.135 КК України - на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складаня покарань остаточно визначено 9 років позбавлення волі.

ОСОБА_2,

24 квітня 1980 р.н., уродженець АДРЕСА_4 Черкаської обл., гр.України, з середньою освітою, не працює, неодружений, несудимий, прож. в м.Тернополі, АДРЕСА_4

засуджений за ч.З ст. 152 КК України на 8 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 121 КК України - на 7 років позбавлення волі; за ч.З ст.135 КК України - на 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 153 КК України виправданий.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 8 років позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 в частині стягнення моральної ( немайнової) шкоди з засудженого ОСОБА_1 задоволений повністю, в розмірі 10 000 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 в частині стягнення з засудженого ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 8 000 грн. залишений без розгляду.

Судом також винесено дві окремих постанови щодо допущених порушень закону.

Згідно вироку суду, 12 травня 2004р. з 19-00 год. ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували на Привокзальній площі ст.Тернопіль, а саме в барах «Кип»яток» і «Тропік», де вживали спиртне.

Після 23 год., маючи намір підшукати жінок легкої поведінки для вступу в статеві зносини, біля приміських кас зустріли знайому ОСОБА_1 - ОСОБА_6, якій запропонували випити спиртного, на що остання погодилась, оскільки не підозрювала дійсних намірів підсудних.

Після    розлиття    спиртних    напоїв    потерпілій    ОСОБА_1    було

 

з

запропоновано вступити зі всіма в статеві стосунки , але внаслідок того, що остання відмовилась, була побита ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та зґвалтована всіма засудженими, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити з нею статеву пристрасть ще й неприродним способом.

Після цього, маючи намір вчинити фізичну розправу над ОСОБА_6, діючи з єдиним умислом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почергово утримували потерпілу за голову, а АДРЕСА_1 знайдений на місці події уламок гілки дерева заштовхав їй в анальний отвір, заподіявши цим тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

Тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забійну рану потиличної ділянки голови, чисельні « підшкірні гематоми» та садна обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, спини, тазової ділянки, потерпіла отримала під час її зґвалтування та задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

В апеляціях:

- захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування , оскільки по справі допущена неповнота і неправильність досудового слідства, істотні порушення норм кримінально-процесуального законодавства, порушено право на захист.

Так, відповідно до вимог ст.ст.218, 220 КПК України ОСОБА_1 і його захиснику були надані для ознайомлення 4 томи кримінальної справи, які були прошиті і пронумеровані

Оскільки після ознайомлення було заявлене клопотання з посиланням на відповідні аркуші справи, при ознайомленні з матеріалами справи в суді було з достовірністю виявлено, що справу перешито, в ній з»явилась нова нумерація, а з практично новою справою вони ознайомлені не були.

Саме цими діями слідство порушило право ОСОБА_1 на захист. Цими ж діями порушено право на захист ОСОБА_3 і ОСОБА_2 Крім того, зізнавальні показання, інші процесуальні дії були здобуті у всіх трьох засуджених в процесі застосування до них насильства.

Так, ОСОБА_2, як вбачається із змісту цієї ж апеляції, вказує, що він був побитий працівниками міліції з метою отримання зізнавальних показань, 7 липня 2004р. поміщений в приймальник - розподільник, де утримувався майже 10 діб, і в цей період ним була написана явка з повинною, проведений його допит в якості свідка, а не підозрюваного, а також відтворення обстановки і обставин події з його участю, однак офіційно він був затриманий лише 16 липня 2004р.

Мотиви поміщення ОСОБА_2 в приймальник-розподільник не з»ясовувались, не вияснено, в якому стані він знаходився.

Його відмова від захисника була вимушеною.

Аналогічні пояснення про порушення його права на захист, згідно апеляції

 

4

захисника ОСОБА_4, дав і засуджений ОСОБА_3

Відповідно до цього постанови в.о.прокурора М.Тернополя та слідчого міської прокуратури від 15 серпня 2005р. про відмову в порушенні кримінальної справи щодо зміни нумерації аркушів справи та про неправомірні дії працівників лінійного відділу міліції станції Тернопіль суду слід було оцінити критично.

Поряд з процесуальними порушеннями, які є підставою для скасування вироку, вирок не може залишатися в силі ще й в зв»язку з недоведеністю вини засудженого ОСОБА_1 у вчинених злочинах.

Зокрема, по справі не встановлено, при яких обставинах та протягом якого часу були вчинені злочини відносно потерпілої ОСОБА_6

Викликає сумніви і достовірність виявлення при повторному огляді місця події знаряддя злочину - палиці.

Припущення слідства про статеві зносини з потерпілою грунтуються виключно на первинних, здобутих незаконним способом поясненнях ОСОБА_2, ОСОБА_3, які слід оцінити критично, оскільки в подальшому вони від них відмовились, пояснюючи ці свої дії тиском зі сторони органів слідства.

Інших будь-яких об»єктивних доказів вини засуджених слідством не здобуто.

В явці з повинною ОСОБА_2 вказує прізвище ОСОБА_7, як одного з учасників подій з ОСОБА_6, але ця особа слідством не встановлювалась і не допитувалась.

При вирішенні питання щодо винності засуджених у вчиненні злочинів не були враховані як спосіб життя потерпілої, так і її характеристика як особи, що тричі притягалась до кримінальної відповідальності, а її пояснення покладені в основу вироку як достовірні, без додаткової перевірки, хоча слідство мало таку можливість.

Допускались слідством порушення і при проведенні впізнання підозрюваних без складання відповідних процесуальних документів, не перевірялось алібі ОСОБА_1, причетність до злочинів раніше судимого ОСОБА_8

Не проведені інші слідчі та оперативно-розшукові заходи.

-засуджений АДРЕСА_1 просить вирок суду скасувати та направити справу на досудове слідство, оскільки його вина у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується, не доведена.

При розслідуванні справи та під час розгляду її в суді, як зазначено і в попередній апеляції його захисника, були допущені такі порушення кримінально-процесуального закону, без усунення яких вирок по справі не міг бути постановлений.

Так, зокрема, змінена нумерація аркушів справи, яка ним була виявлена вже після закінчення слідства та ознайомлення з матеріалами справи; порушено право на захист, безпідставно відхилене його клопотання про відвод прокурора .

Само слідство, в т.ч. і судове, проведено поверхово та однобічно: судом не

 

5

були задоволені клопотання захисту щодо виклику ряду свідків, зокрема, ОСОБА_9, ОСОБА_10, пояснення яких мають значення по справі; не дано оцінки постановам про відмову в порушенні кримінальних справ щодо невідповідності аркушів справи фактичним даним та застосування насильства працівниками міліції по відношенню до нього та інших засуджених з метою отримання зізнавальних показань.

Самі докази його вини здобуті під час слідства з порушенням закону.

Так, покладені в основу вироку показання потерпілої є суперечливими, в т.ч. і відносно часу та обставин вчинення злочину, але їм належної оцінки судом дано не було.

В свою чергу показання засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про вчинення ним злочинних дій відносно ОСОБА_6 є наклепом, причини якого він пояснити не може.

Не враховані судом і пояснення допитаних на досудовому слідстві працівників міліції ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які бачили потерпілу у стані алкогольного сп»яніння в компанії з невідомими особами саме 12 травня 2004р.

Допущені і інші численні порушення закону, на які не звернув увагу суд.

Крім того, він не міг вчинити зґвалтування як таке з фізіологічних причин.

-   захисник засудженого ОСОБА_3 ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування в зв»язку з недоведеністю вини його підзахисного у вчиненні злочинів, істотних порушень кримінально-процесуального законодавства.

Зокрема, обвинувальний вирок грунтується на зізнавальних показаннях лише засуджених, в т.ч. і ОСОБА_3, які отримані із застосуванням фізичного насильства і які не знайшли свого підтвердження ні в ході досудового слідства, ні в судовому засіданні.

Проведена прокуратурою М.Тернополя з цього приводу перевірка, в ході якої зазначені факти не підтвердились, не заслуговує на увагу, оскільки перевірку скарги на своїх працівників повинна була перевіряти транспортна прокуратура, а не прокуратура міста Тернополя.

Органом досудового слідства не перевірена причетність до вчинених злочинів ОСОБА_8, належним чином не оцінені показання деяких допитаних на досудовому слідстві свідків, в т.ч. ОСОБА_13 і ОСОБА_11, не в повній мірі відповідають дійсності показання самої потерпілої, яка характеризується як особа, що зловживає спиртними напоями, раніше судима, без постійного місця проживання;

-   засуджений ОСОБА_3, підтримавши скаргу свого захисника, також просить вирок суду скасувати, направивши справу на досудове слідство, оскільки він є необгрунтованим.

Матеріали   кримінальної  справи   сфальсифіковані   органом   дізнання   і

 

6

досудового слідства, визнавальні показання від нього були отримані в процесі психологічного та фізичного тиску, при тому жодного відношення до вчинення злочинів щодо потерпілої ОСОБА_6 він не має.

Відносно нього було також порушено право на захист, яке виявилось у зміні нумерації сторінок кримінальної справи, але прокуратура на ці та інші порушення закону належним чином не реагувала;

-   засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, направивши справу на досудове слідство, оскільки його вина у вчиненні злочинів не доведена, в судове засідання не було викликано ряд свідків, які б спростували причетність його до скоєних злочинів, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, належним чином не оцінені суперечливі показання потерпілої ОСОБА_6.

Свої визнавальні пояснення давав під примусом, а тому їх не можна вважати достовірними та посилатись на них у вироку.

-   Ст.помічник прокурора М.Тернополя в апеляції та змінах до неї просить вирок суду змінити, виключивши з обвинувачення засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ч.2 ст. 135 КК України, оскільки вказаний злочин може мати місце лише при умові, що особа своїми навмисними діями поставила потерпілого в небезпечний для життя стан і завідомо лишила його без допомоги, діючи необережно щодо наслідків.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримує апеляцію, захисників засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_15 які підтримали свої та засуджених апеляції і просять скасувати вирок з направленням справи на досудове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляція ст.помічника прокурора М.Тернополя підлягає до задоволення, а апеляції засуджених та захисників до задоволення не підлягають.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні зґвалтування, насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом та спричинення тяжких тілесних ушкоджень відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними у справі й розглянутими в судовому засіданні доказами і є обгрунтованими.

Як свідчать матеріали справи, органами досудового слідства і судом досліджено всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі.

Після порушення кримінальної справи відносно всіх трьох засуджених органом досудового слідства перевірялись версії про можливу причетність до вчинених злочинів інших осіб, про що свідчить, зокрема, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 (т.4 а.с.188).

 

7

Суд повно і всебічно перевірив у судовому засіданні всі зібрані органами досудового слідства докази на підтвердження пред»явленого обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, дослідив ряд додаткових доказів з метою повної перевірки обставин справи, зокрема, висновків слідчих органів щодо конкретного часу вчинення злочинів, можливої причетності інших осіб до злочину.

Так, суд погодився з доводами засудженого ОСОБА_1 про те, що свідок ОСОБА_11 бачив 12 травня 2004р. біля 23 год. потерпілу в компанії сторонніх осіб.

Разом з цим це не є свідченням того, що ці особи на ім»я «ОСОБА_20», «ОСОБА_21», «ОСОБА_22» якимись чином причетні до скоєння злочину, оскільки згідно вироку суду, який грунтується на матеріалах справи, ОСОБА_6, ведучи певний спосіб життя, постійно проводила вільний час на території вокзалу і мала там багато знайомих, з якими і зустрічалася, до того ж ці показання свідка не суперечать обставинам справи, не підтверджують алібі засуджених та не розходяться у часі щодо вчинення злочинів відносно потерпілої, тобто жодним чином не свідчать на користь засуджених, які в своїх апеляціях, зокрема ОСОБА_1, не наводять з цього приводу будь-яких аргументів, в тому числі яке саме значення мають дані пояснення по справі стосовно його невинуватості.

Це ж стосується заяв відносно можливої причетності до скоєних злочинів ОСОБА_7, пояснень свідка ОСОБА_16, який нібито бачив ОСОБА_6 з невідомим чоловіком, надуманого алібі, якому суд дав належну оцінку та виніс з цього приводу окрему постанову.

Тому необгрунтованими є доводи у апеляціях засуджених та їх захисників про допущену в справі неповноту і однобічність та проявлену необ»єктивність при розгляді справи в суді, які, на думку захисту та самих засуджених, тягнуть за собою скасування вироку щодо останніх.

Судом відповідно до вимог ст.67 КПК України дана оцінка всім розглянутим в судовому засіданні доказам у їх сукупності, а висновки суду з цього приводу належно вмотивовані у вироку.

На підставі аналізу й оцінки досліджених доказів суд дійшов обгрунтованого висновку і визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч.З ст. 152, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 121 КК України, не дивлячись на те, що жоден з них своєї вини у вчиненні злочинів не визнав.

Так, зокрема, засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що потерпілої на прізвище ОСОБА_6 не знає і її пояснення з приводу того, що вони вже більше року знайомі, спростовує.

Разом з тим допитана в якості потерпілої ОСОБА_6 як на досудовому, так і в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_1 вони знайомі біля півтора року. Знає його як особу, яка часто навідується на залізничний вокзал, неодноразово розпивала з ним спиртні напої, але в інтимні стосунки не вступала.

В той день 12 травня 2004р., ввечері зустрілась з ОСОБА_1, з яким були раніше невідомі їй ОСОБА_2 та ОСОБА_3, і погодилась розпити з ними бутилку горілки.

 

8

Після розлиття спиртного ОСОБА_1 запропонував їй вступити з ними трьома у статеві зносини, але вона відмовилась, після чого була побита та зґвалтована всіма засудженими як природним, так і неприродним способом, після чого ОСОБА_1 за допомогою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ввів їй у анальний отвір уламок дерев»яної палки, від чого вона втратила свідомість і не пам»ятає, що було далі.

Ці пояснення та аналогічні ним вона давала як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні.

Суд підставно поклав їх в основу обвинувального вироку як послідовні і достовірні, які підтверджуються іншими здобутими по справі об»єктивними доказами.

Доводи в апеляції захисника ОСОБА_4 про те, що потерпіла давала різні показання про обставини справи, не відповідають дійсності.

Жодних суперечностей в словах потерпілої ОСОБА_6 як на досудовому, так і в протоколі судового слідства не має, самі ж доводи апеляції не конретизовані, тобто не зазначено, які протиріччя містяться в поясненнях потерпілої.

Свідок ОСОБА_9, допитана на досудовому слідстві, також ствердила, що 12 травня 2004р. на привокзальній площі зустріла ОСОБА_1 з двома незнайомими їм молодими хлопцями. Один з них на прізвище ОСОБА_3, як вона пізніше взнала, запропонував їй розпити пляшку горілки та «відірватися», але вона, розуміючи, що мова йде про статеві зносини, відмовилась і останній побачивши ОСОБА_6, направились разом з нею в сторону бару «Тропік» ( т. 1 а.с.94).

Посилання в апеляціях захисника ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_1 на те, що в судовому засіданні ОСОБА_9 не допитана, а тому її пояснення не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, не грунтуються на законі.

Так, згідно ст.306 КПК України суд може оголосити показання свідка у випадку його неявки в судове засідання, якщо його явка з тих чи інших причин неможлива.

Згідно протоколу судового засідання ( т.6 а.с.190) на неодноразові виклики суду свідок ОСОБА_9, яка не має місця постійного місця проживання, в судове засідання не з»являлась, а тому доставити її в суд виявилось неможливим.

Відповідно до цієї інформації суд змушений був оголосити її показання, що відповідає вимогам КПК.

Доведена вина засуджених і іншими доказами, здобутими по справі.

Так, з протоколу та додаткового протоколу огляду місця події від 13 травня 2004р. вбачається, що в період проведення огляду з 00 год. 10 хв. на території залізничного вокзалу ст.Тернопіль навпроти приміщення Укрпошти» знайдено потерпілу особу жіночої статі з тілесними ушкодженнями, а на відстані їм від огорожі приміщення «Укрпошта» виявлено та вилучено дерев»яну палку довжиною 60 см, один з кінців якої покритий речовиною бурого кольору, яка була долучена до матеріалів справи в якості речового доказу (т.1 а.с.20-32).

Посилання захисту на те, що при проведенні даної слідчої дії допущені

 

9

порушення закону, зокрема, огляд проведений на місці виявлення потерпілої, а злочин був вчинений в іншому місці,- не відповідають дійсності.

Так, при відтворенні обстановки та обставин події з потерпілою ( т.4 а.с.172-174) остання показала на сходи, де вона разом з засудженими розпивала спиртні напої, та на відстані від них за 2,5 м - місце, де була зґвалтована із спричиненням їй тяжких тілесних ушкоджень.

Сама ж гілка дерева, долучена до справи в якості речового доказу, виявлена не за 40 м. від місця події, як твердить в апеляції захисник ОСОБА_4, а за 35 см від правого дальнього кута сходової площадки приміщення електроцеху ВЧД-9 депо ст.Тернопіль, де всі події і відбулися.

Таким чином, суд підставно послався на цей протокол як доказ вини засуджених, який не суперечить іншим здобутим по справі доказам, дослідженим в судовому засіданні, і здобутий з дотриманням кримінально-процесуального закону.

Доводи захисту про недоведеність вини засуджених у зґвалтуванні та задоволенні статевої пристрасті з потерпілою неприродним способом в зв»язку з відсутністю з цього приводу у висновках судмедекспертиз підтверджень даного факту не свідчить про їх непричетність до вчинення цих злочинів, про що також зазначив суд у своєму вироку.

Крім того, допитана на досудовому слідстві свідок ОСОБА_17 ( т.1 а.с.62) пояснила, що вона працює акушером-гінекологом міської лікарні швидкої допомоги. 13 травня 2004р. разом з акушером-гінекологом ОСОБА_18 нею була оглянута потерпіла по справі ОСОБА_6, яка назвалась прізвищем "ОСОБА_30".

ОСОБА_18 після огляду хворої повідомила, що оскільки пошкодження були досить серйозні, з підозрою на зґвалтування, з розривом передньої стінки прямої кишки, потерпіла втратила велику кількість крові, яка змила вміст статевих органів, тому необхідності проведення аналізу на предмет наявності сперми не було в зв»язку з його безперспективністю.

Судово-медичний експерт для огляду хворої не викликався, оскільки було необхідне термінове хірургічне   втручання.

Те, що засуджений ОСОБА_1 не міг вчинити зґвалтування з фізіологічних причин, також не відповідає дійсності і спростовується сукупністю здобутих по справі доказів.

Так, протягом досудового слідства і в судовому засіданні ні засуджений ОСОБА_1, ні його захисник ОСОБА_4 жодного клопотання з метою перевірки зазначених обставин не заявляли.

Згідно довідки лікаря-уролога, на обстеження до якого був направлений ОСОБА_1 за його клопотанням під час розгляду справи в суді ( т.5 а.с.232), ніяких суттєвих проблем у цій сфері в нього виявлено не було і скарг аналогічного змісту він не пред»являв, що свідчить про надуманість заявленої проблеми з метою уникнути відповідальності за скоєне.

При цьому проведені по справі експертизи, зокрема    СМЕ №НОМЕР_1 від

 

10

14.07.04р. ( т.2 а.с.103) повністю не виключають причетності засуджених до зґвалтування потерпілої.

Так, у висновках даної експертизи, на вирішення якої поставлено запитання, чи можуть бути виявлені на одязі потерпілої епітеліальні клітини та кров походити від підозрюваних ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зазначено, що домішки клітин підсудних зі всіх вищезазначених об»єктах допускаються, хоча в ядрах клітини і не був виявлений властивий для чоловіка У-хроматин.

Не знайшли свого підтвердження і доводи скарг на порушення процесуального закону.

Зокрема, доводи засуджених та їх захисників на порушення щодо них права на захист на досудовому слідстві не відповідають дійсності.

Так, прокуратурою за дорученням суду ( т.5 а.с.364) була проведена службова перевірка заяв підсудних про те, що на досудовому слідстві на них чинився фізичний та психічний тиск працівниками міліції з метою отримання від них зізнавальних пояснень.

Проводилась дана перевірка прокуратурою М.Тернополя, якою відмовлено у порушенні кримінальної справи підставно.

В процесі службового розслідування від осіб, які мали відношення до розслідування справи, були відібрані пояснення з метою перевірки доводів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , в т.ч. законності перебування ОСОБА_2 в приймальнику - розподільнику. Лише з приводу останнього факту судом була винесена окрема постанова, а докази, які здобуті під час перебування його у приймальнику-розподільнику, не були покладені в основу вироку, в т.ч. протокол відтворення обстановки та обставин події від 7 липня 2004р. (т.1а.с.143-145).

Ця обставина додатково свідчить, що оцінка доказів, дана у вироку, грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, а суд діяв відповідно до вимог ст.67 КПК, згідно якої жоден з доказів немає наперед установленої сили.

Доводи в апеляції засуджених та їх захисників про перешиту після виконання вимог ст.218 КПК України справу також не відповідають дійсності.

Це доведено висновками, зробленими в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 15 серпня 2005р. ( т.5 а.с.395).

Більш того, як підсудним, так і їх захисникам до початку розгляду справи в суді було додатково надано можливість ознайомитись з матеріалами справи, про що зазначено в протоколі судового засідання ( т.5 ст.22), після чого жодних суттєвих клопотань від них не надійшло, в т.ч. з приводу зникнення будь-яких процесуальних документів або долучення до справи інших , з якими ні захисники, ні підсудні знайомі не були, а судове засідання було продовжено в звичайному режимі.

Дотримані вимоги кримінально-процесуального закону досудовим слідством і при проведенні інших слідчих дій, зокрема, впізнання потерпілою підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( т.1 а.с.157-159) та ін.

 

11

підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( т. 1 а.с. 157-159) та ін.

Посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що спочатку адвокат ОСОБА_5 захищав його інтереси в справі, а в подальшому ОСОБА_3, не є таким істотним порушенням процесуального закону, щоб дані, одержані під час допиту підозрюваних, вважати недопустимим доказом у справі.

В ході розслідування та розгляду в суді даної справи надання юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_5 спочатку підозрюваному ОСОБА_1, а в подальшому - ОСОБА_3 жодним чином не зачепило інтереси як одного,, так і другого та не вплинуло на висновки суду у вироку.

Таким чином, при перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено допущених у справі органами досудового слідства істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули за собою скасування вироку.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і обгрунтовано визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_1, та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.З ст. 152, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 121 КК України і ОСОБА_2 - у вчиненні злочинів, передбачених ч.З ст. 152, ч.2 ст. 121 КК .

На підтвердження кожного обвинувачення суд навів достатньо доказів, які належно перевірялись у судовому засіданні та яким дана належна оцінка.

Разом з тим, при кваліфікації дій засуджених за ч.2 ст. 135 КК України суд допустився помилки.

Зазначеною нормою передбачено відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, що перебуває в небезпечному для життя становищі, чи позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, якщо це спричинило смерть такої особи або інші тяжкі наслідки.

Отже, обов»язковою ознакою об»єктивної сторони цього злочину є причинний зв»язок між залишенням у небезпеці і настанням смерті потерпілої особи чи інших тяжких наслідків.

По справі встановлено, що по відношенню до наслідків мала місце умисна форма вини всіх трьох підсудних, а тому ці їх дії повинні були кваліфікуватись лише за навмисний злочин, тому кваліфікація дій засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 є зайвою, а вирок в цій частині підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування кримінального закону у відповідності з вимогами ст.371 КПК України із закриттям провадження по справі в цій частині.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував в приймальнику-розподільнику без достатніх на то підстав, про що свідчить і окрема постанова суду від 25 січня 2006р., а проведені з ним за період перебування в даній установі слідчі дії по справі, по якій він засуджений, дають підстави рахувати його фактично затриманим саме за підозрою у вчиненні злочинів, за які він засуджений, а тому колегія суддів вважає за можливе зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання період перебування його у приймальнику-розподільнику в період з 7 по 16 липня 2004р. включно.

При призначенні покарання суд дотримався положень Загальної частини КК України при вирішенні питання про призначення покарання винним особам.

Зокрема, суд врахував як пом»якшуючу покарання обставину - першу

 

12

судимість та позитивні характеристики всіх трьох засуджених, яким за особливо тяжкий злочин не призначив максимальної міри покарання та за тяжкий -ОСОБА_3 і ОСОБА_2 покарання обрав мінімальне .

З огляду на те, що всі засуджені вчинили злочин у стані алкогольного сп»яніння, що суд визнав обтяжуючою вину обставиною, та характер суспільної небезпечності вчинених злочинів, спосіб їх вчинення суд не знайшов можливості для застосування до винних осіб положень ст.69 КК України при обранні покарання за тяжкий та особливо тяжкий злочин.

Як видно з вироку, засудженим з урахуванням їх ролі у вчиненні злочинів обране як більш суворе (ОСОБА_1), так і менш суворе покарання ( ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Таким чином, при перевірці справи апеляційний суд не вбачає будь-яких передбачених ст.365 КПК України підстав для скасування чи зміни вироку за апеляціями засуджених та їх захисників.

Керуючись ст.365,356,371 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Апеляцію ст.помічника прокурора М.Тернополя задовільнити.

Вирок Тернопільського міськрайсуду від 25 січня 2006р. щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині засудження їх за ч.З ст. 135 КК України скасувати і справу закрити.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 термін перебування в приймальнику-розподільнику з 7 по 16 липня 2004 р. включно.

В решті вирок Тернопільського міськрайсуду від 25 січня 2006р. відносно ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 залишити без змін.

Головуюча- підпис Судді- два підписи

Суддя апеляційного суду Тернопільської області

 

Г.І.Коструба

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація