УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«5» липня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Декайла П.В.
Суддів - Коструби Г.І., Крукевича М.Н.
з участю прокурора Бурлаки Г.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією першого заступника прокурора м.Тернополя на постанову Тернопільського міськрайсуду від 15 травня 2006 року, якою кримінальна справа про обвинувачення
ОСОБА_1,
З вересня 1962 р.н., гр.України, раніше неодноразово судимого -
за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України;
ОСОБА_2,
26 травня 1971 р.н., гр.України, раніше неодноразово судимого-
За ч.2 ст. 186 КК України повернута на додаткове розслідування з тих підстав, що слідством були порушені вимоги ст.ст.22,64 КПК України.
Досудове слідство, яке було встановлено під час розгляду справи в суді, проводилось упереджено, необ»єктивно, поверхнево та однобічно, із завідомо обвинувальним нахилом.
Крім того, слідством було порушено право на захист щодо обох обвинувачених, оскільки як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 хворіють хронічним алкоголізмом і їм рекомендоване примусове лікування від алкоголізму, а рішення про обов»язкову участь захисників слідством застосовано не було.
Справа №11 -221 Головуючий у І інстанції - Берегуляк Ф.Г.
Категорія Доповідач - Коструба Г.І.
2
В апеляції та доповненні до неї перший заступник прокурора М.Тернополя просить скасувати постанову Тернопільського міськрайсуду від 15 травня 2006 р., оскільки вона є незаконною та необгрунтованою в зв»язку з відсутністю підстав, необхідних для повернення на досудове слідство кримінальної справи, зокрема, порушень вимог ст.45 та ч.З ст.61 КПК України. Не відповідають дійсності і твердження в постанові про неповноту та однобічність досудового слідства, про що свідчать показання потерпілого, які викривають підсудних у вчиненні злочинів, та інші здобуті по справі докази.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію, ознайомившись з доводами апеляції та матеріалами кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.
Так, судом кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була направлена на досудове слідство відповідно до вимог ст.281 КПК України, в зв»язку з неправильністю досудового слідства, в т.ч. безпідставного незастосування норм кримінально-процесуального закону, яке не може бути усунуте в судовому засіданні.
Не дотрималось слідство і вимог ст.ст.22,64 КПК України щодо всебічного, повного і об»єктивного дослідження обставин справи, а також обставин, що характеризують особу обвинуваченого.
Зокрема, судом долучена до кримінальної справи довідка №НОМЕР_1 від 22 вересня 2004р. з кримінальної справи №1/15-05 про те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Тернопільському обласному комунальному наркодиспансері з діагнозом-розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю; синдром залежності.
Відповідно до ст.45 КПК України участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов»язковою:
2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади ( німі,
глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист,- з
моменту затримання особи чи пред»явлення їй обвинувачення або з
моменту встановлення цих вад.
Враховуючи, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_2 розладу психіки слідством не була встановлена всупереч зазначеним вимогам ст.64 КПК України, ним, як наслідок, були порушені вимоги ст.45 КПК України та п.13 постанови пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. №8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», з якого вбачається, що під особами, зазначеними у ст.45 КПК України, слід розуміти також осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.
Більш того, слідчий не тільки не вирішив питання про обов»язкову участь захисника, а і в порушення вимог закону у відсутності адвокатів прийняв відмову від захисників, після чого було вчинено слідчі дії - допит
з
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості підозрюваних, проведення ставок віч-на-віч, пред»явлення обвинувачення.
Згодом, 13 жовтня 2005р., враховуючи, що оба обвинувачених хворіють хронічним алкоголізмом II клінічної стадії, приймається рішення про призначення їм одного захисника всупереч передбаченим ч.З ст.61 КПК та ст.7 Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.92р. вимогам, згідно яких адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, що і мало місце в даному випадку, коли пояснення обвинувачених з приводу вчинення ними злочинних дій не тільки протирічать одне одному, а і викривають ОСОБА_2 у вчиненні грабіжу, який він, за його словами, не скоював.
При цьому слідством не враховані письмові прохання обвинувачених: ОСОБА_2 - 14 жовтня, а ОСОБА_1 - 17 жовтня 2005р. про призначення їм захисників, в той час як слідство продовжувалось.
Вказані обставини суд правильно визнав як такі, що істотно порушують вимоги кримінально-процесуального закону, що виключає можливість постановлення вироку.
Керуючись ст.ст.365, 374, 281 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію першого заступника прокурора м.Тернополя залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайсуду від 15 травня 2006р. щодо повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 186 КК України на досудове слідство - без змін.
Головуюча- підпис Судді- два підписи
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.І. Коструба