Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2009 р. справа № 2а-12086/08/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Овчаренко О.М., Мичак О.С.
за участю: позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача - Карташева О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд,-
ВСТАНОВИВ :
У червні 2008 р., позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог він вказав, що він працював у ДПІ у Петровському районі м. Донецьк та був призначений на посаду державного податкового ревізора – інспектора відділу стягнення податкового збору з 16.03.2004 р. згідно з наказом відповідача № 12-о від 16.03.2004 р.
Наказом № 13-о від 28.03.2005 р. позивач був звільнений з посади згідно п. 5 ст. 40 КЗпП України.
Позивач вважає своє звільнення незаконними і необґрунтованим, а тому просив суд поновити його на роботі на посаді державного податкового ревізора – інспектора відділу стягнення податкового боргу у Державній податковій інспекції у Петровському районі м. Донецька, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.03.2005 р. до дня поновлення на роботі.
Також, позивачем надано до суду заяву про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти за пред’явлені ним лікарняні листи, які залишились несплаченими, а також за вимушений прогул, компенсацію за невикористані щорічні відпустки, а також стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди від незаконних дій адміністрації відповідача в розмірі 10 000 грн.
Крім того, позивач надав суду доповнення до заяви про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, у якій просив в зв’язку зі зниженням курсу гривні, а також ростом інфляції стягнути додатково з відповідача за завдану йому моральну шкоду додатково 5 000,00 грн.
В судовому засіданні позивач на задоволенні вказаних позовних вимог наполягав, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні з позовом не погодився, проти його задоволення заперечував та зазначив, що 16.03.2004 р. відповідно до наказу № 12-о позивача було прийнято на посаду старшого державного податкового ревізора – інспектора відділу стягнення податкового боргу на час відпустки по вагітності та пологам ОСОБА_3 з посадовим окладом згідно штатного розпису.
12.05.2004 р. наказом № 21 –о позивача було звільнено з займаної посади та призначено на посаду старшого державного податкового ревізора – інспектора відділу стягнення податкового боргу на час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року ОСОБА_3 з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Відповідач наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 згідно наказу відповідача від 16.03.2004 р. № 12-о з 16.03.2004 р. був прийнятий на посаду старшого державного податкового ревізора – інспектора відділу стягнення податкового боргу по вагітності та пологам ОСОБА_3 з посадовим окладом згідно штатного розпису.
12.05.2004 р. наказом відповідача № 21-0 позивача було призначено з 13.05.2004 р. на посаду старшого державного податкового ревізора – інспектора відділу стягнення податкового боргу на час частково –оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року ОСОБА_3, з його згоди, звільнив від займаної посади старшого державного податкового ревізора – інспектора цього ж відділу, на час відпустки по вагітності та пологам ОСОБА_3, з посадовим окладом згідно штатного розпису.
28.05.2004 р. з позивачем стався нещасний випадок, про що складено акт спеціального розслідування нещасного випадку, зі змісту якого вбачається, що позивач отримав травму лівої руки.
З наявних в матеріалах справи копій лікарняних листів вбачається, що позивач перебував на лікарняних протягом 8 місяців з 30.06.2004 р. по 28.03.2005 р.
18.03.2005 р. відповідачем на ім’я позивача було направлено запрошення на засідання профспілкового комітету, яке було отримано позивачем 19.03.2005 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення.
Через неявку позивача на засідання, відповідачем 22.03.2005 р. було вдруге направлено позивачу запрошення на засідання профспілкового комітету, яке було отримано дружиною позивача.
25.03.2005 р. відбулось повторне засідання профспілкового комітету, на якому було вирішено надати на звільнення позивача відповідно до п. 5 ст. 40 КЗпП України.
28.03.2005 р. наказом відповідача за № 13- о, ОСОБА_1 старшого державного податкового ревізора – інспектора відділу стягнення податкового боргу було звільнено 28.03.2005 р. згідно п. 5 ст. 40 КЗпП України.
Наявні в матеріалах справи довідки по картковим рахункам позивача за період з 2004 по 2005 рр., а також за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2005 р., видані КБ «ПриватБанк» підтверджують той факт, що позивачем було отримано від відповідача всі кошти, які були належні позивачу.
Вивчивши наявні в матеріалах докази, а також вислухавши думку сторін, суд вважає, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений загальний річний строк для звернення особи до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як визначено вимогами ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Суд зазначає, що таким чином зазначена норма посвідчує, що законом встановлено інший порядок на відміну від Кодексу адміністративного судочинства України, щодо звернення до суду.
Наслідки порушення строку для звернення до суду за захистом порушених прав визначені ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 було пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду, оскільки він був звільнений 28.03.2005 р., тому до суду він мав право звертатись до квітня 2005 р.
Натомість позовна заява ОСОБА_1 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду 09.06.2008 р., тобто з пропуском встановленого законодавством місячного строку звернення до суду.
Крім того, представник відповідача в судовому засіданні наполягав на пропущенні позивачем встановленого законодавством місячного строку звернення до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді державного податкового ревізора – інспектора відділу стягнення податкового боргу у Державній податковій інспекції у Петровському районі м. Донецька, стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.03.2005 р. до дня поновлення на роботі не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Також, суд не бере до уваги лікарняні позивача, оскільки він у період з 30.06.2004 р. по 28.03.2005 р. не весь час перебував на стаціонарному лікуванні, а зокрема, знаходився на санаторно – курортному лікуванні за путівкою у медичному реабілітаційному центрі «Миргород».
Крім того, суд вважає за необхідне додати, що оскільки у задоволенні зазначеної частини позовних вимог ОСОБА_1 судом відмовлено, то таким чином не підлягає задоволенню і частина позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 15 вересня 2009 року в присутності сторін.
Повний текст постанови складено 20 вересня 2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Галатіна О.О.