ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 листопада 2009 р.                                                                                    № 2-22/2768-2009  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши

касаційну скаргу
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішеннягосподарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2009р.

у справі№2-22/2768-2009

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

2.Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія"

провизнання дійсним договору та спонукання до виконання певних дій,

За участю представників:

-          скаржника: не з'явилися;

-          позивача: ОСОБА_4, дов. №917 від 16.04.2008р.;

-          відповідача1: не з'явилися;

-          відповідача2: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2009р. Фізична особа-підприємець Сейтбекірова Заміра Джевдетівна звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м.Євпаторія" про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі-механічної майстерні від 01.10.2007р., укладеного між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, та про визнання за Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 права власності на нежилу будову-будівлю механічної майстерні, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, визначене на плані під літ. "А", що складається з: складу №1 –площею 29,4кв.м., побутової кімнати №2 площею 15,8кв.м., майстерні №3 площею 10,3кв.м., загальною площею 55,5кв.м., а також огорожу літ. №1, розташовану на земельній ділянці 0,087га, в цілому; та про зобов’язання Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія" провести державну реєстрацію права власності на нежилі будову-будівлю механічної майстерні, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, визначене на плані під літ. "А", що складається з: складу №1 –площею 29,4кв.м., побутової кімнати №2 площею 15,8кв.м., майстерні №3 площею 10,3кв.м., загальною площею 55,5кв.м., а також огорожу літ. №1, розташовану на земельній ділянці 0,087га, в цілому, за Суб'єктом підприємницької діяльності    ОСОБА_2

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2009р. у справі №2-22/2768-2009 (суддя Калініченко А.А.) провадження у справі в частині вимог про зобов'язання Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія" здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю –будівлю механічної майстерні, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, визначене на плані під літ. "А", що складається з: складу №1 –площею 29,4кв.м., побутової кімнати №2 площею 15,8кв.м., майстерні №3 площею 10,3кв.м., загальною площею 55,5кв.м., а також огорожу літ. №1, розташовану на земельній ділянці 0,087га, в цілому, за Фізичною особи-підприємцем ОСОБА_2 припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2009р. у справі №2-22/2768-2009 (суддя Калініченко А.А.) позов задоволено у повному обсязі. Визнано дійсним договір купівлі - продажу нежитлової будівлі –механічної майстерні від 01.10.2007р., укладений між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3. Визнано за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю - будівлю механічної майстерні, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, позначену на плані під літ. "А", що складається з: склад №1 –площею 29,4кв.м., побутова кімната №2, площею 15,8кв.м., майстерня №3, площею 10,3кв.м., загальною площею 55,5кв.м., а також огорожа-огорожа, літ."№1", розташовану на земельній ділянці 0,087га, в цілому. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 державне мито в розмірі 85грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 156,25грн.

Не погодившись з прийнятим у справі рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в порядку ст.107 ГПК України, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2009р. у справі №2-22/2768-2009 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Сторони не скористалися правом, наданим ст.1112 ГПК України, та не надіслали до Вищого господарського суду України відзивів на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду в касаційному порядку оскарженого судового акту.

В судове засідання представники відповідачів та скаржника не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони та скаржник були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників відповідачів та скаржника.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, 01.10.2007р. між СПД ОСОБА_2 (позивач) та СПД ОСОБА_3 (відповідач-1) був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами п.1 якого відповідач-1 продав, а позивач придбав у власність нерухоме майно - будівлю механічної майстерні, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, зазначене на плані під літ. "А", що складається зі складу №1, площею 29,4кв.м., побутової кімнати №2, площею 15,8кв.м., майстерні №3, площею 10,3кв.м., загальною площею 55,5кв.м., а також огорожу-паркан, літ. №1, розташоване на земельній ділянці 0,087га в цілому. Зазначене нерухоме майно належало відповідачу-1 на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності від 15.03.1999р., виданим Чорноморською райдержадміністрацією та зареєстрованим Євпаторійським МБРТІ 15.03.1999р.

Як зазначено судом першої інстанції з умов визначених в п.3 цього договору продаж об'єкту нерухомості здійснено за ціною в розмірі 75000грн., повністю отриманих відповідачем-1 від позивача до укладення даного договору.

При цьому, судом першої інстанції вказано, що з метою проведення нотаріального посвідчення даного договору позивач звернувся до відповідача-1 з проханням забезпечити явку 23.04.2009р. о 10год.00хв. до приватного нотаріуса Чорноморського районного нотаріального округу АР Крим Сейдалієва Д.С. (телеграма №2701 від 20.04.2009р. з відміткою про вручення відповідачу-1), проте останній для участі в нотаріальному посвідченні договору не з'явився, про причини нез'явлення позивачеві не повідомив.

Крім того, з листа приватного нотаріуса Чорноморського районного нотаріального округу Сейдалієва Д.С. №23/02-17 від 23.04.2009р. місцевий господарський суд встановив, що нотаріальне посвідчення спірного договору не відбулось внаслідок нез'явлення ОСОБА_3 у визначені дату та час та ненадання ним передбачених діючим законодавством документів, необхідних для вчинення відповідних нотаріальних дій.

Врахував вищевикладене, а також приписи, запроваджені ст.41 Конституції України, п.1 ч.2 ст.16, ст.ст.209, 220, 386, 392 655, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 180 Господарського кодексу України, встановивши з наявних у справі належних допустимих доказів досягнення позивачем та відповідачем-1 фактично в повній мірі домовленості з усіх суттєвих умов договору - предмету, ціни та строку договору, порядку його оплати та повне його виконання (сплата вартості відчужуваного майна відповідно до п.3 договору, фактичне прийняття позивачем у власність вказаного майна), ухилення відповідача-1 від нотаріального посвідчення договору, що суттєво порушує права та охоронювані інтереси позивача як набувача спірного майна, місцевий господарський суд дійшов висновку, що єдиним засобом захисту майнових прав позивача є визнання договору купівлі - продажу дійсним, та задовольнив заявлені позовні вимоги з визнанням за позивачем права власності на спірне майно.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками та вважає їх передчасними з наступних підстав.

Згідно ст.107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

До суду касаційної інстанції Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у порядку ст.107 ГПК України подано касаційну скаргу, в якій в обґрунтування наявності підстав для скасування прийнятого у справі рішення вказано, що місцевий господарський суд прийняв оскаржене рішення про задоволення позовних вимог, визнав дійсним договору купівлі-продажу та визнав за позивачем право власності на об’єкт нерухомого майна, який фактично належить скаржнику, чим порушив права та інтереси скаржника, не залученого до участі у справі у певному процесуальному статусі, внаслідок чого позбавив останню права власності на відчужений об'єкт нерухомості.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції не встановив, чи є особа, яка звернулась до суду з даним позовом, належним позивачем (особою, якій належить право вимоги).

Між тим, відповідно до ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Згідно ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності-фізичні особи, за виключенням банкрутних справ та корпоративних спорів, у яких позивачами (заявниками) можуть бути фізичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову (враховуючи відсутність у господарського суду права на заміну неналежного позивача належним), незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов’язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов’язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов’язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд першої інстанції вирішуючи спір по суті належним чином не з'ясував сторін між якими було укладено спірний договір (між суб'єктами господарської діяльності чи фізичними особами), та відповідно передчасно задовольнив заявлені позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, передбачені ст.ст.1115, 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду, у зв'язку з чим, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Під час нового розгляду справи, господарському суду необхідно врахувати викладене, з’ясувати суб’єктивний склад сторін у даній справі, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи усі документи, які стосуються предмету даного спору, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 107, 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2009р. у справі №2-22/2768-2009 скасувати.

Справу №2-22/2768-2009 передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.

Головуючий суддя:О. Кот

Судді:
С. Владимиренко

С. Шевчук