ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2006 р.

Справа № 5/102

за позовом :  Спеціалізованого ремонтно-будівельного приватного підприємства "Ліфткомплект",  бульвар Південний, 35/41, м.Івано-Франківськ,76010

до відповідача :  Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №2",  вул. Біласа і Данилишина,2 м.Калуш, Івано-Франківська область,77300

про стягнення 26405,78 грн. основного боргу, пені та індексації.

 Cуддя  Цюх Ганна Захарівна   

При секретарі  Городиській Ярославні Юріївні

Представники:

Від позивача:  Максимів Д.О. - юрисконсульт, (довіреність № 66 від 31.07.06р. )

Від позивача:  Гордій Я. - директор, (довіреність № 2-н від 11.01.06р. )

Від відповідача:  Височан Х.В. - юрист-інженер з кадрової роботи, (довіреність № 66 від 31.07.06р. )

СУТЬ СПОРУ: спеціалізоване ремонтно-будівельне приватне підприємство "Ліфткомплект" звернулося до суду з позовом та просить стягнути з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2", м. Калуш 26405,78 грн. заборгованості за виконані роботи по ремонту та технічному обслуговуванню ліфтів, а саме : 24708,29грн. основного боргу, 1525,44 грн. пені та 172,05грн. інфляційних втрат.

               Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.

               Представник відповідача позов визнає частково, заперечуючи проти стягнення пені та інфляційних втрат, стверджує про те, що ЖЕО №2 розрахуваалося за технічне обслуговування та ремонт ліфтів включно по січень 2006 року і позивач безпідставно нарахував пеню та інфляційні за 2005 рік. Крім того, відповідач просить суд відстрочити або розстрочити виконання рішення, обгрунтовуючи своє клопотання тим, що ЖЕО№2 є збитковим підприємством і не в стані відразу сплатити всю суму заборгованості.

              Дослідививши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суддя

                                            встановив

             між спеціалізованим ремонтно-будівельним ПП "Ліфткомлект" та КП "ЖЕО №2" були укладені підрядні договори № 17 від 29.04.05р. та № 17 від 01.11.05р. на повне технічне обслуговування, ремонт ліфтів.  

           Згідно умов даних договорів, відповідач доручив, а  позивач прийняв на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об"єктах відповідача. Пунктом 4 пп.4.3. договорів передбачено, що на підставі  підписаних актів виконаних робіт відповідач зобов"язаний самостійно оплачувати виконані роботи не пізніше 10-го числа наступного місяця.

           З травня 2005 року по квітень 2006 року позивачем проведено технічне обслуговування та ремонт ліфтів на загальну суму 86058,54 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, підписаних обома сторонами.

          Відповідач свої зобов"язання по оплаті  робіт виконав частково, на день подання позову до суду заборгував позивачу 24708,29 грн.              

         Згідно з вимогами ст.526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       ПП.5.1 п.5 договорів передбачено відповідальність за невиконання договірних зобов"язань. Зокрема, при порушенні терміну оплати за виконані роботи, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, обгрунтований розмір якої, згідно розрахунку становить 1525,44 грн.

         Стаття 625 ЦК України зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, на підставі чого відповідачу нараховано 172,05 грн. інфляційних збитків.

          Відповідач не довів суду, що за 2005 рік він розрахувався повністю, а заборгованість виникла тільки з лютого 2006 року, крім того, не представив суду належних доказів щодо технічних несправностей чи простою ліфтів.

         Щодо клопотання відповідача про відстрочку або розстрочку виконання рішення, то представник позивача, а також директор д. Я.Гордій  заперечують і не згідні з такими умовами, стверджують, що будь-яких клопотань чи прохань реструктуризувати заборгованість від керівників підприємства ні за минулий, ні за цей рік не поступало, за їх наявності, СРБ ПП "Ліфткомплект" могло б піти на уступки, однак відповідач змусив позивача звернутися в суд, і тому, вже на даний час останній не погоджується на відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

       На підставі наведеного, позовні вимоги суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          У відповідності до ст.49 ГПК України, судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

          Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.526, 625 ЦК України, стст.49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Комунального підприємства "ЖЕО №2", вул. Біласа і Данилишина,2, м. Калуш,77300 (р/р 26001301300007 в АКБ "Мрія", МФО 336893, код 32177207) на користь Спеціалізованого будівельно-ремонтного ПП "Ліфткомплект", Південний бульвар, 35/41, м. Івано-Франківськ,76010 (р/р 26000010034980 в ФКБ "Фінанси та Кредит", МФО 236235, код 32873493) 24708,29 грн. основного боргу, 1525,44 грн. пені, 172,05 грн. інфляційних збитків, 264,06 грн. державного мита та 118 грн. інформаційно-технічних послуг.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

 

Суддя                                                            Цюх Ганна Захарівна

                                                            

Виготовлено в діловодстві 02.08.06р.

виконавець Городиська Я.Ю.